Справа №22-7670/2010 р. головуючий у 1 інстанції Кляночкін О.В.
категорія 20 доповідач Жданова В.С.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 вересня 2010 р. м.Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі :
головуючого - судді Жданової В.С.,
суддів : Лоленко А.В, Резникової Л.В.
при секретарі Опря Ю.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Артемівського міськрайонного суду від 16 квітня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності, відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним і відшкодування моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16.04.2010 р. позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності, відшкодування моральної шкоди задоволені, відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 виселені з будинку АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_4, у відшкодування моральної шкоди на її користь з відповідачів солідарно стягнуто 1700 грн. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним і відшкодування моральної шкоди відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2., ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просять рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Зазначають на те, що вони виконали умови договору щодо купівлі будинку , продавець ОСОБА_4 отримала від них за будинок частину грошей, але в подальшому безпідставно відмовилась від укладання договору в нотаріальній конторі. Дії ОСОБА_4 вважають нечесними і недобросовісними, відмову від укладання договору незаконною, наполягають на повторному розгляді справи судом першої інстанції для з»ясування фактичних обставин справи.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.05.2008 року належить жилий будинок АДРЕСА_1 До оформлення спадкових прав в жовтні 2007 року між сторонами відбулася домовленість щодо укладання в майбутньому договору купівлі продажу будинку, відповідно до якого вартість будинку визначена 7500 грн, які ОСОБА_2. повинен виплачувати частками по 1000 грн щомісячно. В рахунок оплати ОСОБА_2. передав ОСОБА_4 1000 грн, що підтверджено розпискою, і з дозволу ОСОБА_4 відповідачі вселились в будинок В травні 2008 р. ОСОБА_4 змінила умови договору в частині визначення вартості будинку, які відповідачі не визнали і відмовились виселитись із будинку. Оскільки сторони не домовились щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу, неможливо визнання договору дійсним. Договір купівлі-продажу будинку не відбувся, відповідачі в будинку не зареєстровані, обґрунтованих підстав для подальшого проживання в будинку не встановлено.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, дослідивши матеріали цивільної справи , перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав .
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відмовляючи в позові про визнання дійсним договору купівлі-продажу будинку, суд першої інстанції виходив з того, що сторони не досягли домовленості щодо істотних умов договору, зокрема , ціни будинку, договір неможна вважати укладеним. Такий висновок суду відповідає фактичним обставинам справи і нормам матеріального права, якими врегульовані спірні правовідносини.
З матеріалів справи вбачається, що право власності на будинок АДРЕСА_1 у ОСОБА_4 виникло 13.05.2008 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. Встановлено, що домовленість між сторонами щодо продажу будинку та отримання частини грошей , мали місце в жовтні 2007 року. В травні 2008 року між сторонами виник спір щодо ціни за продаж будинку, що є істотною умовою договору.
Якщо правочин повністю або частково виконаний однією із сторін, а інша ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України за вимогою сторони, що виконала правочин / або її правонаступника/, може визнати його дійсним. Це правило не застосовується, якщо є передбачене законодавчим актом обмеження /заборона/ на здійснення такого правочину або сторони не дійшли згоди щодо істотних його умов. Правила ст. 220 ЦК не поширюються на правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст. ст. 210,640 ЦК пов»язується з державною реєстрацією, тому вони є неукладеними і такими, що не породжують для сторін права та обов»язки.
Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу житлового будинку укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин, що потребує державної реєстрації є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
За таких підстав суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необґрунтованість апеляційної скарги в частині заявлених позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу дійсним.
Проте, не можна погодитись з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідачів солідарно на користь позивачки моральної шкоди 1700 грн. Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі у травні 2008 року відмовились виселитись із будинку, який на праві власності належить позивачці, що призвело до порушення її прав як власника будинку. При цьому поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що в жовтні 2007 року відповідачі вселились в будинок за згодою ОСОБА_4 на підставі договору про продаж будинку у майбутньому, тобто між сторонами виникли договірні правовідносини.
Вбачається, що між сторонами виник спір щодо договору купівлі-продажу будинку, в якій відповідачі вселись за умовами договору. Крім того, після змін умов договору відповідачі відшукували своє право власності на будинок шляхом звернення з позовом до суду, тому до вирішення судом позову про дійсність договору не було підстав для висновку про порушення прав ОСОБА_4 як власника будинку.
Таким чином суд апеляційної інстанції приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення на користь ОСОБА_4 моральної шкоди та відмову в цій частині позовних вимог за вищевикладених підстав.
Керуючись ст. ст. 307,309,316 ЦПК України апеляційний суд,-
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Артемівського міськрайонного суду від 16 квітня 2010 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди 1700 грн.
Відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позову до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий Судді :