Україна

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                                                                                                                    № 2-2981/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«14» липня 2010 року                                                                     м.Бровари Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Василишина В.О.,

                                        при секретарі Пархоменко А.В.,

за участю: позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх представника                  ОСОБА_4, представника відповідача - відкритого акціонерного товариства «СОФІЯ» Кузнєцової С.О., представника третьої особи - виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області як органу опіки та піклування Гопанчука Р.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 й ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства «СОФІЯ», виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області, треті особи: Броварський міський відділ                   (з обслуговування міста Бровари та Броварського району) ГУ МВС України в Київській області, комунальне підприємство «Служба замовника», Лобуренко Галина Іванівна, про визнання права на користування жилим приміщенням, а також за зустрічним позовом відкритого акціонерного товариства «СОФІЯ» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа: виконавчий комітет Броварської міської ради Київської області як орган опіки та піклування, про виселення без надання іншого житлового приміщення,  

в с т а н о в и в:

У лютому 2010 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із зазначеним вище позовом, який обґрунтовували тим, що вони із 1996 року проживають у кімнаті АДРЕСА_1 Київської області. Це житлове приміщення було отримане у користування за життя чоловіком ОСОБА_1 – ОСОБА_8, який на той час працював у відкритому акціонерному товаристві «СОФІЯ» (далі – ВАТ «СОФІЯ»). Сім’я вселилася у гуртожиток на підставі спеціального ордеру. Разом із тим, наявний у позивачів ордер не оформлений належним чином, а тому органами внутрішніх справ їм було відмовлено у реєстрації за місцем проживання. Із 1996 року й по 2010 рік ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відкрито й безперервно користуються наданою їм кімнатою в гуртожитку, сплачують відповідні кошти за отримані комунальні послуги.

Із урахуванням неодноразових змін та доповнень до позовних вимог, позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 й ОСОБА_3 остаточно просять суд: - визнати за ними право на користування житловим приміщенням під номером АДРЕСА_1 Київської області; - зобов’язати ВАТ «СОФІЯ» видати належним чином оформлений ордер про вселення у житлове приміщення під номером  АДРЕСА_1 Київської області (а.с.54).

У судовому засіданні ВАТ «СОФІЯ» пред’явило зустрічний позов до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про їх виселення із житлового приміщення під номером               АДРЕСА_1 Київської області без надання іншого житлового приміщення (а.с.90).

В обґрунтування заявлених позовних вимог ВАТ «СОФІЯ» вказує на те, що              ОСОБА_1, ОСОБА_2 й ОСОБА_3 проживають у гуртожитку без належних на те підстав й вселені до гуртожитку вони були із порушенням вимог чинного законодавства України без надання відповідного ордеру на поселення. Крім того, ОСОБА_1,                ОСОБА_2 й ОСОБА_3 ніколи не перебували у трудових відносинах із                          ВАТ «СОФІЯ», а ОСОБА_8 на час вселення у гуртожиток вже був звільнений з цього підприємства.

Судом до участі в справі на підставі статті 35 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: - Лобуренко Г.І., - виконавчий комітет Броварської міської ради Київської області як орган опіки та піклування.

 У судовому засіданні позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їхній представник ОСОБА_4 позов підтримали й просили його задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову просили відмовити.

У судовому засіданні представник відповідача ВАТ «СОФІЯ» Кузнєцова С.О. просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а зустрічний позов про виселення без надання іншого житлового приміщення задовольнити.

У судовому засіданні представник третьої особи – виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області як органу опіки та піклування Гопанчук Р.Л просив позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову відмовити. При цьому він пояснив, що в спірному житловому приміщені поряд із позивачами проживає також малолітня дитина ОСОБА_3 –               ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1. Кімнатою під номером АДРЕСА_1 Київської області позивачі відкрито та безперервно користуються вже тривалий час, іншого помешкання у них немає, а тому зустрічний позов про виселення задоволенню не підлягає, оскільки при його задоволенні будуть істотно порушені права малолітньої дитини на житло.

У судове засідання відповідач – виконавчий комітет Броварської міської ради Київської області як орган місцевого самоврядування, представника не направив.                   Про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи зворотні поштові повідомлення про одержання судових повісток. До суду неодноразово надходили заяви від цього відповідача про розгляд справи без участі його представника (а.с. 42, 61, 76, 103, 106).

У судове засіданні третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору – Броварський міський відділ (з обслуговування міста Бровари та Броварського району) ГУ МВС України в Київській області представника не направила. Про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Від цієї третьої особи неодноразово надходили до суду заяви про розгляд цієї справи без участі її представника (а.с. 40, 52, 60, 62, 77, 79, 102, 104, 105).

У судове засідання третя особа, яке заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, комунальне підприємство «Служба замовника» представника не направила.                 Про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Від цього учасника процесу надійшло письмове клопотання про розгляд справи без участі його представника (а.с. 39, 51, 70, 80, 101).

У судове засідання третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору, Лобуренко Г.І. не з’явилася. Про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Від цієї третьої особи до суду надійшло письмове клопотання про розгляд справи без її участі (а.с. 138, 143, 144).    

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти й відповідні їм правовідносини.

Статтями 10, 11, 60 ЦПК України чітко визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень . Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі . Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, із 1996 року проживають у житловому приміщенні під номером АДРЕСА_1 Київської області.

У гуртожиток ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були вселені як члени сім’ї ОСОБА_8 Цим житловим приміщенням вони безперервно користуються із 1996 року й по теперішній час, сплачують комунальні платежі (а.с. 20-27). ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ніде не зареєстровані (а.с. 52, 104).

 У ВАТ «СОФІЯ» ОСОБА_8 пропрацював із 09 березня 1983 року по 01 січня               1994 року (а.с. 9 – 11). Звільнений він був на підставі пункту 5 статті 36 КЗпП України по переводу в СП «БДМ – Продакшинз - ЛТД».

Гуртожитки під номерами 1 та 2 за адресою: АДРЕСА_1 й 16-В знаходяться у господарському віданні ВАТ «СОФІЯ» (а.с. 94, 95).

Як вбачається із копії ордеру на ім’я ОСОБА_8 він виданий останньому на сім’ю із чотирьох осіб (ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2М.) на право зайняття житлової площі в гуртожитку під номером АДРЕСА_1 (а.с. 17).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснила, що в неї є лише ця копія ордеру на поселення, однак свого часу їхня сім’я поселялася у гуртожиток на підставі належним чином оформленого ордеру, який було здано на підприємство. Разом із тим, на сьогоднішній день вона не знає де подівся оригінал ордеру на поселення, їй його не видають.

У судовому засіданні представник відповідача ВАТ «СОФІЯ» Кузнєцова С.О. пояснила, що на підприємстві відсутній ордер на ім’я ОСОБА_8 Відсутні також                      будь-які документи щодо надання дозволу на поселення його сім’ї до гуртожитку.    

 У судовому засіданні свідок ОСОБА_10 дала покази про те, що вона із 11 січня               1988 року по 31 серпня 2002 року працювала завідуючою гуртожитком у ВАТ «СОФІЯ» (копія трудової книжки (а.с. 112-118). Спочатку сім’я ОСОБА_8 була поселена у кімнату під номером АДРЕСА_2, а поті у блок під номером АДРЕСА_3. Пізніше на підставі дозволу керівництва            ВАТ «СОФІЯ» сім’ю ОСОБА_8 було переселено у кімнату під АДРЕСА_1                                         Всі без виключення мешканці гуртожитку поселялися на підставі відповідних дозволів керівництва ВАТ «СОФІЯ». Спочатку не було ні в кого з мешканців ордерів на поселення. Поселялися на підставі розпоряджень керівництва ВАТ «СОФІЯ». Потім після проведення перевірки щодо дотримання вимог законодавства на підприємстві ордери на поселення були виписані на всіх мешканців гуртожитку без виключення. Оригінали ордерів були здані на зберігання до ВАТ «СОФІЯ», а нею особисто для ведення картотеки було зроблено дублікати цих ордерів, які вона заповнювала згідно із даними, які містилися в ордерах на поселення й зайняття житлової площі. Жодна людина не могла проживати у гуртожитку без відповідних на те розпоряджень керівництва ВАТ «СОФІЯ». У гуртожитку вівся журнал поселення мешканців.    

У судовому засіданні свідок ОСОБА_11 дала покази про те, що вона із 1990 року проживає у гуртожитку по АДРЕСА_4 Зареєстрована вона також за цією ж адресою (копія паспорта громадянина України                 (а.с. 121). Ордеру на поселення вона не має на руках. Претензій до неї зі сторони                  ВАТ «СОФІЯ» щодо відсутності ордеру на проживання не має.

Відповідно до статті 127 Житлового кодексу Української РСР (який діяв на час виникнення та існування спірних правовідносин і який діє на теперішній час) для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки.

За змістом статей 128, 129 Житлового кодексу Української РСР жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації та відповідного профспілкового комітету. На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.  

Пунктами 14, 19 «Примірного положення про гуртожитки», затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03 червня 1986 року № 208, передбачено, що вселення в гуртожиток  робітників, службовців, студентів, учнів та інших громадян провадиться в установленому порядку завідуючим (директором) гуртожитком або працівником, який його заступає, на підставі виданого адміністрацією підприємства, установи, організації ордера . Переселення в разі необхідності громадян з одного жилого приміщення в інше в даному гуртожитку провадиться за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації та профспілкового комітету з видачею нового ордера.

Частиною 3 статті 132 Житлового кодексу Української РСР визначено, що виселення із гуртожитків осіб, які пропрацювали не менш як десять років на підприємстві, в установі, організації, що надали їм для проживання  житлову площу у гуртожитку може бути проведено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.

Суд приходить до висновку, що дія наголошеної вище норми закону розповсюджується й на членів сім’ї наймача у разі його смерті.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, а також покази допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, суд приходить до висновку, що позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на законних підставах були поселені у гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1 й мають право на користування кімнатою під АДРЕСА_1

Цим житловим приміщенням ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3                     безперервно та відкрито з відома керівництва ВАТ «СОФІЯ» на протязі чотирнадцяти років користуються, сплачують комунальні платежі.

ОСОБА_8 пропрацював у ВАТ «СОФІЯ» понад десять років (із 09 березня             1983 року по 01 січня 1994 року).

Ці обставини також підтверджуються й листом-попередженням начальника житлово-експлуатаційного відділу ВАТ «СОФІЯ»  щодо прийняття спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету цього підприємства від 25 лютого 2010 року по переселенню ОСОБА_8 у іншу кімнату в цьому ж гуртожитку.

Оскільки у судовому засіданні встановлено, що оригіналу ордеру на зайняття ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у них немає, він також відсутній й у ВАТ «СОФІЯ», то суд приходить до висновку, що це підприємство слід зобов’язати видати ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спеціальний ордер на зайняття спірного житлового приміщення, оформлений відповідно до вимог чинного законодавства України.  

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1,            ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ВАТ «СОФІЯ» про визнання права на користування жилим приміщенням у гуртожитку, а також про зобов’язання видати ордер на займане жиле приміщення підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову                           ВАТ «СОФІЯ» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 й ОСОБА_3 слід відмовити у зв’язку із недоведеністю заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 209, 212 – 215 ЦПК України Броварський міськрайонний                   суд Київської області,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 й ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства «СОФІЯ», виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області, треті особи: Броварський міський відділ                            (з обслуговування міста Бровари та Броварського району) ГУ МВС України в Київській області, комунальне підприємство «Служба замовника», Лобуренко Галина Іванівна, про визнання права на користування жилим приміщенням – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право  користування житловим приміщенням під номером АДРЕСА_1

Зобов’язати відкрите акціонерне товариство «СОФІЯ» видати ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ордер на житлове приміщення під номером АДРЕСА_1

У задоволенні зустрічного позову відкритого акціонерного товариства «Софія» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3,  третя особа: виконавчий комітет Броварської міської ради Київської області як орган опіки та піклування, про виселення без надання іншого житлового приміщення – відмовити.  

Стягнути із відкритого акціонерного товариства «СОФІЯ» судові витрати на користь ОСОБА_1 в сумі – 29 грн. 30 коп., ОСОБА_2 в сумі – 29 грн. 30 коп., та на користь ОСОБА_3 – 29 грн.             30 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у зазначений вище строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                                                                   В.О.Василишин