УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 жовтня 2010 року                                                      м. Ужгород

Апеляційний  суд  Закарпатської  області  в  складі  суддів

Животова Г.О. (головуючий), Машкаринця І.М. та Симаченко Л.І.,

з участю прокурора Дем’янчука І.І.,

обвинуваченого ОСОБА_4,

та захисника – адвоката ОСОБА_5,

розглянувши справу за поданням органу досудового слідства про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України

ОСОБА_4,  ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, не судимого,

встановив:

ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що з кінця липня по вересень 2007 року він з крисливих спонукань разом та за попередньою змовою з іншою особою, використовуючи збіг тяжких сімейних та матеріальних обставин у ОСОБА_6, умовив останнього продати сторонній особі за 7000 доларів США нирку, організував його виїзд в м. Киів, де 5 вересня 2007 року в Національному інституті хірургії та транспланталогії імені О.Шалімова відбулось хірургічне вилучення у потерпілого вищезазначеного органу з подальшим продажем реципієнту.

Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду від 16 вересня 2010 року задоволено подання старшого слідчого СУ ГУМВС України в Закарпатській області погоджене із заступником прокурора цієї ж області про продовження до 4 місяців строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4  

В апеляції арештованого та його захисника - адвоката ОСОБА_5 порушено питання про зміну зазначеного судового рішення із обранням менш суворого запобіжного заходу, оскільки вина ОСОБА_4 не доведена, а дані про його можливе ухилення від слідства та суду в справі відсутні.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, промови апелянтів, які підтримали порушені ними питання і просили застосувати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави будинку його брата вартістю понад мільйон гривень, та прокурора, який просив залишити оскаржену постанову суду першої інстанції без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, суд визнає, що вона не підлягає задоволенню зважаючи на таке.

Підстави для арешту ОСОБА_4 встановлені судом першої інстанції при розгляді відповідного подання і зазначені в його постанові від 30 липня 2010 року, яка набрала законної сили.

Інші обставини, на які посилається захисник, не спростовують висновків місцевого суду про необхідність продовження строків тримання обвинуваченого під вартою, а оцінка доказів винуватості арештованого з точки зору, зокрема, їх достовірності тощо, на даній стадії судом не проводиться.  

Розглянувши подання органу досудового слідства місцевий суд врахував вимоги статей 148, 150, 155, 165-3 КПК України та ухвалив рішення після того, як впевнився, що більш м’які запобіжні заходи ніж тримання підозрюваного під вартою можуть не забезпечити належної, зокрема – процесуальної, поведінки останнього.

Зважаючи на зазначене, керуючись ст. ст. 365, 366 та 382 КПК України,

ухвалив:

Апеляцію ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 залишити без задоволення, постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 вересня 2010 року про продовження до 4 місяців строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 - без змін.

Судді