Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22- 6710 /10 Головуючий у 1 інстанції: Яцун О.С.
Суддя-доповідач: Краснокутська О.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2010 року м . Запоріжжя
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі
Головуючого: Пільщик Л.В.
суддів : Краснокутської О.М.
Сапун О.А.
при секретарі Петровій О.Б.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 07 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права користування житловим приміщенням,
ВСТАНОВИЛА :
У лютому 2010 році ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення.
В позовній заяві зазначала, що їй належить на праві власності 47/100 частки житлового будинку № АДРЕСА_1. В зазначеній квартирі ніхто не зареєстрований. Восени 2007 року вона надала згоду на проживання в її частині будинку ОСОБА_4, ОСОБА_5 За усною домовленістю дозволила їм проживати без реєстрації до жовтня 2009 року та на першу вимогу звільнити житлове приміщення. Умовою проживання була оплата відповідачами комунальних послуг за квартиру. По закінченню строку проживання, відповідачі відмовилися виїжджати із будинку.
Посилаючись на зазначені обставини, просила суд усунути перешкоди у здійсненні права власності шляхом виселення ОСОБА_4 та ОСОБА_5
В березні 2010 року ОСОБА_4 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_3 про визнання права користування житловим приміщенням.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що ОСОБА_3 є її донькою, у спірній квартирі вона проживає з 2001 року. В квартиру вона вселилася на правах члена сім’ї ОСОБА_3, яка . надала згоду на її проживання . З часу вселення в квартиру вона постійно сплачує комунальні платежі, робить поточний ремонт в квартирі. У неї немає іншого житла та вона ніде не зареєстрована.
Просить суд визнати за нею право користування цим житловим приміщенням.
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 07 червня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.
Усунуто перешкоди в користуванні власністю, яка належить ОСОБА_3, шляхом виселення ОСОБА_5 з будинку за адресою АДРЕСА_1
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені повністю.
Визнано за ОСОБА_4 право користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неповне з’ясування обставин справи та порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати частково- в частині відмови їй у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 про виселення і в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 до неї про визнання права користування житловим приміщенням та ухвалити нове рішення в цій частині, яким повністю задовольнити її позовні вимоги та відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.
Згідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Із матеріалів справи видно і судом першої інстанції правильно встановлено, що на підставі нотаріально посвідченого Договору купівлі- продажу від 11 березня 2006 року, укладеного між ОСОБА_6 і ОСОБА_3 (а.с.13) позивачці ОСОБА_3 належить на праві власності квартира АДРЕСА_1, що згідно до розпорядження голови Заводської районної адміністрації м. Запоріжжя від 14.07.2006р. №694 (а.с.11) складає 47/100 часток у цьому житловому будинку.Право власності на це майно за ОСОБА_3 зареєстровано у встановленому законом порядку, про що свідчить витяг з реєстру права власності на нерухоме майно від 14.08.2006 року(а.с.12).
Відмовляючи позивачці ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог про усунення перешкод у користуванні власністю і виселення ОСОБА_4 із спірного житлового будинку і задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права користування спірним житловим приміщенням, суд першої інстанції виходив із т ого,що спірне житлове приміщення придбане на спільні кошти ОСОБА_3 і ОСОБА_4,яка вселилась у цю квартиру зі згоди колишнього власника квартири і є членом сім”ї позивачки.
Такі висновки суду не відповідають вимогам закону, обставинам справи і набутим доказам .
Згідно до вимог ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно до вимог ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Правовідносини між сторонами по даній справі врегульовані положеннями глав 23 і 29 Цивільного Кодексу України.
Предметом доказування у даному спорі є порушення права власника житлового приміщення відповідачами, проте суд, вирішуючи питання про те, чи порушені права позивачки як власника спірного житлового приміщення відповідачкою і чи підлягають вони захисту ,і здійснюючи висновок про те,що права позивачки не підлягають захисту, а відповідачка набула права користування цим приміщенням, виходив із обставин і доказів, які є за межами даного спору, а саме із того, що відповідачка є мати позивачки, не позбавлена батьківських прав ,а також того , що спірне житлове приміщення придбано на їх спільні кошти. Між тим відповідачкою не оспорюється право власності позивачки на це приміщення і не пред”явлені до неї позовні вимоги про визнання свого права на нього, тому відомості щодо походження позивачки і джерела коштів не мають відношення до даного спору і не вливають на обсяг прав сторін у даних правовідносинах .
Із рішення суду вбачається,що відповідачка ОСОБА_4 набула право користування спірним житловим приміщенням,оскільки вселилась у нього як член сім”ї власника- позивачки - і ця квартира є її постійним місцем проживання.
Між тим , із пояснень самої відповідачки ОСОБА_4 видно,що вона вселилась у цю квартиру у 2001 році за згодою первісного власника, а договір купівлі- продажу,на підставі якого у позивачки ОСОБА_3 виникло право власності на цю квартиру, укладений був 11.03.2006 року, тобто після вселення ОСОБА_4 у це житлове приміщення, тому відсутні підстави вважати,що у відповідачки виникло право користування цим приміщенням на підставі вселення до цієї квартири за згодою її власника ОСОБА_3 і як члена сім”ї власника.
До того ж із матеріалів справи і пояснень сторін у судовому засіданні видно,що на час купівлі спірного будинку і після цього позивачка ОСОБА_3 не проживала з відповідачкою ОСОБА_4 однією сім”єю, оскільки була одружена і проживала із своїм чоловіком і дитиною окремо.
Із ксерокопій паспорта ОСОБА_3,ордера на вселення (а.с.53) та інших матеріалів справи видно,що позивачка ОСОБА_3 проживає разом із своєю сім”єю- чоловіком і малолітньою дитиною(а.с.80) і зареєстрована у гуртожитку по вул..Патріотичній у м. Запоріжжі і спірне житлове приміщення їй необхідне для користування ним.
Таким чином з огляду на зазначене судова колегія приходить до висновку про те,що відповідачка ОСОБА_4 вселялась у спірне житлове приміщення не зі згоди її власника –позивачки по справі ОСОБА_3 у встановленому законом порядку, не є членом її сім”ї і не набула право користування цим житловим приміщенням, перешкоджає власнику цього приміщення позивачці ОСОБА_3 у користуванні ним, чим порушує її права власника, проте суд першої інстанції не взяв до уваги зазначені обставини, не надав належної оцінки доказам по справі і постановив рішення, яке не відповідає вимогам закону і підлягає скасуванню в цій частині з постановленням нового рішення.
Згідно до вимог ст. 321 ч. ЦК України право власності є непорушним.Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно до вимог ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Оскільки відповідачкою ОСОБА_4 порушуться права власника житлового приміщення ОСОБА_3, позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням і виселенні підлягають задоволенню, а у зустрічних позовних вимогах ОСОБА_4 до ОСОБА_3. про визнання права користування житловим приміщенням належить відмовити.
Керуючись ст.ст. 307,309 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 07 червня 2010 року по даній справі в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення і за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права користування житловим приміщенням скасувати.
Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3.
Усунути перешкоди ОСОБА_3 у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1.
Виселити ОСОБА_4 із житлового будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права користування житловим приміщенням відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 17 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді першої і апеляційної інстанцій в сумі 74 гривні.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді