справа № 2–3233/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

(заочне)

29 вересня 2010 року  Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого                                   - судді  Козлова Р.Ю.

при секретарі                                 -   Адерейко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором позики з урахуванням штрафних санкцій,

встановив:

У квітні 2010 р. позивач звернувся до суду із зазначеними вимогами мотивуючи їх тим, що 10 вересня 2007 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно з умовами якого позивач передав відповідачеві грошову суму в розмірі 5 000 000 гривень (1 000 000 доларів США), а відповідач, у свою чергу, зобов’язався повернути вказану суму позивачеві через 18 місяців. З метою забезпечення виконання боржником своїх зобов’язань за договором позики, 10 вересня 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 укладено договір поруки, згідно з умовами якого ОСОБА_3 виступив поручителем ОСОБА_2 перед позивачем.

Посилаючись на те, що умови договору позики щодо повернення позиченої суми боржником не виконані, позивач просив суд задовольнити заявлені вимоги, стягнути з відповідачів у солідарному порядку суму основного боргу, розмір якої у співвідношенні до долару США станом на 25 березня 2010 року становить 7 935 000 грн., проценти в розмірі облікової ставки НБУ, трьох відсотків річних за час прострочення виконання боргового зобов’язання та індекс інфляції.

Представник позивача у судове засідання не з’явилась, направила суду заяву про розгляду справи у її відсутність. Також представником позивача було направлено суду заяву про залишення позову без розгляду в частині вимог про застосування індексу інфляції при визначенні спірної суми, про що судом постановлено відповідну ухвалу.

Відповідач в судове засідання не з‘явився, повідомлявся у встановленому порядку про час і  місце судового розгляду, про причини  неявки суду не повідомив.

Суд вважає можливим ухвалити в справі заочне рішення, оскільки представник позивача письмово не заперечує проти такого вирішення справи.  

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 10 вересня 2007 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно з умовами якого позивач передав відповідачеві грошову суму в розмірі 5 000 000 гривень (1 000 000 доларів США), а відповідач, у свою чергу, зобов’язався повернути вказану суму позивачеві через 18 місяців, тобто 10 березня 2009 року. З метою забезпечення виконання боржником своїх зобов’язань за договором позики, 10 вересня 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 укладено договір поруки, згідно з умовами якого ОСОБА_3 виступив поручителем ОСОБА_2 перед позивачем.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов‘язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у  такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором.

Факт укладання договору позики підтверджується наданим суду письмовим документом – розпискою, в тексті якої визначені сторони зобов’язання, його предмет та строк виконання.

Оскільки в ході розгляду справи не було здобуто будь-яких доказів виконання відповідачем ОСОБА_3 свого грошового зобов’язання перед позивачем, позовні вимоги в частині стягнення суми боргу підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Оскільки укладаючи договір позики сторони визначили грошовий еквівалент суми боргу в іноземній валюті – 1 000 000 доларів США, спірна сума підлягає стягненню за курсом долара США до національної валюти України, який встановлений Національним банком України. Разом з тим, суд не погоджується з наданими позивачем розрахунками спірної суми, оскільки при визначенні розміру коштів, про стягнення яких заявлено позов, заявник застосовує відповідний курс валюти станом на 25 березня 2010 року. Проте, оскільки згідно вищенаведеної норми ЦК України розмір суми стягнення має визначатися за курсом валюти на день платежу, а не на момент звернення до суду, сума боргу за договором позики становить 7 700 000 грн. (1000 000 доларів США Х 7,70 грн.(офіційний курс долара США станом на дату платежу – 10 березня 2009 року).

Також підлягають задоволенню вимоги в частині стягнення процентів в розмірі облікової ставки Національного банку України, що відповідає правилу ч.2 ст. 1048 ЦК України. Визначаючи розмір суд виходить з наступних розрахунків:

7 700 000 х 8%х112:365=189019,17 грн.

7 700 000 х 10%х120:366=252459,01 грн.

7 700 000 х 12%х411:365=1040449,31 грн.

7 700 000 х 11%х58:365=134591,78 грн.

7 700 000 х 10,25%х226:365=488686,30 грн.

(Облікова ставка НБУ складала: з 01 червня 2007 року – 8%, з 01 січня 2008 року – 10%, з 30 квітня 2008 року – 12%, з 15 червня 2009 року – 11%, з 12 серпня 2009 року – 10,25%).

Таким чином, сума відсотків за договором становить 2 105 205, 57 грн.

Разом з тим, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в порядку ст.625 ЦК України задоволенню не підлягають з огляду на наступне. Так, відповідно до ч.2 даної статті ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Між тим, оскільки ст.1048 ЦК України передбачає інший розмір відсоткової ставки, ніж це передбачено ч.2 ст.625 ЦК України, дія даної норми матеріального права на спірні правовідносини не поширюється.

Позов в частині вимог, пред’явлених до поручителя ОСОБА_3, також не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Обґрунтовуючи свої вимоги в цій частині позивач посилається на те, що оскільки відповідно до умов договору поруки від 10 вересня 2007 року ОСОБА_3 виступає поручителем ОСОБА_2 за виконання останнім основного зобов’язання, сума боргу за договором позики підлягає стягненню з відповідачів у солідарному порядку. Разом з тим, відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Оскільки з моменту настання строку виконання основного зобов’язання до дня звернення позивача до суду пройшло більше ніж шість місяців, на момент пред’явлення даного позову договір поруки є припиненим, а відтак вимоги позивача до ОСОБА_3 є безпідставними.

Оскільки суд частково задовольняє заявлені вимоги, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1700 грн. та оплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 625, 1049 ЦК, ст.ст.10, 57, 60, 88, 224-226 ЦПК України, суд

В и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за договором позики з урахуванням відсотків в розмірі 9 805 205 гривень 57 коп. та судові витрати в сумі 1820 гривень 00 коп.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про  перегляд  заочного рішення  може бути  подано  протягом  десяти днів з дня отримання  його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя