У Х В А Л А
іменем України
7 жовтня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого – судді: Хилевича С.В.
суддів: Гордійчук С.О., Шеремет А.М.
при секретарі судового засідання Колесовій Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» на рішення Сарненського районного суду від 18 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» про визнання дій незаконними, визнання умов кредитної угоди недійсними та зобов’язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Сарненського районного суду від 18 травня 2010 року зазначений позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправним встановлення відповідачем ОСОБА_1 за кредитною угодою №0708\26, укладеною 16 серпня 2007 року, процентної ставки в розмірі 30% на рік, починаючи з 1 лютого 2009 року. Зобов’язано Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі – ПАТ «Приватбанк» або банк) здійснити позивачу перерахунок визначених кредитною угодою №07-8\26, укладеною 26 серпня 2007 року, сум виплат, виходячи з процентної ставки в розмірі 18% річних, починаючи з 1 лютого 2009 року. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з законністю та обґрунтованістю рішення суду, ПАТ «Приватбанк» подано апеляційну скаргу, де покликається на порушення місцевим судом норм матеріального і процесуального права. Вважав, що при вирішенні спору і ухваленні оскаржуваного рішення судом не враховано положення ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 55, 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», п. 3.5 постанови Правління Національного банку України «Про затвердження правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» від 10.05.2007 року, ст.ст. 651, 627 ЦК України, а також Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку». Переконаний, що підвищення відсоткової ставки за кредитним договором передбачене чинним законодавством і обґрунтоване фінансово-економічними факторами, наводячи при цьому відповідні розрахунки.
З наведених міркувань просить скасувати рішення Сарненського районного суду від 18 травня 2010 року в частині задоволення позовних вимог. В решті – рішення не оскаржувалось.
ОСОБА_1 і представник банку в судове засідання не з’явились, однак про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Справа №22-1215-10 Головуючий у суді 1 інстанції: Березень Ю.В.
Категорія: 19.27 Суддя-доповідач у апеляційному суді: Хилевич С.В.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.
Задовольняючи позов і визнаючи незаконним одностороннє збільшення відповідачем відсоткової ставки за кредитним договором та зобов’язуючи відповідача здійснити перерахунок заборгованості з урахуванням відсоткової ставки у 18 відсотків річних, суд першої інстанції виходив з того, що збільшення банком в односторонньому порядку з 1 лютого 2009 року відсоткової ставки за кредитним договором суперечить вимогам цивільного законодавства щодо заборони такого збільшення відсоткової ставки з 8 січня 2009 року, а умова договору щодо права банку підвищувати процентну ставку за користування кредитними коштами є нікчемною.
Погоджуючись з правильністю досягнутих районним судом висновків, колегія суддів виходила з такого.
З матеріалів справи безспірно вбачається, що 16 серпня 2007 року між сторонами укладено кредитний договір №0708\26, за умовами якого позивач одержав 900 000 гривень кредитних коштів зі сплатою за користування 18 відсотків річних з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення з терміном користування до 11 серпня 2014 року. Пунктом 2.3.1 цього правочину передбачено право банку збільшити в односторонньому порядку розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон’юктури ринку грошових ресурсів України.
Однак очевидним є те, що збільшивши з 1 лютого 2009 року в односторонньому порядку процентну ставку з 18 відсотків до 30 відсотків річних, ПАТ «Приватбанк» порушено вимоги чинного законодавства щодо прямої заборони вчиняти такі дії.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 1056 (1) ЦК України (що набрала чинності з 10 січня 2009 року) – встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
В той же час відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 216 цього Кодексу – правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків нікчемності може бути пред’явлена будь-якою заінтересованою особою.
Тому за таких обставин задоволення судом попередньої інстанції решти позовних вимог про зобов’язання відповідача здійсненити перерахунок заборгованості за цим правочином, виходячи з процентної ставки у 18 відсотків річних, ґрунтується на законних підставах і відповідає обставинам спору.
Отже, доводи апеляційної скарги про відповідність та підставність підвищення процентної ставки на увагу не заслуговують і є необґрунтованими.
Рішення суду ухвалено без порушень норм матеріального і процесуального права, судом з’ясовано обставини, що мають значення для справи, в повній мірі, а апеляційна скарга не містить посилань на закон, з порушенням якого ухвалено рішення, та не спростовує правильності висновків суду, а тому колегія суддів не знаходить підстав для його скасування.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» відхилити, а рішення Сарненського районного суду від 18 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно. Сторони, інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвалу апеляційного суду безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів, починаючи з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: