Справа №2-466/07 2007 року
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2007 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі: головуючого-судді Нєсвєтової Н.М., при секретарях Швиденко В.А., Присяжнюк Т.М., Літоміній Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Державного підприємства «Київський воєнізований аварійно-рятувальний загін» Державного казначейства України про стягнення заборгованості по заробітній платі, -
ВСТАНОВИВ:
У липні 2006 року позивач звернувся з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості по заробітній платі, посилаючись на те, що він з 13.08.2002 року по 16.05.2006 рік постійно працював у зоні відчуження та безумовного відселення на різних посадах в установах та підприємствах МНС України, а саме: у штабі воєнізованих гірничорятувальних частин Центрального регіону, Київському загоні оперативного реагування та життєзабезпечення, Київському спеціалізованному воєнізованному аварійно-рятувального загону. ДП «Київський воєнізований аварійно-рятувальний/ гірничорятувальний/ загін є правонаступником вищевказаних організацій.
Протягом з 01.01.2003 року по 01.01.2006 рік йому не були виплачені кошти у вигляді доплат та премій. Загальна сума заборгованості становить 267162 грн. 99 коп. Крім того, вважає, що відповідач заборгувало йому суму нарахувань за вахтовий метод роботи у зоні відчуження за період з березня 2005 року по травень 2006 рік в сумі 4169грн.
Також вважає, що несвоєчасною виплатою заробітної плати та невиплатою належних йому згідно чинного законодавства доплат за роботу у зоні відчуження, йому завдано моральну шкоду яку він оцінює в 5000 грн.
Просив вказані суми стягнути з відповідача через Державне казначейство України.
В судовому засіданні позивач підтримавши позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача ДП «Київський воєнізований аварійно-рятувальний загін» в судовому засіданні заперечуючи проти позову посилалася на те, що Державним бюджетом України не передбачено виплати вказаних позивачем надбавок, а тому просила відмовити в задоволенні позову.
Представник Державного казначейства України в судове засідання не з'явився, надав суду заяву стосовно розгляду справи у його відсутність.
Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача -Державного казначейства України.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач дійсно з 13.08.2002 року по 16.05.2006 рік працював на різних посадах в установах та підприємствах Міністерства надзвичайних ситуацій України, тобто:
· з 13.08.2002 року у Центральному регіональному спеціалізованому воєнізованому аварійна рятувальному загоні штабу воєнізованих гірничорятувальних частин на посаду респіраторника м. Чорнобиль (наказ № 200-к від 13.08.2002 року);
· наказом від 14.10.2002 року № 257-к переведений на посаду командира аварійно-рятувального взводу;
· наказом № 34-к від 03.03.2003 року відповідно до п.5 ст. 36 КЗпП України звільнився з роботи в порядку переводу до Київського воєнізованого загіну оперативного реагування та життєзабезпечення (ВЗОР);
· наказом № 11-к від 04.03.2003 року призначений на посаду командира взводу ВЗОР м. Чорнобиль із шкідливими умовами;
2
· наказом № 67-к ВІД 31.12.2003 року звільнений за переведенням до Київського ВГРЗ, згідно з п.5 ст. 36 КЗпП України;
· наказом № 07-к від 17.01.2004 року прийнятий на посаду командира взводу за переведенням з Київського ВЗОР, робота зі шкідливими умовами праці м. Чорнобиль;
· наказом № 24-к від 13.02.2004 року звільнений з посади командира взводу згідно з п. 5 ст. 36 КЗпП України за переведенням до ЦРСВАРЗ;
· наказом № 19-к від 13.02.2004 року прийнятий на посаду заступника командира спеціального воєнізованого аварійно - рятувального взводу м. Чорнобиль;
· наказом № 428-к від 23.09.2005 року переведений на посаду заступника командира Київського СВАРВ;
· наказом № 498-к від 27.10.2005 року переведений заступником командира СВАРВ у м. Чорнобиль;
· переведений до ДП "Київський воєнізований аварійно - рятувальний загін ДСАРС МНС України.
Відповідно до Указу Президента України від 21.11.2003 року була утворена Державна спеціальна /воєнізована/ аварійно-рятувальна служба МНС України. Центральний регіональний спеціальний /воєнізований/ аварійно - рятувальний загін ввійшов на правах філії до Державної спеціальної / воєнізованої/ аварійно-рятувальної служби МНС України.
У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року № 137 "Про доплати компенсації особам які працюють у зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення населення", ОСОБА_1 проводили доплати у 9 кратному розмірі за період з 2003 року по 2005 рік відповідно до "методики доплати" затвердженою постановою КМУ від 26.07.1996 року № 836 в розмірі 118 грн. 80 коп., щомісячно, пропорційно відпрацьованого часу, та доплату водіям, за роботу у нічний час, святкові дні, премії відповідно до вищевказаної постанови та колективного договору.
Із довідки нарахування та виплати заробітної плати, вбачається, що позивач щомісячно отримував посадовий оклад згідно штатного розкладу, доплати за вислугу років, доплату за роботу в нічний час, компенсаційні виплати за роботу у зоні відчуження і зоні безумовного відселення
Згідно зі ст. 71-1 Державного бюджету за 2004 рік та ст. 112 Державного бюджету за 2005 рік не передбачена виплата доплат та компенсацій відповідно до постанови КМУ від 29.01.2003 року №137.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування працівнику моральної шкоди провадиться власником або уповноваженим ним органом у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати можливих життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
А оскільки суд не знаходить спричинення моральних страждань діями відповідачів, тому вимоги про стягнення моральної шкоди є безпідставними.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1, є не обґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню.
Крім того відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати віднести на рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст. 10, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, ст. 237 КЗпП України, Указ Президента України від 21.11.2003 року, Постанова Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року № 137 "Про доплати компенсації особам які працюють у зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення населення", суд, -
ВИРІШИВ:
В позові ОСОБА_1до Державного підприємства «Київський воєнізований аварійно-рятувальний загін» Державного казначейства України про стягнення заборгованості по заробітній платі - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя: