Справа №2- 11447/10
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 вересня 2010 року Краматорський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Кравченко О.Ю., при секретарі Доценко В.М ., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Краматорську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання здійснити нарахування та виплату щомісячної соціальної державної допомоги як «дитині війни»,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до УПФУ у м. Краматорську про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання здійснити нарахування та виплату щомісячної соціальної державної допомоги як «дитині війни»
Позов обґрунтувала тим, що згідно зі ст.1 Закону України №2195-IV від 18.11.04. «Про соціальний захист дітей війни» вона має статус «дитина війни». У зв’язку з цим згідно цього Закону їй повинні виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак, ця доплата до пенсії не проводилася. Просила суд визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати УПФУ в м.Краматорську провести нарахування та виплату щомісячної соціальної допомоги як «дитині війни» за період з 01.07.2007 р . по травень 2010 року, з подальшими щомісячними виплатами.
У судове засідання позивачка не з’явилася, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином.
Представник відповідача УПФУ у м. Краматорську у судове засідання не з’явився, письмових заперечень не надав, про розгляд справи сповіщений належним чином. У зв’язку з чим згідно ст.224 ЦПК України суд на підставі наявних у справі доказів вважає можливим ухвалити заочне рішення.
Проаналізував зібрані в справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно до ч.3 ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого Законом.
Відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01.01.2006 року, до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що вбачається з її паспорту громадянина України, має правовий статус «дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням, перебуває на обліку в УПФУ у м.Краматорську та отримує пенсію за віком.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 положення ст.71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані такими, що не відповідають Конституції.
Таким чином, за період з 01 січня 2007 року положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком були чинними лише з 9 липня 2007 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року.
Тобто, за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року позивачка мала право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема ст.6 цього Закону викладена в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».
Відповідно до ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10% мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Зазначені зміни в законодавстві були підставою для пенсійного фонду провадити виплату підвищення «дітям війни» саме у вищезазначеному розмірі у період з 01.01.2008 року до 22.05.2008 року.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Зазначені положення, які визнані неконституційними, втрачають чинності з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.
Таким чином, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року була поновлена дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року, за якою «діти війни» мають право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Саме в такій редакції наведена норма закону перейшла як діюча на 2009 рік та на 2010 рік.
Відповідно до ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 26 грудня 2008 року №835-VI було надане право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 році та у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії повинно здійснюватися відповідно до норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
З наведених підстав, а також за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачу застосуванню підлягає ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до ст.257 ЦПК України передбачено трирічний строк позовної давності. Оскільки позивач звернувся до суду з позовом 06.09.2010 р ., що вбачається зі штампу на позовній заяві, тому зобов’язувати відповідача здійснити перерахунок та виплату належних сум необхідно з 06.09.2007 року.
В межах Цивільного процесуального кодексу України захисту підлягає порушене право позивача, внаслідок чого вимога позивача про зобов’язання УПФУ у м.Краматорську в подальшому робити перерахунок та виплату соціальної допомоги є безпідставною та не підлягає задоволенню, оскільки встановлює обов’язки на майбутнє без врахування змін чинного законодавства, яке може мати місце, та без наявності спірних правовідносин.
На підставі наведеного та в межах пред’явленого позову, суд вважає необхідним зобов’язати відповідача зробити перерахунок за рахунок коштів державного бюджету України недоплаченого позивачці підвищення до пенсії як «дитині війни» з 06.09.2007 року до 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 по 31.12.2009 р., з 01.01.2010 по 31.05.2010 р . відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст.88 ЦПК України у зв’язку з обґрунтованістю пред’явленого позову, судові витрати в розмірі 45,50 грн., що сплачені позивачем в граничних сумах, визначених законом, слід відшкодувати останньому за рахунок держави, оскільки відповідач УПФУ у м. Краматорську на підставі п.34 ст.4 Декрету КМУ «Про державне мито», ст.81 ч.4 п.5 ЦПК України від сплати судових витрат звільнений.
Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212-214, 223, 224-226 ЦПК України, Законом України "Про соціальний захист дітей війни" , суд -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання відповідача зробити перерахунок та сплатити недоплачене соціальне підвищення як «дитині війни» – задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську щодо не нарахування позивачу щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за періоди з 06.09.2007 р . по.31.12.2007 р., з 22.05.2008 по 31.12.2008 р., з 01.01.2009 по 31.12.2009р., з 01.01.2010 р. по 31.05.2010 р.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області зробити перерахунок та сплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням фактично здійснених виплат за наступні періоди: з 06.09.2007 року по 31.12.2007 року включно, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно, з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 року включно, з 01.01.2010 року по 31. 05.2010 р. включно.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічний розгляд справи в розмірі 37 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Краматорським міським судом за письмовою заявою відповідачів, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Краматорський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення . Особи, які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя:
Рішення ухвалене і надруковане в нарадчій кімнаті в єдиному екземплярі.
Суддя: