Україна

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2-729/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«15» вересня 2010 року                                                                         м.Бровари Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

                                         головуючого - судді Василишина В.О.,

                                         при секретарі - Пархоменко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 й ОСОБА_3, третя особа: відкрите акціонерне товариство «Мостобуд» в особі дочірнього підприємства «Мостобудівельний загін № 112», про захист честі, гідності та ділової репутації,

в с т а н о в и в:

У вересні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним вище позовом, який обґрунтовувала тим, що 09 грудня 2008 року ОСОБА_2, який діяв від свого імені та на підставі нотаріально посвідченої довіреності ОСОБА_3, розповсюдив інформацію стосовно неї, як президента приватного вищого навчального закладу «Економіко-правовий університет», яка не відповідає дійсності й принижує її честь, гідність та ділову репутацію, шляхом направлення численних звернень у різноманітні державні органи й відповідним посадовим особам, а саме: - до Міністерства освіти і науки України, Державної інспекції навчальних закладів та до Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області.

У позовній заяві ОСОБА_1 стверджується, що інформація, яка міститься у наголошених зверненнях щодо зловживання нею службовим становищем й зайняття шахрайством з метою збагачення, заведення в університеті двох бухгалтерій, надання у банківські установи підроблених протоколів зборів учасників, подання неіснуючих договорів оренди до справ на ліцензування та акредитацію навчального закладу, подання недостовірних даних щодо професорсько-викладацького складу, який працює в університеті, а також про нарахування заробітної плати викладачам, що взагалі не перебувають у трудових відносинах із цим навчальним закладом є недостовірною й не підтвердженою.

Просить суд зобов’язати відповідачів направити до Міністерства освіти і науки України, до державної інспекції навчальних закладів та до Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області письмове спростування поширеної відносної неї недостовірної та негативної інформації наступного змісту: « довожу до Вашого відому про неправдивість таких відомостей, викладених у скарзі на дії президента вищого навчального закладу «Економіко-технологічний університет» ОСОБА_1, направленій на Вашу адресу 09 грудня 2008 року: 1) … вона (ОСОБА_1І.) зловживає своїм службовим становищем та займається шахрайством. При цьому вона переслідує свою особисту мету – збагачення; 2) з розпорядження ОСОБА_1 в університеті заведено дві бухгалтерії «біла» і «чорна»; 3) ОСОБА_1 … надає в банки підроблені протоколи зборів учасників (або підроблені витяги з протоколів зборів учасників); 4) до справ на ліцензування та акредитацію подаються неіснуючі договори оренди; 5) для проходження ліцензування та акредитації до Міністерства освіти та науки України подаються недостовірні дані щодо професорсько-викладацького складу – включаються викладачі, які не перебувають у трудових відносинах і не здійснюють викладацької діяльності в цьому навчальному закладі, заробітна плата нараховується викладачам, що взагалі не приймають участі в навчальному процесі ». Насправді ОСОБА_1 не вчиняла вказаних протиправних дій».

У судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_5 і                   ОСОБА_6 позов підтримали й просили його задовольнити.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представники ОСОБА_7 і              ОСОБА_8 позов не визнали та просили у його задоволенні відмовити.

У судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з’явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому цивільним процесуальним законом порядку.

У судове засідання третя особа - відкрите акціонерне товариство «Мостобуд» в                   особі дочірнього підприємства «Мостобудівельний загін № 112» представника не направила.  Про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи зворотні поштові повідомлення про одержання судових повісток.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти й відповідні їм правовідносини.

Статтями 10, 11, 60 ЦПК України чітко визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень . Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі . Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Судом встановлено, що приватний вищий навчальний заклад «Економіко-технологічний університет» є одним із приватних закладів освіти в Україні.

Учасниками (засновниками) університету є: - відкрите акціонерне товариство «Мостобуд» в особі дочірнього підприємства «Мостобудівельний загін № 112»                           (якому належить 10 відсотків статутного капіталу); - ОСОБА_3                   (якому належить 18 відсотків статутного капіталу); - ОСОБА_2                        (якому належить 36 відсотків статутного капіталу); - ОСОБА_1                         (якій належить 36 відсотків статутного капіталу).

Президентом приватного вищого навчального закладу «Економіко-технологічний університет» є ОСОБА_1

09 грудня 2008 року ОСОБА_2 від свого імені та від імені ОСОБА_3 направив скарги щодо президента університету ОСОБА_1 - Міністру освіти та науки України Вакарчуку І.О. (а.с.4), - голові державної інспекції навчальних закладів Міністерства освіти та науки України Бурлакову О.М. (а.с.8), - начальнику Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області Ларову О.С. (а.с.12).

У скаргах викладено інформацію про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є учасниками приватного вищого навчального закладу «Економіко-технологічний університет», яким належить у сукупності 54 відсотки у статутному капіталі університету. Однак вже протягом чотирьох років, всупереч вимогам чинного законодавства, президентом цього навчального закладу ОСОБА_1 взагалі не проводяться збори учасників, їхні звернення до неї щодо гарантування прав учасників навчального закладу на управління університетом й про участь у його діяльності не були вирішені позитивно. Про фінансовий стан університету їм нічого не відомо. ОСОБА_1 не допустила проведення аудиторської перевірки навчального закладу, систематично порушує правила здійснення фінансово-господарської діяльності та умови ліцензування в наданні освітніх послуг. В університеті заведено дві бухгалтерії «біла» і «чорна», ряд одержуваних доходів не обліковуються та не оподатковується. На потреби університету без відома всіх учасників укладаються кредитні договори й для цього пред’являються підроблені протоколи зборів учасників. До справ на ліцензування та акредитацію подаються неіснуючі договори оренди. Для проходження ліцензування та акредитації до Міністерства освіти та науки України подаються недостовірні дані щодо професорсько-викладацького складу вузу. Заробітна плата нараховується викладачам, які не приймають участі у навчальному процесі.

В скаргах зазначалося, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3, делегуючи свої повноваження ОСОБА_1, сподівалися на те, що вона із відповідальністю та професіоналізмом поставиться до діяльності університету, однак вона зловживає своїм службовим становищем та займається шахрайством, маючи на меті лише особисте збагачення.  

Крім того, вказувалося, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3, будучи засновниками приватного вищого навчального закладу «Економіко-технологічний університет», стурбовані таким станом речей, однак позбавлені можливості власними силами вирішити цю проблему, оскільки володіють часткою у 54 відсотки статутного капіталу, що не дає їм змоги зібрати легітимні збори. Часткою у 10 відсотків статутного капіталу університету володіє дочірнє підприємство ВАТ «Мостобуд» «Мостобудівельний загін № 112», однак директор                 ОСОБА_12 відмовляється ініціювати скликання зборів та взяти в них участь. Таким чином вирішити питання у спосіб, що передбачений Законом України «Про вищу освіту» та статутом університету неможливо.

У скаргах ОСОБА_2 від свого імені та від імені ОСОБА_3 просив провести перевірку по суті скарги й вжити заходи реагування відповідно до законодавства України.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 дав пояснення про те, що він, направляючи зазначені вище скарги, не мав на меті принизити честь та гідність президента університету ОСОБА_1, а також її ділову репутацію. Він діяв лише з метою довести до відома відповідним органам державної влади про ту ситуацію, яка склалася в навчальному закладі через неможливість її вирішення без проведення відповідної перевірки тих фактів, про які йшла мова у цих письмових скаргах. Жодним чином він не мав на меті стверджувати, що ОСОБА_1 вчинено конкретно визначене Кримінальним кодексом України злочинне діяння. Він прохав лише допомогти у вирішенні наголошених питань. У цій ситуації, не маючи можливість реалізовувати належні йому права як учасника вищого навчального закладу, фактично нічого не знаючи про його фінансове становище, маючи інформацію лише про численні борги навчального закладу, а також при одержанні анонімних повідомлень нібито про існування в університеті численних порушень прав, свобод та інтересів студентів, працівників закладу, фінансових зловживань з боку окремих посадових осіб тощо ним і було прийнято рішення направити скарги до тих органів державної влади, до повноважень яких, як на його думку, відноситься вирішення та перевірка наголошених у скаргах питань. При цьому ОСОБА_2 наголосив, що він не є фахівцем в галузі права, має вищу технічну освіту. Вирішивши подати скарги він обговорював деякі моменти із своєю дружиною ОСОБА_8 та адвокатом ОСОБА_7, однак текст скарг надруковано ним особисто й остаточний їхній варіант він не погоджував із юристами.

Відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов’язане з обов’язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров’я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно із статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

За змістом статей 28, 32 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності, на судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе.

Статтею 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року № 1 передбачено, що у тому випадку, коли особа звертається до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових чи службових осіб цих органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації.

Разом з тим наявність у такому зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і було викликано не наміром виконати свій громадський обов’язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України.

За змістом пункту 19 наголошеної вище Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист честі та гідності …» вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною слід визначати характер такої інформації та з’ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Згідно із частиною 2 статті 47-1 Закону України «Про інформацію» оціночним судженням, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.          

Судом встановлено, що за скаргами ОСОБА_2 від 09 грудня 2008 року щодо президента університету ОСОБА_1 – у приватному вищому навчальному закладі «Економіко-технологічний університет» були проведені перевірки Державною інспекцією навчальних закладів Міністерства освіти і науки України та Броварською об’єднаною державною податковою інспекцією Київської області.

Як вбачається із письмових відповідей Міністерства освіти і науки України від 23 березня 2009 року № 1/10792, виконуючого обов’язки голови Державної інспекції навчальних закладів, його заступника від 09 січня 2009 року та від 15 травня 2009 року №№ 17/1, 17/224, Акту про результати перевірки Приватного вищого навчального закладу «Економіко-технологічний університет» від 30 грудня 2008 року та Акту про результати перевірки Приватного вищого навчального закладу «Економіко-технологічний університет» від 14 травня 2009 року ряд порушень, які зазначені у зверненні, підтвердилися в ході перевірки навчального закладу. Зокрема, дійсно відповідно до діючих договорів оренди площа на одного студента становить 6,7 кв.м. (згідно із Актом – 7,2 кв.м.) при рекомендованому мінімумі 14 кв.м. і для забезпечення нормативу навчальний процес організований у дві зміни. За рахунок ліцензованого обсягу для денної форми навчання проводиться прийом за програмою підготовки бакалаврів з напряму «Правознавство» на заочну форму навчання. Наявні комп’ютери забезпечують нормативні вимоги на 78%.

Поряд з тим, при наявності в університеті окремих проблем з кадрових питань, інформація щодо включення до кадрового складу університету осіб, які не перебувають у трудових відносинах і не здійснюють викладацької діяльності не знайшла підтвердження.              За висновком санепідемстанції від 04 листопада 2008 року санітарно-технічний стан навчальних приміщень університету є задовільним, припис не забороняє навчальному закладу здійснювати в них діяльність, пов’язану з наданням освітніх послуг.  

З копії Акту Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області                                від 04 березня 2009 року № 109/232/31785752 видно, що перевіркою встановлено порушення Приватним вищим навчальним закладом «Економіко-технологічний університет»:                          

1.   пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 та п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України                  «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року, в результаті чого знижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму – 27 796 грн.                   00 коп., у тому числі: за четвертий квартал 2007 року на суму – 1 129 грн. 00 коп., за перший квартал 2008 року на суму – 7 500 грн. 00 коп., другий квартал 2008 року на суму – 7 500 грн. 00 коп., третій квартал 2008 року на суму – 7 500 грн. 00 коп., четвертий квартал 2008 року на суму – 4 167 грн. 00 коп.;

2.   ст.4, ст.13 «Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 1999 року № 303, в результаті чого занижено суму збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі – 786 грн. 32 коп., в тому числі: за перший квартал 2008 року – в сумі 21 грн. 54 коп. та четвертий квартал 2008 року в сумі                    – 764 грн. 78 коп.;

3.   п.п. 6.3.2. п. 6.3. ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від                       22 травня 2003 року, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму – 695 грн. 00 коп., в тому числі за січень 2008 року в сумі – 695 грн. 00 коп.;

4.   ст.ст. 5, 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів» від 11 грудня 1991 року, в результаті чого                          занижено податок з власників транспортних засобів в періоді, що перевірявся, на загальну суму – 360 грн. 00 коп., в тому числі за 2008 рік в сумі – 360 грн. 00 коп.

Таким чином, суд приходить до висновку, що питання, які були порушені у скаргах            ОСОБА_2 й адресовані Міністру освіти та науки України, голові Державної інспекції навчальних закладів Міністерства освіти та науки України, а  також начальнику Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області, були направлені ним із урахуванням компетенції зазначених органів щодо їхньої перевірки. Та обставина, що окремі питання, які були викладені у скаргах, не знайшли свого підтвердження, а окремі із них не були розглянуті по суті, не може бути підставою для задоволення позову ОСОБА_1, оскільки в даному випадку мала місце реалізація ОСОБА_2 конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації.

Крім того, суд приходить до висновку, що викладені у скаргах ОСОБА_2 висловлювання про те, президент університету ОСОБА_1 зловживає своїм службовим становищем та займається шахрайством, маючи на меті лише особисте збагачення - є фактично його оціночним судженням та критичною оцінкою недоліків її роботи. Метою написання скарг, як безпосередньо наголосив відповідач ОСОБА_2, було не посягання на честь, гідність та ділову репутації президента закладу ОСОБА_1, а захист прав учасника навчального закладу, наявність неперевіреної інформації про незадовільну роботу цього навчального закладу й фактично неможливість вирішити ці питання у встановленому чинним законодавством України порядку.

Суд критично оцінює покази свідків зі сторони позивача ОСОБА_1 –                     ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 про те, що нібито ними особисто було почуто саме восени 2008 року погрози ОСОБА_2 на адресу президента навчального закладу ОСОБА_1 щодо вжиття заходів впливу на діяльність навчального закладу, оскільки ці свідки на час розгляду справи є працівниками приватного вищого навчального закладу «Економіко-технологічний університет» і позивач є їхнім керівником, їхні покази були чіткими лише в частині нібито почутих восени 2008 року погроз під час конфлікту ОСОБА_2 із ОСОБА_1 На інші запитання осіб, які беруть участь у справі, про ті чи інші обставини свідки конкретних відповідей не змогли надати.

З огляду на викладене суд приходить до висновку позов задоволенню не підлягає.

Також під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_2 були направлені подібні скарги й у інші органи державної влади, а також до правоохоронних органів. За цими скаргами проводилася перевірка й приймалися відповідні рішення, однак, враховуючи положення статей 10, 11 ЦПК України щодо змагальності та розгляду  справи в межах заявлених позовних вимог, оцінка цим скаргам судом не дається. Під час розгляду справи судом роз’яснювалися представникам позивача права та обов’язки, а також положення цивільного процесуального законодавства щодо порядку збільшення чи зменшення заявлених позовних вимог. Відповідних заяв та клопотань, а також доповнень до позову від представників позивача не надходило, а тому справа розглянута в межах заявлених позовних вимог та на підставі зібраних по ній доказів.    

Керуючись ст.ст. 209, 212 – 215 ЦПК України Броварський міськрайонний суд                         Київської області,

в и р і ш и в:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                                                                   В.О.Василишин