Справа №2-418/07 p. №2-8320/06 p.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2007 p.     Московський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді      Омельченко Н.І.

при секретарі                Малихіної   Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до СТО AT «TETPO» про відшкодування матеріальної шкоди,-

ВСТАНОВИВ: Позивачка ОСОБА_1 06.04.2006 року звернулася до суду с позовною заявою та просить   стягнути,   посилаючись   на   ст.хт.610,623,1166   ЦК   України,   з   відповідача  у відшкодування шкоди у виді збитків   8 484 грн., та судові витрати, посилаючись на те, що

12.10.2005      року нею був доставлений відповідачу для ремонту автомобіль PEUGEOT 307 НОМЕР_1 2005 року випуску. Відповідач є офіційним представником PEUGEOT в

Україні.

14.10.2005 року після проведення дефіктовки, в присутності аварійного комісара HACK «ОРАНТА», були встановлені пошкодження, об"єм ремонтних робіт та перелік необхідних запчастин. Також нею було сплачено відповідачу 500 грн. у виді попередньої сплати за ремонт автомобілю.

Необхідні документи на підставі п.7 «Правил надання послуг на технічне обслуговування та ремонт автомобільних транспортних засобів» нею були надані.

В порушення вимог ст..866 ЦК України та ст.. 28 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідач договір у письмовому виді з нею не заключив та ніяких умов з ремонту її автомобілю вони не оговорювали. При цьому відповідач в порушення вимог ст..854 ЦК України потребував від неї попередньої сплати за необхідні запчастини, пояснив це тим, що необхідних запчастин у нього немає, а за рахунок попередньої сплати він їх купить. Ціни на запчастини відповідач встановив самостійно.

Оскільки вона має можливість купити необхідні запчастини самостійно, вона запропонувала відповідачу прийняти запчастини куплені нею, проте відповідач відмовився їх прийняти, посилаючись на те, що він не знає їх походження та сумніваючись у їхній якості. Перевірку якості запчастин відповідач не проводив та доказів їх непридатності не надав.

Поки її автомобіль знаходився у відповідача до купівлі нею запчастин, відповідач ремонт не проводив. Таким чином її автомобіль простояв у відповідача з 12.10.2005 року по

21.02.2006      рік тому вона вважає що цей простій був з вини відповідача.

На її заяву про виконання своїх обов'язків , відповідач їй відмовив та потребував забрати автомобіль та сплатити вартість простою, чим в односторонньому порядку відмовився від виконання своїх обов'язків.

Оскільки автомобіль був необхідний їй по службовій діяльності, вона вимушена була орендувати інший автомобіль, в зв'язку з чим понесла збитки в розмірі 3434 грн. ( 757,5 грн. х 4,5 місяця)

21.02.2006 року вона забрала автомобіль у відповідача, заплатив йому 1320 грн. за

простій, а також сплатили послуги евакуатора 230 грн.

Крім того для захисту своїх прав повинна була укласти договір про надання юридичних послуг в розмірі 3 000 грн.

Загалом вона понесла збитків незаконними діями відповідача на загальну суму 8484 грн.

(a.c.2, 24) 23.06.206 року позивачка надала суду уточнення до позову ( а.с.59)

25.09.2006 року позивачка доповнила свої вимоги та просила стягнути з відповідача

крім 8484 грн., також пеню в розмірі 76 737,24 грн., посилаючись на те, що діями відповідача

були порушені її права як споживача, оскільки відповідно Заказ-наряду від 14.10.2005 року,

відповідачем була встановлена вартість ремонту її автомобілю в розмірі 20 796 грн.24 коп.

Таким чином, згідно із Заказ-нарядом від 14.10.2005 року, відповідач повинен був виконати

роботи за 5 днів, тобто з 15.10.2005 року по 20.10.2005 рік.

Оскільки відповідач своїх обов'язків не виконав, а попередню сплату за ремонт в розмірі 500 грн. отримав по Заказ-наряду від 14.10.2005 року, то на підставі ст.. 15 п.5 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідач повинен сплатити їй пеню в розмірі 3% від вартості Заказ-наряду від 14.10.2005 року за кожен день прострочки його виконання.

(а.с.86)

12.03.2007 року позивачка уточнила свої вимоги відповідно до яких зменшила суму

стягнення з відповідача пені та просить стягнути з відповідача крім 8484 грн., також пеню в

розмірі 1 845 грн.

(а.с.138)

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали вимоги та дали пояснення відповідно до викладених у позовній заяві. Також пояснили, що автомобіль був доставлений відповідачу після ДТП за вимогою HACK «ОРАНТА» де застрахований автомобіль для проведення дефіктовки, встановлення вартості пошкодження автомобілю запчастин та ремонтних робіт для отримання страхового відшкодування, яке було виплачене позивачці страховою компанією 06 січня 2006 року. Після проведення дефіктовки, автомобіль залишився у відповідача і останній забов"язаний був його відремонтувати за що позивачкою було сплачено відповідачу 500 грн. у виді попередньої сплати за розбору та зборку автомобілю. Оскільки грошей на ремонт автомобілю у позивачки не було, остання чекала відшкодування шкоди страховою компанією, а після виплати їй страхової суму ,оскільки у відповідача не було необхідних запчастин, позивачка привезла їх з Німеччини 19.01.2006 року, але відповідач відмовився їх прийняти, посилаючись на те, що він сумнівався у їхній якості, тому позивачка змушена була 21.02.2006 року забрати свій автомобіль у відповідача заплативши за стоянку відповідачеві 1300 грн. та за евакуатор та відремонтувати автомобіль на іншому СТО. Оскільки автомобіль стояв у відповідача, позивачка змушена була орендувати автомобіль ВАЗ 2109, договір оренди автомобілю був укладений у 2003 році на строк до 01.06.2006 року.

Представники відповідача вимоги не визнали з тих підстав, що між СТО АК «ТЕТРО» та відповідачкою не був укладений договір на ремонт автомобілю. 12.10.2005 року вони отримали лист HACK «ОРАНТА» з проханням провести експертну оцінку шкоди завданої автомобілю позивачки дорожньо - транспортною пригодою. 13.10.2005 року позивачка доставила свій автомобіль на СТО «ТЕТРА» для розбори, дефіктовки та встановлення вартості робіт по відновленню автомобілю, що є офіційним документом для виплати страхового відшкодування відповідно до договору страхування автомобіля. 14.10.2005 року в присутності аварійного комісара СК «Оранта» ОСОБА_2 була проведена розборка та дефіктовка автомобіля позивачки з встановленням вартості відновлювальних робіт на суму 20796 грн.24 коп. за результатами якої був складений заказ-наряд НОМЕР_2, який був наданий HACK «ОРАНТА» і який явився підставою для виплати позивачці страхової винагороди. Сплата робіт по розборці та дефіктовки автомобілю була проведена позивачкою на підставі наряд-заказу НОМЕР_3 від 14.10.2005 року в сумі 500 грн. і в цей же день заказ був закритий, що підтверджується підписом позивачки. Після чого позивачка залишила свій автомобіль на охорону на СТО для вирішення питання укладання договору на ремонт

автомобілю та сплати ремонтних робіт за рахунок страхової компанії після виплати їй страхової суми або за рахунок замовника. Стоянка -охорона автомобіля позивачки на СТО в період з 13.10.2005 року по 13.02.2006 рік підтверджується заказ-нарядом НОМЕР_4 від 21.02.2006 року, а також її заявкою на огляд автомобілю який знаходиться під охороною від 25.01.2006 року. Питання виплати позивачці страхового відшкодування вирішувався СК «Оранта» з 14.10.2005 року по грудень 2005 року. 30.12.2005 року поступило розпорядження СК «ОРАНТА» на виплату позивачці страхового відшкодування яке вона отримала 06.01.2006 року в розмірі 17114 грн.94 коп. Таким чином заказ-наряд НОМЕР_5 від 14.10.2005 року є фактично експертним висновком по встановленню вартості шкоди заподіяного автомобілю позивачки а не договором по ремонту її автомобіля на якому навіть не має її підпису як замовника. Надана позивачкою заявка від 12.10.2005 року не є офіційним підтвердженням договірних відносин оскільки на заявці не має штампу СТО, підписів клієнта та представника СТО, а також даних про здачу-прийомку автомобілю в ремонт, це черновик майбутнього документу. Наряд-заказ НОМЕР_3 від 14.10.2005 року є офіційним документом на попередню сплату розборки та дефіктовки автомобілю позивачки на суму 500 грн. без чого не можливо було почати такі роботи. Даний заказ-наряд виконаний в присутності позивачки та закритий сплатою у той же день. У наряд-заказі НОМЕР_3 від 14.10.2005 року є підпис позивачки, майстра у виконанні робіт, а також підпис позивачки в отриманні автомобілю після дефіктовки. Наданий позивачкою чек на суму 500 грн. яку вона сплатила СТО 14.10.2005 року відповідно до прейскуранту Р00002439 є сплатою за розбору та дефіктовку її автомобіля. 13.01.2006 року позивачка з'явилася на СТО та запропонувала провести ремонт її автомобіля запасними частинами купленими нею у Німеччині без сертифікату на запчастини в зв'язку з чим вони відмовилися від укладання договору ремонту її автомобілю з такими запчастинами на підставі ст.26 Закона України «Про автотранспорт», який забов"язує СТО проводити ремонт тільки перевіреними та сертифікованими запасними частинами.

СТО не приступала до ремонту автомобіля позивачки, оскільки не були досягнуті всі вимоги договору і договір не був укладений.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає вимоги позивачки незаконними, недоказаними, а тому відмовляє їй в задоволені позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка є власником автомобілю PEUGEOT 307 НОМЕР_1 2005 року випуску, який придбала у кредит 27.04.2005 року, що підтверджується кредитним договором, даний автомобіль застрахований HACK «ОРАНТА» 27.04.2005 року.

(а.с.43-51)

Відповідач є офіційним представником PEUGEOT в Україні, та автомобіль позивачки знаходиться у нього на гарантійному обслуговуванні.

(а.с.77,41)

Відповідно ст.990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно розділу 4, п.4.5 Договору страхування основними документами, необхідними для доказу настання страхового випадку та визначення розміру збитків є оригінали деталізованих рахунків спеціальних авторемонтних організацій або деталізований акт виконаних робіт, або висновки експерта про розмір збитків.

(а.с.51)

Після ДТП, позивачка, відповідно до умов Договору страхування, 12.10.2005 року доставила свій автомобіль на СТО «ТЕТРА» для розбори, дефіктовки та встановлення вартості робіт по відновленню автомобілю, що є офіційним документом для виплати страхового відшкодування відповідно до договору страхування автомобіля. 14.10.2005 року в

присутності аварійного комісара СК «Оранта» була проведена розборка та дефіктовка автомобіля позивачки з встановленням вартості відновлювальних робіт на суму 20796 грн.24 коп. за результатами якої був складений заказ-наряд НОМЕР_2, який був наданий HACK «ОРАНТА» і який явився підставою для виплати позивачці страхової винагороди, чого не оспорювала і сама позивачка.   (а.с.5)

Сплата робіт по розборі та дефіктовки автомобілю була проведена позивачкою на підставі наряд-заказу НОМЕР_3 від 14.10.2005 року в сумі 500 грн. і в цей же день наряд-заказ був закритий, що підтверджується підписом позивачки.

(а.с.6)

Відповідно видаткового касового ордеру, позивачка отримала від СК «ОРАНТА» 06.01.2006 року страхове відшкодування в розмірі 17114 грн.94 коп.

(а.с.42)

Ствердження позивачки ,що сплачені нею 500 грн. по наряд-заказу НОМЕР_3 від 14.10.2005 року є попередньою сплатою відповідачу за ремонт автомобілю голослівні, оскільки як встановлено судом сума 500 грн. була сплачена позивачкою за проведену розбору та дефіктовку її автомобілю, що підтверджується наряд-заказом НОМЕР_3 від 14.10.2005 року на якому стоїть номер прейскуранту Р00002439 відповідно до якого ця сплата проведена за розбору та дефіктовку автомобіля позивачки.

(а.с.6, 109)

Таким чином заказ-наряд НОМЕР_5 від 14.10.2005 року є фактично експертним висновком по встановленню вартості шкоди заподіяного автомобілю позивачки а не договором по ремонту її автомобіля.

Надана позивачкою заявка від 12.10.2005 року не може бути підтвердженням договірних відносин по ремонту автомобілю, оскільки на заявці не має штампу СТО, підписів клієнта та представника СТО, а також даних про здачу-прийомку автомобілю в ремонт.

(а.с.4)

На підставі викладеного, судом встановлено, що між сторонами не був укладений договір про ремонт автомобілю позивачки, в зв'язку з чим її позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вимоги позивачки про стягнення з відповідача 1320 грн. сплачений нею 21.02.2006 року за стоянку її автомобілю задоволенню не підлягають, оскільки автомобіль позивачки з

2005                     року по 21.02.2006 рік знаходився на стоянці відповідача під охороною, який вона сама залишила відповідачеві  ,що підтверджується заказ-нарядом НОМЕР_4 від

2006                     року, а також її заявкою на огляд автомобілю який знаходиться під охороною від 25.01.2006 року, а тому простій автомобілю виник з вини самої позивачки.

(а.с.7,8) Вимоги про стягнення послуг евакуатора задоволенню не підлягають як незаконні на підставі вище викладеного.

Вимоги позивачки про стягнення вартості оренди іншого автомобілю також задоволенню не підлягають як на підставі викладено вище так і в зв'язку з тим, що позивачка постійно користувалася орендованим автомобілем з 2003 року строк оренди якого закінчився лише 01.07.2006 року.

(а.с.14) Відповідно п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 року зі змінами від 28.05.1998 року «Про практику розгляду цивільних справ про захист прав споживачів», неустойка (штраф, пеня) стягується лише тоді, коли це передбачено укладеним сторонами договором чи відповідним нормативним актом. Пеня за порушення договору нараховується і стягується у відсотковому відношенні до суми заборгованості за кожний день прострочки, в тому числі за святкові, неробочі й вихідні дні.

Оскільки між сторонами не був укладений договір про ремонт автомобілю, вимоги позивачки про стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 866 ЦК України, договір побутового підряду вважається укладеним у належній формі , якщо підрядник видав замовникові квитанцію або інший документ, що підтверджує укладання договору.

Проте, як встановлено судом, між сторонами договір про ремонт автомобілю не був укладений.

13.01.2006 року позивачка відповідачу запропонувала провести ремонт її автомобіля запасними частинами купленими нею у Німеччині без сертифікату на запчастини в зв'язку з чим відповідач відмовилися від укладання договору ремонту її автомобілю з такими запчастинами на підставі ст.26 Закона України «Про автотранспорт», який забов"язує СТО проводити ремонт тільки перевіреними та сертифікованими запасними частинами. Але з такими вимогами про спонукання відповідача укласти з нею договір, позивачка до суду не зверталася.

Згідно ст..906 п.1 ЦК України, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інакше не встановлено договором.

Оскільки між сторонами не був укладений договір про ремонт автомобілю, вимоги позивачки про стягнення з відповідача збитків задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На цей час автомобіль позивачки відремонтований на іншому СТО 03.03.2006 року, про що вона надала суду АКТ. (а.с.133)

На підставі викладеного, суд вважає, що підстав для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності не має.

В зв'язку з відмовою в задоволені позовних вимог, суд відмовляє позивачці і в стягненні з відповідача понесених нею судових витрат.

Керуючись ст.ст. 10,11,60, 88,212- 215 ЦПК України, ст.ст.866, 906 ЦК України, Законом України «Про автотранспорт», п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 року зі змінами від 28.05.1998 року «Про практику розгляду цивільних справ про захист прав споживачів», «Правилами надання послуг на технічне обслуговування та ремонт автомобільних транспортних засобів» суд,-

ВИРІШИВ:

 В   задоволенні   позову   ОСОБА_1   до   СТО   AT   «TETPO»   про відшкодування матеріальної шкоди та пені- відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.