Україна

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                                                                                                                                                  2-742/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«07» липня 2010 року                                                                             м.Бровари Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Василишина В.О.,

                                         при секретарі: Пархоменко А.В.,

за участю: представників позивача - селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 й ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4, представника відповідача - публічного акціонерного товариства «ХДІ СТРАХУВАННЯ» Лелеки Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу                          за позовом селянського (фермерського) господарства «МРІЯ» до ОСОБА_3, ОСОБА_6 та публічного акціонерного товариства «ХДІ СТРАХУВАННЯ» про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих дорожньо-транспортною пригодою ,

в с т а н о в и в:

У січні 2010 року селянське фермерське господарство «Мрія» (далі – СФГ «Мрія») звернулося до суду із зазначеним вище позовом до ОСОБА_3, який обґрунтовувався тим, що 11 жовтня 2009 року біля 12 год. 30 хв. в місті Бобровиця Чернігівської області з вини водія ОСОБА_6, який керував автомобілем марки «МАН», реєстраційний номер НОМЕР_1, трапилася дорожньо-транспортна пригода, через яку було пошкоджено автомобіль «Фольксваген», реєстраційний номер НОМЕР_2. Цей транспортний засіб належить СФГ «Мрія».

На час дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_6 перебував у трудових відносинах із приватним підприємцем ОСОБА_3, якій і належить на праві власності автомобіль «МАН», реєстраційний номер НОМЕР_1.

Просить суд стягнути із ОСОБА_3 на відшкодування матеріальних збитків – 5 161 грн. 00 коп., а на відшкодування моральної шкоди - 5 000 грн. 00 коп.

Судом до участі в справі в якості співвідповідача на підставі статті                              33 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) залучено публічне акціонерне товариство «ХДІ СТРАХУВАННЯ» (далі – ПАТ «ХДІ страхування»).

У судовому засіданні представники позивача СФГ «Мрія» ОСОБА_1 й ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги підтримали й просили їх задовольнити.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 позов не визнали й просили у його задоволенні відмовити. При цьому вони пояснили, що належний відповідачу транспортний засіб на момент дорожньо-транспортної пригоди вибув із її володіння, оскільки водій ОСОБА_6 відхилився від маршруту й використовував транспортний засіб у власних потребах.

У судовому засіданні представник відповідача ПАТ «ХДІ страхування» ОСОБА_5 позов не визнала й просила у його задоволенні відмовити.

У судове засідання відповідач ОСОБА_6 не з’явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи зворотні поштові повідомлення про одержання судових повісток (а.с. 23, 55, 63, 69, 87).

Заслухавши пояснення представників позивача в підтримання доводів позовної заяви, пояснення й заперечення представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно із постановою Бобровицького районного суду Чернігівської області від                 13 листопада 2009 року (яка набрала законної сили) - 11 жовтня 2009 року біля 12 год.                30 хв. в місті Бобровиця на вулиці Червонопартизанській водій ОСОБА_6 керував автомобілем «МАН», реєстраційний номер НОМЕР_1, в стані алкогольного сп’яніння й здійснив дорожньо-транспортну пригоду з автомобілем «Фольксваген», реєстраційний номер НОМЕР_2, й з місця пригоди зник, чим порушив п.2.10 (а), (в) Правил дорожнього руху України. Постановлено об’єднати в одне провадження справи № 3-843/09 та                    № 3-844/09 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_6 за                ст.130 ч.1, ст.122-4 КУпАП. Піддано ОСОБА_6 адміністративному стягненню за            ч.1 ст.130 КУпАП у вигляді громадських робіт на строк 40 годин.

З витребуваної у Бобровицькому районному суді Київської області адміністративної справи щодо ОСОБА_6 вбачається, що протоколи про адміністративне правопорушення складені відносно нього за ч.1 ст.130 й ст.122-4 КУпАП.

Диспозиція частини 1 статті 130 КУпАП містить склад адміністративного правопорушення щодо керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозиція статті 122-4 КУпАП визначає склад адміністративного правопорушення щодо залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна передбачена статтею            124 КУпАП.

З дослідженої у судовому засіданні адміністративної справи щодо ОСОБА_6 видно, що відносно нього не складався протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, й він у встановленому чинним законодавством України порядку не був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення цього адміністративного правопорушення.

На час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_6 була застрахована в ПАТ «ХДІ страхування».

Судом в порядку ст.ст. 10, 11 ЦПК України учасникам процесу роз’яснено їхні права й обов’язки, наслідки вчинення й не вчинення процесуальних дій, й зокрема щодо проведення по справі судової автотехнічної та інших видів експертиз.

Учасники процесу відповідних клопотань з наведених питань перед судом не заявили й більш того від проведення будь-яких видів експертиз відмовилися, а тому справа була розглянута на підставі наявних у ній доказів й в межах заявлених позовних вимог.

Суд за змістом ст.ст. 145-147 ЦПК України позбавлений можливості з власної ініціативи призначати експертизи.

Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

В преамбулі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року                       № 1961-IV (далі – Закон України «Про обов’язкове страхування …») визначено, що цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

За змістом п.п. 22.1. ст.22, ст.29 Закону України «Про обов’язкове страхування …» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи. У зв’язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов’язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

У судовому засіданні представниками позивача не надано суду безспірних доказів того, що винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 11 жовтня 2009 року біля 12 год. 30 хв. в місті Бобровиця Чернігівської області, є саме водій ОСОБА_6 Вина ОСОБА_6 у дорожньо-транспортній пригоді в адміністративному порядку не встановлена, під час розгляду цієї цивільної справи особи, які беруть участь у справі, клопотань щодо призначення відповідного виду експертизи для визначення вини учасників дорожнього руху в дорожньо-транспортній пригоді не заявляли. Судом таких доказів в порядку статей 10, 11 ЦПК України не здобуто.  

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає через недоведеність заявлених вимог.

Керуючись ст.ст. 212 – 216 ЦПК України, Броварський міськрайонний суд Київської області,

в и р і ш и в:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку                      ч.4 ст.295 ЦПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у зазначений вище строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                                                                       В.О.Василишин