Справа №2-221/2007р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
2 квітня 2007р. м.Долина
Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
Головуючого: судді Тураш В.А.
Секретаря: Колодій Т.Й.
Адвокатів: розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Долина справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, яка виділена як під'їзна дорога громадського користування -
ВСТАНОВИВ:
Позивач просить зобов'язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкод в користуванні земельною ділянкою , яка за його згодою була вилучена у нього і повинна використовуватись, як під'їзна дорога і стежка громадського користування до урочища „Крушина" у селі Витвиця Долинського району Івано-Франківської області згідно рішення п"ятої сесії Витвицької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області від 31 жовтня 2006 року №97-5/2006 року та стягнути всі витрати по справі.
Свої вимоги мотивує тим, він проживає за адресою: село Витвиця Долинського району Івано-Франківської області. Місцевість, де розташований його житловий будинок та земельна ділянка, має назву урочище "Крушина". На сусідній земельній ділянці розташоване господарство громадянина ОСОБА_2. До урочища "Крушина" проходить під'їзна дорога та стежка громадського користування, які останній самовільно перекрив. На підставі колективного звернення жителів села Витвиця, які користуються земельними ділянками в урочищі "Крушина", до Долинського районного відділу земельних ресурсів, питання про закриття вказаної дороги розглядалося на засіданні сесії Витвицької сільської ради. Разом з цим сесією розглянуто було акт земельної комісії сільської ради від 17 жовтня 2006 року та проект забудови земельної ділянки ОСОБА_2 .31 жовтня 2006 року було прийнято рішення № 97-5/2006 "Про розгляд акту земельної комісії". Вказаним рішенням виділено під'їзну дорогу до урочища "Крушина" для громадського користування за рахунок земельної ділянки для обслуговування житлового будинку ОСОБА_3. шириною 3 метри та довжиною 105 метрів (315 кв. м). Виділивши земельну ділянку як під'їзну дорогу до урочища "Крушина" у селі Витвиця за рахунок земельної ділянки, наданої для обслуговування житлового будинку ОСОБА_2., сільська рада змінила цільове призначення земельної ділянки - із категорії земель житлової та громадської забудови вказана земельна ділянка набула статусу під'їзної дороги громадського користування. Про рішення, прийняте на сесії Витвицької сільської ради 31 жовтня 2006 року № 97-5/2006 про виділення під'їзної дороги до урочища "Крушина" громадянин ОСОБА_2. був повідомлений, про що свідчить лист-повідомлення з відповідними додатками Долинського районного відділу земельних ресурсів від 27 листопада 2006 року № 01-08-87/06-045. ОСОБА_2. дав згоду на загальне громадське користування частиною своєї земельної ділянки та добровільно звільнив її під дорогу громадського користування шириною 3,00 м та під стежку шириною 1,50 м. Однак, всупереч прийнятому рішенню сільської ради та незважаючи на те, що вищезгаданими актами встановлено, що ОСОБА_2. добровільно відмовився від права користування земельною ділянкою та дав згоду на передання її у загальне громадське користування, на даний час останній чинить йому перешкоди у користуванні під'їзною дорогою та стежкою до урочища "Крушина", де знаходиться його будинковолодіння та земельна ділянка. Зокрема, відповідач забороняє
йому користуватись дорогою, не дає можливості проходу та проїзду по дорозі - перегороджує дорогу,
випускає із-за своєї огорожі собак, спускає на дорогу зі ставка, який викопав біля своєї земельної
ділянки, воду, що повністю унеможливлює користування дорогою, крім того, погрожує йому та членам
його сім'ї фізичною розправою, коли вони намагаються скористатися під'їзною дорогою або стежкою до
їхнього будинковолодіння. Проте у ті дні, коли спеціалісти по землевпорядкуванню проводили
обстеження земельної ділянки, відповідач свідомо переставав чинити йому перешкоди у користуванні
дорогою, що дало можливість спеціалістам по землевпорядкуванню скласти акти про те, що ОСОБА_2. добровільно відпустив частину земельної ділянки під дорогу та стежку громадського користування і
дав згоду на таке користування. Всі його спроби у добровільному порядку погодити з відповідачем
питання про використання дороги та стежки, які призначені для громадського користування, не дають
ніяких позитивних результатів - останній продовжує чинити йому перешкоди у користуванні вказаною
під'їзною дорогою та стежкою. Вище перераховані дії відповідача порушують його права, в
позасудовому порядку він не має можливості здійснити захист своїх прав, тому він змушений звертатись із позовною заявою до суду.
В судовому засіданні позивачки вимоги викладені в позовній заяві підтримав, зіславшись на вищевикладені обставини. Додатково пояснив, що ОСОБА_2.коли приїзжають комісії з земельного відділу по їх заявах звільняє дорогу, а потім знову закриває проїзд.
Відповідач позовні вимоги не визнав ,та пояснив, що земля належить його дружині ОСОБА_3.До урочища „Крушина" є дві дороги, якими може користуватись позивач. Просив у позові відмовити.В останні судові засідання відповідач не з'явився , хоч про час та місце розгляду справи він був повідомлений у встановленому Законом порядку, від нього не надійшли повідомлення про причини неявки
Суд вислухавши думку учасників процесу, дослідивши здобуті та перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважає, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного:
Ч.2 ст.48 Закону України „Про власність" передбачено, що власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих збитків. Ч.5 вказаної статті встановлено, що положення щодо захисту власності поширюється також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного володіння, довічного успадкованого володіння або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором.
Згідно ч.2 ст.152 ЗК України - власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Як встановлено в судовому засіданні позивач ОСОБА_1., як і інші громадяни с.Витвиця користуються земельними ділянками, які знаходяться в урочищі „Крушина" с.Витвиця Долинського району Івано-Франківської області. Даний факт не заперечив і відповідач.
В судовому засіданні також встановлено, що відповідач по справі та ОСОБА_3. являються подружжям.
Згідно проекту забудови земельної ділянки гром.ОСОБА_3., реєстраційний номер по району 279 по селу №2 та схеми виносу в натурі меж земельної ділянки і розбивки будівель між господарством ОСОБА_3.та ОСОБА_4. передбачений проїзд громадського користування шириною 3 метра.
У відповідності до рішення Витвицької сільської ради від 31.10.2006р. № 97-5/2006р. (а.с.5) сільська рада, розглянувши заяви громадян, які користуються земельними ділянками в урочищі „Крушина", про те, що під'їзну дорогу до земельних ділянок закрив ОСОБА_2, акт земельної комісії сільської ради від 17.10.2006р., проект забудови земельної ділянки ОСОБА_3. вирішила - виділити під'їзну дорогу до урочище „Крушина" за рахунок земельної ділянки для обслуговування житлового будинку гром.ОСОБА_3. шириною 3 метра, довжиною 105 метрів. Дане рішення ніким не оскаржувалось.
Акт комісії від 24.11.2006р.(а.с.6) свідчить, що на момент перевірки, ОСОБА_2. звільнив дорогу громадського користування.
Згідно акту від 5.02.2007р.- комісія встановила, що на момент складання акту на спірній ділянці є стежка шириною 1.4 метри від сусіднього землекористувача ОСОБА_4. Дороги немає, оскільки тут стоїть лічильник і ростуть дві щепки.
Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7. суду пояснили, що вони мають земельні ділянки в урочищі „Крушина" в с.Витвиця. До даного урочища була дорога між господарствами ОСОБА_2 та ОСОБА_4, якою користувались всі жителя. В 2005р. ОСОБА_2. загородив дорогу, поставив та сповпки, поскладав шифер. На даний час залишилась лише стежка шириною приблизно 1.40 метра, по які неможливо проїхати автомобілем або фірою.
Свідок ОСОБА_8. суду пояснив, що він займає посаду сільського голови с.Витвиця. До урочища „Крушина" , де жителі села мають земельні ділянки, є декілька доріг . Одна з доріг проекту забудови земельної ділянки проходила між господарствами ОСОБА_3. та ОСОБА_4. ОСОБА_2 .на протязі останніх років загородив дорогу, поставив паркан, говорить людям, що буде їх пропускати по дорозі тільки в суху погоду. Між господарствами ОСОБА_3. та ОСОБА_4. на даний час є стежка шириною приблизно 1.4 метра.
Таким чином суд приходить до висновку, що відповідач по справі чинить позивачу перешкоди в користуванні під'їзною дорогою та стежкою громадського користування, що унеможливлює проїзд ОСОБА_1. до його земельної ділянки, яка знаходиться в урочищі „Крушина" сВитвиця Долинського району, тому позов підлягає до задоволення.
Питання судових витрат слід вирішити у відповідності до вимог ст.88 ЦПК України.
На підставі 48 Закону України „Про власність", ст.152 ЗК України, керуючись ст.ст.60, 88,213, 214, 215,218,226 ЦПК України,суд,
РІШИВ: Позов задоволити.
Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 в користуванні під'їзною дорогою і стежкою громадського користування до урочища „Крушина" у сВитвиця Долинського району Івано-Франківської області.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 87.50 грн. судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 8.50 грн. державного мита.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка має бути подана не пізніше 10 (десяти) днів з дня отримання ним копії заочного рішення.
Заяву про апеляційне оскарження рішення Долинського районного суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційну скаргу може бути подано до апеляційного суду Івано-Франківської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Долинський районний суд.