Судове рішення #11223730

          

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________________________________________

__________________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 "28" вересня 2010 р.                                                           Справа № 2/41-Д

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Гулової А.Г.

суддів:                                                                        Пасічник С.С.

                                                                                   Щепанської Г.А.

при секретарі                                                            Феськовій М.Ю. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Лося В.О. - представника за довіреністю №2 від 04.01.2010р., брав участь в судовому засіданні 21.08.2010р.,

Скиданчук І.В. - представника за довіреністю від 13.01.2010р.,   

від відповідача: Котенка В.В. - директора,

Корзун О.П. - представника за довіреністю №41 від 04.08.2010р.,

прокурора відділу представництва громадян та держави в судах прокуратури Житомирської області Сича Ю.М. (посвідчення №52),

  

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Безпека", м.Житомир

на рішення господарського суду Житомирської області

від "10" червня 2010 р. у справі № 2/41-Д (суддя Тимошенко О.М.)

за позовом Першого заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Державного підприємства "Житомирський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", м.Житомир

до Приватного підприємства "Безпека", м.Житомир

про визнання недійсним договору від 21.08.2008р. №58,

з перервою в судовому засіданні з 21.09.2010р. по 28.09.2010р., відповідно до ст.77 ГПК України  

ВСТАНОВИВ:

  

Рішенням господарського суду Житомирської області від 10.06.2010р. у справі №2/41-Д позов Першого заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Державного підприємства "Житомирський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" до Приватного підприємства "Безпека" про визнання недійсним договору про надання охоронних послуг №58 від 21.08.2008р., укладеного між Приватним підприємством "Безпека" та Державним підприємством "Житомирський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", задоволено.

Вважаючи вказане рішення незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати та прийняти нове – про відмову в позові.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, зокрема, що господарський суд першої інстанції, не задовольнивши заявлене ПП "Безпека" в судовому засіданні 22.04.2010р. письмове клопотання  про здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, порушив права сторони у справі, а також принцип гласності судового розгляду справи.

Відповідач також стверджує, що позивач є розпорядником державних коштів, частково фінансується з державного бюджету, а тому на нього поширюється дія Бюджетного кодексу України, відповідно до якого будь-які асигнування і зобов'язання, в тому числі розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій здійснюються протягом бюджетного періоду, який починається з 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року, при чому, усі платежі здійснюються в межах кошторису, який є основним плановим документом.

Як зазначає відповідач, враховуючи, що договір про надання охоронних послуг №58, укладений між сторонами у справі, вступив в дію 21.08.2008р., - призначення за цим договором в межах бюджетного періоду закінчується, відповідно 31.12.2008р., й сплачена за договором сума в межах бюджетного періоду з 01.01.2008р. по 31.12.2008р. становить 56308,65грн., а з врахуванням того, що строк дії договору закінчується 21.08.2009р., - зобов'язання позивача за бюджетний період з 01.01.2009р. по 31.10.2009р. складають 92423,84грн., а тому, на думку відповідача, враховуючи зобов'язання по договору за кожний бюджетний  період, при укладенні спірного договору порушень чинного законодавства не було допущено.

Позивач у відзивах №445 від 21.09.2010р. та №458 від 28.09.2010р. на апеляційну скаргу (а.с.124-126,156-158) заперечив проти доводів відповідача, надавши пояснення на їх спростування. Просить залишити оскаржене рішення без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Прокурор письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, зазначивши, що свою позицію щодо апеляційної скарги висловить усно.

Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду" на диску, серійний номер якого f1а608235919f15.

Представники відповідача підтримали апеляційну скаргу, посилаючись на викладені у ній доводи. Вважають рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача заперечила проти апеляційної скарги, надавши пояснення в обґрунтування своїх заперечень. Вважає оскаржене рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури Житомирської області з апеляційною скаргою не погодився, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою. Просить залишити рішення місцевого господарського суду у даній справі без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.08.2008р. між Приватним підприємством "Безпека" (далі - охорона) в особі директора ОСОБА_4, що діє на підставі Статуту підприємства та Державним підприємством "Житомирський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (далі – замовник) в особі директора ОСОБА_7, який діє на підставі Статуту, було укладено договір №58 про надання охоронних послуг (а.с.5-6), відповідно до п.1 якого Охорона бере на себе зобов'язання по охороні об'єкта, майна, товарно-матеріальних цінностей, зданих під охорону згідно з дислокацією та планом-схемою, забезпечення належного режиму роботи установи та обслуговуючого персоналу.   

Об'єктом охорони є ДП "Житомирський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", що знаходиться за адресою: м.Житомир, вул.Довженка,45.

Як передбачено пунктами 2, 11 договору та додатку №1 до нього, сума оплати за надані послуги визначається сторонами на основі розрахунку і становить 12038грн.40коп. за місяць, які Замовник перераховує передплатою на розрахунковий рахунок, згідно з виставленими рахунками.

Відповідно до п.12.3, п.12.4 умов Договору, вказаний Договір укладено строком на один рік та вступає в силу з 21.08.08 року і діє до 21 серпня 2009 року.

Таким чином, згідно умов договору загальна сума, яка підлягає оплаті за надані послуги в межах дії цього договору за рік становить 144460грн.80коп.

В квітні 2010 року Перший заступник прокурора Житомирської області звернувся в господарський суд Житомирської області з позовом в інтересах держави в особі Державного підприємства "Житомирський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" до Приватного підприємства "Безпека" про визнання договору про надання охоронних послуг №58 від 21.08.2008р. недійсним.

Обґрунтовуючи позов, Перший заступник прокурора області зазначив, що спірний договір укладено з порушенням вимог ст.203 Цивільного кодексу України, оскільки під час його укладення сторонами не було дотримано процедури укладення договорів, яка визначена Тимчасовим положенням "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", затвердженим постановою КМУ №274 від 28.03.2008р.

Зокрема, за твердженням Першого заступника прокурора області, згідно               з п.5 вказаного  Тимчасового положення закупівля послуг за державні кошти, вартість яких перевищує 100тис.грн., має відбуватись на конкурсній основі шляхом тендерних закупівель, однак, в даному випадку, коли сума договору склала 144460,80грн., а сплачено державним підприємством згідно виставлених відповідачем рахунків 125803,60грн. з 169тис.грн. (а.с.8-16), - процедура тендерних закупівель не здійснювалась, а факт недоцільності та неефективності прийнятого директором підприємства "Житомирський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" ОСОБА_7. рішення про укладення договору від 21.08.2008р. підтверджується актом Контрольно - ревізійного управління в Житомирській області від 15.05.2009р. та актом від 25.05.2010р. ревізії фінансово-господарської діяльності ДП "Житомирський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" за періоди з 01.10.2007р. по 31.12.2008р. та з 10.03.2010р. по 25.05.2010р., відповідно (а.с.29-31,103-106).

Судовою колегією враховується наступне.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Як передбачено частинами 1,3 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1-3, 5 ст.203 ЦК України встановлено, зокрема, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відтак, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, зокрема: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Предметом спору у даній справі, як зазначалося вище, є вимога про визнання недійсним договору про надання охоронних послуг №58 від 21.08.2008р., укладеного між Приватним підприємством "Безпека" та Державним підприємством "Житомирський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою".

Як вбачається з довідки АА №050965 від 26.01.2010р. Головного управління статистики у Житомирській області з ЄДРПОУ (а.с.83), за організаційно-правовою формою Державне підприємство "Житомирський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" є державним підприємством.

Відповідно до ч.1 ст.63 Господарського кодексу України державне підприємство діє на основі державної власності.

Згідно з п.п.4.1., 4.3. Статуту Державного підприємство "Житомирський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (а.с.135-155) останнє є державним науково-дослідним та проектним підприємством, якому надається підтримка держави, діє на принципах госпрозрахунку та функціонує як самостійний суб'єкт господарювання, засноване на державній власності на основні фонди, інше майно, що є економічною основою його діяльності.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №274 від 28.03.2008р. "Про здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти", яка діяла на момент укладення оспорюваного договору, затверджено Тимчасове положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти (далі – Тимчасове положення), а ч.3 пункту 3 цієї постанови встановлено, що державні, у тому числі казенні підприємства, установи та господарські товариства, у статутному капіталі яких державна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, їх дочірні підприємства, а також підприємства і господарські товариства, у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків належать державним, у тому числі казенним підприємствам і господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, здійснюють закупівлю в установленому Тимчасовим положенням порядку.

Як передбачено пунктом 5 Тимчасового положення, воно застосовується до всіх закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) становить не менше ніж 100 тис. гривень, а робіт - 300 тис. гривень.

Зважаючи на те, що за умовами договору №58 від 21.08.2008р. про надання охоронних послуг загальна сума, яку мав сплатити відповідач позивачеві за надані останнім послуги в межах дії цього договору за рік становила 144460грн.80коп., що перевищує допустиму – 100000,00грн., - до спірних правовідносин мають застосовуватись вимоги Тимчасового положення.

Таким чином, при укладенні вищевказаного договору мала бути дотримана процедура закупівлі, встановлена Тимчасовим положенням.

Зокрема, виходячи з аналізу розділів "Загальні положення" та "Загальні умови здійснення закупівлі" Тимчасового положення, придбання замовником товарів, робіт і послуг за державні кошти має відбуватись на конкурсній основі шляхом проведення тендерів.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що сторонами у справі була дотримана процедура проведення торгів: оприлюднення оголошення про заплановану закупівлю послуг чи про проведення попередньої кваліфікації, надсилання запрошень до участі у процедурі закупівлі, повідомлення про проведення попередньої кваліфікації учасників, подання тендерних пропозицій та надсилання тендерної документації, створення тендерного комітету, відбір учасників, безпосереднє проведення торгів, складання звіту про результати проведення процедури закупівлі, оголошення переможця торгів тощо.

Тимчасовим положенням також визначений механізм закупівлі у одного учасника (пункти 82-83) – процедури відповідно до якої замовник укладає договір про закупівлю з учасником після проведення з ним переговорів.

Така процедура застосовується замовником після погодження в установленому порядку з уповноваженим органом у разі:

- закупівлі творів мистецтва або закупівлі, пов'язаної із захистом авторських прав;

- відсутності конкуренції (у тому числі з технічних причин) на товари, роботи чи послуги, які можуть бути поставлені, виконані чи надані тільки певним учасником, за відсутності при цьому альтернативи;

- потреби у здійсненні додаткових поставок первинним учасником, призначених для часткової заміни або розширення поставок, коли зміна учасника може призвести до закупівлі товарів чи послуг, які не відповідають вимогам взаємозаміни з наявними товарами чи послугами;

- необхідності виконання додаткових будівельних робіт, не включених у початковий проект, але які стали через непередбачувані обставини необхідними для виконання проекту за умови, що договір буде укладено з учасником таких робіт, якщо роботи технічно чи економічно пов'язані з головним договором. При цьому загальна вартість договору на додаткові роботи не повинна перевищувати 50 відсотків вартості головного договору;

- укладення договору про закупівлю з переможцем архітектурного конкурсу;

- нагальної потреби у здійсненні закупівлі у зв'язку з особливими економічними чи соціальними обставинами, яких замовник не міг передбачити, у тому числі закупівлі, пов'язаної з ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій.

Однак, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що у даному випадку, при укладенні договору про надання охоронних послуг, мала бути застосована вищенаведена процедура.

За наведених обставин, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що під час укладення оспореного договору №58 від 21.08.2008р. про надання охоронних послуг його сторонами не було дотримано вимог законодавства, а саме визначеної "Тимчасовим положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №274 від 28.03.2008р., процедури укладення договорів, в зв'язку з чим даний договір, відповідно до ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, має бути визнаний недійсним.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що на позивача поширюється дія Бюджетного кодексу України, відповідно до якого будь-які асигнування і зобов'язання, в тому числі розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій здійснюються протягом бюджетного періоду, який починається з 1 січня кожного року, і закінчується 31 грудня того ж року, виходячи з чого, відповідач вважає, що з врахуванням вступу в дію оспореного договору 21.08.2008р., - призначення за цим договором в межах бюджетного періоду закінчується, відповідно, 31.12.2008р., а сплачена за договором сума в межах бюджетного періоду з 01.01.2008р. по 31.12.2008р. становить 56308,65грн., а з врахуванням того, що строк дії договору закінчується 21.08.2009р., - зобов'язання позивача за бюджетний період з 01.01.2009р. по 31.10.2009р. складають 92423,84грн., тобто, на думку, позивача, суми договору, охоплені двома відповідними бюджетними періодами, окремо кожна, не перевищують 100тис.грн., в зв'язку з чим і Тимчасове положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, в даному випадку не застосовується.

Проте, відповідач помилково застосовує положення Бюджетного кодексу України до даних правовідносин.

Як встановлено статтею 1 цього Кодексу, Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

За визначенням ст.2 Бюджетного кодексу України регламентована нормами права діяльність, пов'язана із складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України, є бюджетним процесом.

В свою чергу, бюджетний процес не є тотожним процедурі закупівлі робіт, товарів та коштів за державні кошти.

Відповідач, що підтверджує в апеляційній скарзі й позивач, є розпорядником державних коштів, якими, за визначенням п.п.13 п.2 Тимчасового положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, котре, як встановлено судом, застосовується до спірних правовідносин, є органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, інші органи, установи та організації, визначені Конституцією і законодавством України, підприємства, установи чи організації,  утворені в  установленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування та уповноважені на отримання державних коштів, взяття за ними зобов'язань і здійснення платежів.

В Бюджетному кодексі України дано визначення розпорядників бюджетних коштів - бюджетних установ в особі їх керівників, уповноважених на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету.

Бюджетною установою, відповідно до визначень ст.2 Бюджетного кодексу України, є орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими.

Проте, як зазначалося вище, згідно з Статутом Державного підприємства "Житомирський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (а.с.135-155) останнє є державним науково-дослідним та проектним підприємством, якому надається підтримка держави, діє на принципах госпрозрахунку та функціонує як самостійний суб'єкт господарювання, засноване на державній власності на основні фонди, інше майно, що є економічною основою його діяльності, самостійно вирішує питання, пов'язані з його науковою та господарською діяльністю, вступає у договірні відносини з іншими установами, підприємствами, організаціями, тобто, не є бюджетною установою.

Стосовно доводів позивача, що, не задовольнивши заявлене ПП "Безпека" в судовому засіданні 22.04.2010р. письмове клопотання  про здійснення фіксації судового процесу технічними засобами (а.с.34), порушив права сторони у справі, а також принцип гласності судового розгляду справи, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що незадоволення судом першої інстанції даного клопотання не є підставою для скасування оскарженого рішення, оскільки ч.2 ст.104 ГПК України визначає, що порушення або неправильне застосування норми процесуального права може бути підставою скасування або зміни рішення місцевого господарського суду лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

При цьому слід зазначити, що за результатами судового засідання 22.04.2010р., як і 18.05.2010р., 10.06.2010р. складались протоколи (а.с.80,99107), у яких вказано про незаявлення учасниками судового процесу клопотань про здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, й, у відповідності до ч.5 ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, позивач не був позбавлений права внести протягом 5-ти днів після підписання протоколів подавати письмові  зауваження  з  приводу  допущених у них неправильностей або неповноти протоколу.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду у даній справі.

Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

                                              

                                        

                                      ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 10 червня 2010 року у справі №2/41-Д  залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Безпека", м.Житомир - без задоволення.

2. Справу №2/41-Д повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя                                                                 Гулова А.Г.

судді:

                                                                                           Пасічник С.С.  

                                                                                           Щепанська Г.А.  

Віддрук. 5 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу

3 - прок-рі Житом.обл.

4 - відповідачу

5 -  в наряд

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація