Справа № 2- 829/2010
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2010 р. смт.Леніне
Ленінський районний суд АР Крим в складі: головуючої судді – Українець Л.І.
при секретарі: Хайрлаєвій О.В.
з участю позивачки ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2, представника відповідача Гафнера О.М. та ОСОБА_4-він же третя особа на стороні відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Леніне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до військового радгоспу «Азовський», третя особа ОСОБА_4 про визнання протиправним і скасування наказу №27-к від 01.03.2010 року,поновлення порушеного права шляхом видання наказу в новій редакції, визнання протиправним відміну наказу № 3 від 06.04.2010 року, наказу № 46 від 07.05. 2010 року, наказу №40-к від 12 травня 2010 року, поновлення на посаді, стягнення середньої зарплати за відпрацьований час від 24.02.2010 року по 12.05.2010 року, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
В С Т А Н О В И В:
У травні 2010р. позивачка звернулась до суду з даним позовом. Посилалась на те, що вона працювала начальником фінансово-економічної служби військового радгоспу «Азовський» і наказом в.о.директора-заступника директора військового радгоспу ОСОБА_4 від 12 травня 2010 року №40-К була звільнена з 13.травня 2010 року за прогул ,вчинений 07 травня 2010 р.
11 травня 2010року в.о. директор став вимагати від неї підтвердження поважності причин відсутності на роботі на, що вона надала копію службової записки від 7.05.2010 року, якою вона до водила до відому адміністрації про виїзд до помічника прокурора Феодосійського гарнізону, з відміткою ОСОБА_5 про те, що 07.05.2010 р. з 10 год.15 хв. до 11 год. 25 хв . була у нього на прийомі. У зв’язку з чим її відсутність на роботі була поважною. Просить поновити її на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. Крім того просить визнати незаконним та скасувати наказ №27-к від 01.03.2010 року, яким вона поновлена на роботі на підставі рішення суду, оскільки його зміст не відповідає змісту резолютивної частині рішення Ленінського райсуду АРК від 24.02.2010року та просить зобов,язати відповідача винести новий наказ її про поновлення на роботі. А так як на підставі наказу №27 від 01.03.2010року внесені неправильні записи у трудову книжку просить змінити формулювання записів у трудовій книжці : анулювавши записи №26 «Звільнена за скороченням штатів ст. 40 ч.1 КЗпП України на підставі наказу №39-к від 30.04.2009 року» та анулювати запис №27 від 01.03.2010 року, та просить змінити формулювання записів в наступній редакції: «Визнати незаконним і скасувати наказ військового радгоспу «Азовський» №39-к від 30 квітня 2009 року, визнати недійсним запис у трудовій книжці БТІ-І №НОМЕР_1 про звільнення за скороченням штатів по ст. 40 ч. 1 КЗпП України на підставі наказу № 39-к від 30.04.2009 року, поновити ОСОБА_1 на посаді начальника фінансово-економічної службу військового радгоспу Азовський з 30 квітня 2009 року».
Також просить визнати незаконними і скасувати накази № 38 від 06.04.2010 року про скорочення штатів оскільки в даному наказі встановлені посадові оклади в порушення Статуту підприємства і не відповідає вимогам класифікатора посад,а також не включена в штатний розпис її посада.
Наказ № 46 від 07.05. 2010 року про винесення їй догани просить скасувати, оскільки підстави для дисциплінарного стягнення адміністрацією підприємства надумані. Як провину у вчиненні дисциплінарного проступку їй зазначають порушення наказу № 36 від 31 березня 2010 року. Однак вважає його незаконним так як порушити його вона не могла, бо ознайомлена з ним тільки 11 травня 2010року. Також для вияснення обставин проступку в.о. директора не витребував у неї пояснення. Крім того просить суд винести окрему ухвалу якою заборонити в.о. ОСОБА_4 виносити накази зміни структури управління військовим радгоспом до призначення постійного директора підприємства ,та зобов’язати його не допускати порушення строків виплати їй зарплати на підставі рішень судів . А також просить покласти обов’язок відповідно до ст..237 КзПП України відшкодувати шкоду спричинену підприємству на особу винну у винесенні незаконних наказів, допустивши рішення до негайного виконання в межах платежу за 1 місяць.
В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позов з уточненнями і доповненнями, просять його задовольнити.
Представники відповідача та третя особа ОСОБА_4 заперечують проти позову повністю і просять у його задоволенні відмовити повністю.
Вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд знаходить позов обґрунтованим частково і таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка працювала у військовому радгоспі «Азовський» начальником фінансово-економічної служби і наказом в.о.директора - заступника директора військового радгоспу ОСОБА_4 від 12 травня 2010 року №40-К була звільнена з 13.05.2010 року за прогул, вчинений 07 травня 2010 року.
Згідно із п.4 ч.І ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначений ст. 149 КЗпП України.
Згідно з вимогами цієї статті до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
На думку суду наказ про звільнення ОСОБА_1 за п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України є незаконним, оскільки поважність причини відсутності позивачки на роботі підтверджена копією службової записки ОСОБА_1 від 7.05.2010 року, якою вона доводила до відому адміністрацію про виїзд до помічника прокурора Феодосійського гарнізону. А перебування на прийомі підтверджений відміткою ОСОБА_5 про те що з 10 год.15 хв. до 11 год. 25 хв . позивачка 7.05.2010 року була у нього на прийомі, та ж сама обставина підтверджена і поясненнями пом.прокурора ОСОБА_5., допитаного в суді в якості свідка. А так як відсутність позивачки на роботі була поважною, та до того ж, відповідачем для неї був встановлений 4-х годинний робочий час без встановлення точно часу початку та закінчення роботи, суд знаходить, що відповідач порушив вимоги ст. 149 КЗпП України. Також, порушивши процедуру притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності та відповідач не відібрав письмового пояснення від позивачки стосовно обставин, викладених в акті про прогул. Посилання на те, що в.о. директора не уповноважував позивачку звертатися до прокуратури з виробничих питань, не пояснює причини не відібрання пояснення одразу після вчинення прогулу. Інші вимоги ст. 149 КЗпП України відповідачем також не виконані, взагалі не обговорено співмірність проступку із застосованим стягненням. На думку суду, акти, складені працівниками військового радгоспу Азовський про відсутність ОСОБА_1 на роботі 7 травня 2010року , не мають правового значення для вирішення справи, оскільки судом встановлено, що до їх складання, позивачка офіційно, зареєструвавши в журналі вхідної кореспонденції службову записку, попередила адміністрацію про причини відсутності на роботі .
Таким чином, оскільки не доведено факту прогулу, а саме відсутності позивачки на роботі без поважних причин більше, ніж 3 години, суд знаходить, що звільнення ОСОБА_1 з підстав вчинення прогулу 7 травня 2010 року є незаконним, наказ №40-к від 12 травня 2010 року таким, що підлягає скасуванню. Отже порушене право позивачки на працю підлягає відновленню шляхом поновлення її на посаді начальника ФЕС військового радгоспу «Азовський»з 13 травня 2010 року .
Згідно із ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше, як за один рік.
Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою КМУ №100 від 08.02.1995 року, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарних місця, передуючих звільненню позивача; якщо протягом останніх двох місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за два попередні місяці.
Так, згідно з довідкою, наданою відповідачем, середньоденний заробіток позивачки за два місяці, що передували звільненню, становить 51,48 грн. (а.с.193). Отже розмір середнього заробітку, суд знаходить необхідним стягнути виходячи оплати праці за фактично відпрацьований ОСОБА_1 час. Тобто з 1.03.2010 року по 12.05.2010 року, без врахування часу перебування позивачки на лікарняному. При цьому суд враховує, що наказом №18 від 10.02.2009 року начальнику ФЕС ОСОБА_1 був встановлений режим роботи з 10.02.2009 року - 4 години. Тобто в користь позивачки з відповідача слід стягнути за період 13 травня 2010 року по 20 вересня 2010 року середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 5971 грн.76 коп. суму в межах місячного платежу слід допустити до негайного виконання. З цих підстав, решта позовних вимог про стягнення середньомісячного заробітку виходячи з посадового окладу позивачки 2532грн. не підлягають задоволенню, оскільки така виплата присуджується судом з середнього заробітку, отриманого працівником за два місяці до звільнення, а не з встановленого окладу.
Підлягає визнанню незаконним та скасуванню і наказ №27-к від 01.03.2010 року, яким ОСОБА_1 поновлена на роботі на підставі рішення Ленінського районного суду АРК від
24.02.2010 року, оскільки його зміст не відповідає змісту резолютивної частини зазначеного рішення . А так як на підставі даного наказу внесені неправильні записи у трудову книжку суд знаходить необхідним змінити формулювання записів у трудовій книжці : анулювавши записи №26 «Звільнена за скороченням штатів ст. 40 ч.1 КЗпП України на підставі наказу №39-к від 30.04.2009 року» та анулювати запис №27 від 01.03.2010 року, та змінити формулювання записів в наступній редакції: «Визнати незаконним і скасувати наказ військового радгоспу «Азовський» №39-к від 30 квітня 2009 року, визнати недійсним запис у трудовій книжці БТІ-І №НОМЕР_1 про звільнення за скороченням штатів по ст. 40 ч. 1 КЗпП України на підставі наказу № 39-к від 30.04.2009 року, поновити ОСОБА_1 на посаді начальника фінансово-економічної службу військового радгоспу Азовський з 30 квітня 2009 року».
Підстав для зобов’язання відповідача винести новий наказ про поновлення на роботі в даному провадженні немає і у задоволенні цих вимог слід відмовити, оскільки воно стосується виконання рішення Ленінського райсуду АРК від 24.02.2010 року.
Відповідно і вимоги позивачки про стягнення з відповідача заробітної плати з 24.02.2010 року по 12.05.2010 року на суму 5557 грн. 10 коп. також задоволенню не підлягають, оскільки в табелі виходу на роботу за лютий 2010 року не зазначено скільки годин відпрацьовано позивачкою. А так як з 30.04.2009року по 1.03.2010 року належним чином не виконане рішення Ленінського райсуду АРК від 24.02.2010 року з змінами внесеними АС ум. Феодосії , то суд по даній справі не може передбачити а відтак і перевірити законність нарахування та виплати зарплати позивачки після поновлення її на роботі з 30.04.2010року на дай час суд немає можливості. Тому на думку суду, право позивачки про оплату праці у ситуації,яка склалась після її поновлення на роботі на думку суду не є порушеним і заявлено передчасно.
Судом встановлено, що в період виконання позивачкою своїх посадових обов’язків, як начальника ФЕС, адміністрація військового радгоспу винесла наказ № 38 від 06.04.2010 року про скорочення штатів. Так, за п.1 наказу, скорочено з 6.04.2010року штат працівників на 2,25 одиниць та затверджено п.1.1 наказу, перелік виключених з штатного розпису посад згідно додатку 1 посада начальника ФЕС 0,5 одиниці, юрисконсульта 1 одиницю та зав. архівом 0,75 одиниці. У п.1.2 наказу, затверджено штатний розпис згідно додатку 2, в якому відсутня посада начальника фінансово-економічної служби. Зазначеним наказом адміністрацією відповідача порушено право позивачки на працю, бо з ним її належним чином не ознайомили, та не попередили про майбутнє вивільнення у зв’язку з скорочення штату завчасно за два місяці до звільнення. А отже наказ є незаконним і таким, що підлягає скасуванню.
Наказ № 46 від 07.05.2010 року про винесення ОСОБА_1 догани, також належить скасувати, оскільки підстави для дисциплінарного стягнення адміністрацією підприємства надумані. Так, позивачці, як дисциплінарний проступок, зазначається порушення наказу №36 від 31 березня 2010року. Однак з даним наказом вона ознайомлена тільки 11 травня 2010року, крім того була порушена процедура притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності , а саме від неї не було витребувано пояснень.
На думку суду підстав для винесення окремої ухвали немає, оскільки обставини, на які просить відреагувати позивачка стосуються внутрішньої організації підприємства, куди суд не вправі втручатися .
Таким чином слід визнати незаконним та скасувати наказ №27-к від 01.03.2010 року.
Поновити порушене право ОСОБА_1 шляхом зміни формулювання записів у трудовій книжці : анулювати записи №26 «Звільнена за скороченням штатів ст. 40 ч.1 КЗпП України на підставі наказу №39-к від 30.04.2009 року» та анулювати запис №27 від 01.03.2010 року, змінивши формулювання записів в наступній редакції: «Визнати незаконним і скасувати наказ військового радгоспу «Азовський» №39-к від 30 квітня 2009 року, визнати недійсним запис у трудовій книжці БТІ-І №НОМЕР_1 про звільнення за скороченням штатів по ст. 40 ч. 1 КЗпП України на підставі наказу № 39-к від 30.04.2009 року, поновити ОСОБА_1 на посаді начальника фінансово-економічної службу військового радгоспу Азовський з 30 квітня 2009 року».
Визнати незаконними і скасувати накази № 38 від 06.04.2010 року, наказ № 46 від 07.05. 2010 року, наказ № 40-к від 12 травня 2010 року.
Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника ФЕС військового радгоспу «Азовський» з 13 травня 2010 року, стягнувши за період 13 травня 2010 року по 20 вересня 2010 року середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 5971 грн.76 коп.
У задоволенні решти вимог слід відмовити.
Стягнути з військового радгоспу «Азовський» в дохід держави 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 59 грн. 76 коп. судового збору.
Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку допустити до негайного виконання.
На підставі викладеного, ст. ст. 40, 235 КЗпП України, керуючись ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд-
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати наказ №27-к від 01.03.2010 року.
Поновити порушене право ОСОБА_1 шляхом зміни формулювання записів у трудовій книжці : анулювати записи №26 «Звільнена за скороченням штатів ст. 40 ч.1 КЗпП України на підставі наказу №39-к від 30.04.2009 року» та анулювати запис №27 від 01.03.2010 року, змінивши формулювання записів в наступній редакції: «Визнати незаконним і скасувати наказ військового радгоспу «Азовський» №39-к від 30 квітня 2009 року, визнати недійсним запис у трудовій книжці БТІ-І №НОМЕР_1 про звільнення за скороченням штатів по ст. 40 ч. 1 КЗпП України на підставі наказу № 39-к від 30.04.2009 року, поновити ОСОБА_1 на посаді начальника фінансово-економічної службу військового радгоспу Азовський з 30 квітня 2009 року».
Визнати незаконними і скасувати накази № 38 від 06.04.2010 року, наказ № 46 від 07.05. 2010 року, наказ № 40-к від 12 травня 2010 року.
Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника ФЕС військового радгоспу «Азовський» з 13 травня 2010 року, стягнувши за період 13 травня 2010 року по 20 вересня 2010 року середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 5971 грн.76 коп.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути з військового радгоспу «Азовський» в дохід держави 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 59 грн. 76 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного Суду АР Крим у м. Феодосії через Ленінський районний суд АРК шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення виготовлено 24 вересня 2010 року.
Суддя