Справа № 2 - 480/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

        21 липня 2010 року Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі головуючого судді  В.О. Шульги, при секретарі Ю.В. Кириленко розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі суду в м. Ромни цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення плати за користування  майном, -

В С Т А Н О В И В :

     ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і просить: стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість з плати  за користування нерухомим майном по АДРЕСА_1. в розмірі 16287, 04 грн. за період з 1 червня 2008 року по 1 квітня 2010 року, 266,51 грн. у відшкодування витрат на оплату  судового збору, 120 грн. у відшкодування витрат за ІТЗРС та витрати  по  оплаті послуг адвоката в понесеному на час розгляду справи розмірі; стягувати з 1 квітня 2010 року із ОСОБА_2 на його користь  плату за користування нерухомим майном по АДРЕСА_1. в розмірі 1041,33 грн. щомісячно.  В обґрунтування позову вказав,  що йому на праві приватної власності  належить домоволодіння АДРЕСА_1. В шлюбі з ОСОБА_2 він перебував до 23 травня 2008 року. Оскільки ОСОБА_2 створила нестерпні умови проживання, постійно влаштовувала сварки та скандали, він був змушений перейти на інше місце проживання в інше жиле приміщення і сплачувати за проживання в ньому, а відповідач залишилася проживати в його будинку, як колишній член сім'ї власника будинку.  Він заперечує проти безоплатного користування ОСОБА_2 його будинком.  Ст. 162 ЖК України не встановлює розміру плати за проживання в будинку, тому вважає що до цих правовідносин слід застосувати   закон що регулює подібні за змістом  правовідносини – Закон України  «Про оренду державного та комунального майна», ст. 19 якого визначає,  що річна орендна плата  за користування державним та комунальним майном не  може перевищувати 10 відсотків вартості  орендованого майна. Для приватних власників таких обмежень немає, проте на його думку сплата 10 % вартості майна, яким користується ОСОБА_2  буде достатнім та відповідатиме його інтересам. Дійсна вартість будинку, згідно даних Роменського МБТІ, становить 88838 грн., десять відсотків цієї вартості становить 8883,8 грн. Щомісячний платіж становить  740,32 грн., розмір платежів за 3 роки становить 26651,4 грн. Вказаний розмір на його думку зменшений бути не може, так як його право власності в такому випадку буде обмежене.  Він направив ОСОБА_2 письмову пропозицію про укладення  договору на проживання у помешканні і проект договору, але вона відповіді на претензію і підписаного договору йому не надіслала, а так як відповідачка продовжує проживати в будинку, вона вважається такою,  що погодилась з умовами договору про платне проживання, проте платні не вносить. Так як з вимогою про оплату за проживання  в будинку він звернувся 26 травня 2008 року, вважає що оплата має проводитися з 1 червня 2008 року і за цей період повинна бути стягнута заборгованість яка по 1 квітня 2010 року  становить 16287,04 грн.   З 1 квітня 2010 року плата  за користування нерухомим майном має становити 1041,33 грн. щомісячно.

    В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задоволити позов. Суду пояснив, що в позові мова йде про плату за користування житлом. Закон України «Про оренду державного та комунального майна» на його думку найбільш наближений до існуючих між сторонами правовідносин, а тому вони застосували його. Розмір оплати має становити 10 % вартості майна, хоча для приватних осіб таких обмежень немає. Претензій матеріального характеру до ОСОБА_3 у них немає і з неї оплату вони не бажають стягувати.  Він визнає, що на повідомленні про вручення поштового відправлення прізвище «Запорожченко» написано не почерком відповідача ОСОБА_2, але це не значить, що відповідач не отримала претензії та екземпляра договору.

    В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позов не визнала і просила відмовити в його задоволенні. Суду пояснила,  що з відповідачем були в шлюбі. Після розірвання шлюбу вона проживає в АДРЕСА_1. Відповідач хоча і не проживає в будинку, але користується ним, так як щодня приходить. Вона оплачує комунальні послуги і не бажає платити позивачу за користування квартирою, так як це майно було набуте за її кошти. Доказів у підтвердження того, що будинок належить їй, вона надавати не бажає. Вона могла б сплачувати позивачу по 100 грн. за місяць, так як на більше її пенсії не вистачить.

    В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3  позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні.  Суду пояснила,  що вони користуються лише частиною будинку.      

      Судом встановлено,  що будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1, і його вартість станом на 8 травня 2008 року становить 88838 грн. Вказані обставини підтверджені договором дарування і довідкою КП «Роменське МРБТІ».

      Шлюб між  ОСОБА_1 і ОСОБА_2 розірваний, про що 23 травня 2008 року видано свідоцтво про розірвання шлюбу.

    В повідомленні про вручення поштового відправлення, що відправлене 26 травня 2008 року, в графі отримано - мається підпис «Запорожчено», який, як визнано сторонами, виконаний не ОСОБА_2

      В претензії на адресу ОСОБА_2, ОСОБА_1  пропонує укласти  письмову угоду про платне користування приміщеннями в належному йому домоволодінні. При цьому розмір оплати за користування визначає в сумі 740,3 грн. щомісячно.  

    В пункті 4 договору про оплатне користування приміщенням житлового будинку, що підписаний ОСОБА_1, як наймодавцем, вказано,  що квартирна плата та плата за  користування земельною ділянкою за цією угодою встановлена в розмірі ( ) гривень в місяць.

    Згідно довідки  СГІРФО Роменського МВ ГУМВС України в Сумській області, за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_1

    З розрахункових  книжок та квитанцій, вбачається,  що відповідач ОСОБА_2 оплачує комунальні послуги в будинку АДРЕСА_1. Вказана обставина не заперечується і позивачем та його представником.

    Згідно звіту про оцінку вартості нерухомого майна, вартість об'єкта оцінки  що розташований за адресою: АДРЕСА_1  склала 124960 грн.

    Рішенням Роменського міськрайоного суду від 30 травня 2008 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права  користування жилим приміщенням та усунення перешкод в користуванні  жилим приміщенням, за ОСОБА_3 визнано право користуватися жилим приміщенням за адресою АДРЕСА_1.

        Згідно квитанцій, ОСОБА_1  сплатив адвокату ОСОБА_4 350 грн. за надання правової допомоги у підготовці позову до суду та 2500 грн. за надання правової допомоги в цивільній справі.

       Заслухавши пояснення позивача, дослідивши докази зібрані у справі  суд дійшов висновку, що між сторонами склалися спірні правовідносини щодо оплати за користування житлом.

      В ч. 3 ст. 403 ЦПК України визначено,  що  особа, яка користується сервітутом, зобов'язана  вносити плату за користування майном, якщо інше  не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

      Відповідно ст. 158 ЖК України наймач користується жилим приміщенням у будинку (квартирі), що належать громадянинові на праві приватної власності, відповідно до договору найму житлового приміщення. Договір найму житлового приміщення укладається між власником будинку (квартири) і наймачем у письмовій формі з наступною реєстрацією у виконавчому комітеті місцевої  ради народних депутатів або в органі управління, що ним утворюється. Договір повинен містити вказівку на предмет договору, строк, на який він укладається, визначити права та обов’язки наймодавця та наймача та інші умови договору.

    Згідно ч.1, ч 3 ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла  одна сторона – власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. До договору найму житла, крім найму житла,  що є об'єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

      Згідно ч. 1 ст. 811 ЦК України договір найму житла укладається в письмовій формі.

    Відповідно ч. 1 ст. 820 ЦК України  розмір плати за  користування житлом встановлюється у договорі найму житла.

        Згідно ч. 4 ст. 1 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” оренда   майна  інших  форм  власності  може  регулюватися положеннями цього Закону,  якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди.  Оренда  майна  інших  форм  власності регулюється положеннями цього Закону,  якщо орендарями є  державні  підприємства,  в  тому числі   Українське   державне   підприємство   поштового   зв'язку "Укрпошта".  

      Відповідно ст. 2  Закону України “Про оренду державного та комунального майна”  орендою   є  засноване   на  договорі  строкове  платне користування   майном,   необхідним   орендареві   для  здійснення  підприємницької та іншої діяльності.  

      Частиною 1 статті 19 Закону України  “Про оренду державного та комунального майна”  передбачено,  що орендар  за користування об'єктом оренди  вносить  орендну плату  незалежно  від  наслідків  господарської діяльності.  Річна  орендна  плата  за  користування  цілісним   майновим   комплексом підприємства,  його  структурним  підрозділом не може перевищувати десяти відсотків вартості орендованого майна.  У  разі  визначення орендаря   на   конкурсних  засадах  умовами  конкурсу  може  бути передбачено більший розмір орендної плати.  

    Згідно ч. 1, ч. 4  ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника житлового будинку (квартири), які проживають разом з ним  у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні  з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині 2 ст. 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин  з власником будинку( квартири) не позбавляє їх права користування  займаним приміщенням. У разі    відсутності угоди між власником будинку  (квартири) і  колишнім членом його сім'ї  про безоплатне користування  жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила встановлені статтею 162  цього Кодексу.

      Відповідно ч. 1 ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється  угодою сторін.

      Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є, зокрема, умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

      З контексту наведених норм законодавства України, на частину яких посилається і позивач, вбачається,  що  необхідними умовами для стягнення з відповідача плати за користування квартирою є - письмова угода про платне користування майном і визначений законом чи сторонами угоди розмір плати за користування майном.

    Норми які регулюють право користування особою чужим майном (сервітут) є загальними відносно норм глави 59 ЦК України та  норм ЖК України.

        Суд вважає, що позивачем, всупереч вимог ст. 60 ЦК України, не доведено наявності письмової угоди та визначеного у встановленому порядку розміру плати за користування майном в період до часу звернення в суд, оскільки:

    не доведено факту вручення відповідачу ОСОБА_2 претензії та договору, так як повідомлення про отримання поштового відправлення  підписане не ОСОБА_2 і не надано доказів,  що в даному поштовому відправленні був договір і претензія, а тому вважати часом отримання відповідачем претензії і договору - травень 2008 року, суд не може;

    посилання представника позивача на цивільну справу, між цими ж сторонами і щодо цього ж предмета,  яка розглядалася  у 2008 році, як на підставу вважати що відповідач отримала договір і претензію, суд до уваги не бере, так як дана справа в судовому засіданні не оглядалася, через відсутність волевиявлення на це сторін, а тому вважати часом отримання відповідачем претензії і договору липень-серпень 2008 року суд не може;

    посилання представника позивача на наявність договору, який за його твердженням отримала відповідач, як на підставу вважати, що вона прийняла умови договору і відповідно для стягнення з неї плати за користування майном, суд до уваги не бере, оскільки в договорі не визначений розмір плати за користування майном, а тому суд, за відсутності належних і допустимих доказів не може вважати, що відповідач погодилася з умовами договору про платне проживання.

      В той же час, особа, яка користується  майном має сплачувати за це кошти, тому суд вважає що ОСОБА_2 має  оплачувати користування жилим будинком з часу, коли їй доведено розмір плати, а вона інших умов не запропонувала і від користування майном не відмовилася.  Часом з якого у позивача виникло право на отримання плати за користування майном, а у відповідача обов'язок сплати, суд вважає лютий 2010 року, коли позивач звернувся до суду з даним позовом, і відповідач отримала копії документів, в тому числі договору, що нею визнано в судовому засіданні.

    Стосовно розміру оплати за користування майном, позивач застосовує до цих правовідносин аналогію закону і визначає платіж, відповідно Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в розмірі 10% вартості майна,  що до квітня 2010 року становить – 740,32 грн. щомісячно і з квітня 2010 року – 1041,33 грн. щомісячно.

    Суд не вбачає підстав, для неможливості застосування до правовідносин, що існують між сторонами, аналогії закону і погоджується з запропонованим позивачем порядком визначення розміру плати.

    В той же час, визначаючи розмір оплати позивач виходив з того, що відповідач користується всім будинком, але в будинку мешкає і другий відповідач – ОСОБА_3, до якої вимоги про стягнення оплати за житло, не заявлені. Тобто позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 в повному обсязі кошти за користування всім будинком, що на думку суду суперечить вимогам розумності і справедливості, оскільки, якщо в будинку мешкає кілька осіб, кожен з них наділений повними правами щодо користування майном, а відповідно   кожен з них  має в повній мірі нести і обов'язки, що виникають внаслідок використання  даного майна. А тому суд вважає,  що розмір плати за користування майном, що підлягає стягненню з ОСОБА_5, оскільки вимоги про стягнення заявлені лише до неї,  має бути зменшений вдвічі, оскільки майном користується дві особи.

    За таких обставин суд вважає позов частково обґрунтованим і таким що підлягає задоволенню  в частині стягнення з ОСОБА_2 оплати за житло в період з 22 лютого   по 21 липня 2010 року в  сумі 2348,11 грн.

     Що ж стосується вимоги позивача  про стягнення з відповідача ОСОБА_2 з 1 квітня 2010 року  плати за користування майном, суд вважає неможливим вирішувати спір щодо правовідносин, які не настали.

    Відповідно ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача, підлягають стягненню судовий збір та витрати на ІТЗРС в сумі 171 грн., так як спір виник з вини відповідача, та 335 грн. витрат на правову допомогу – пропорційно частці задоволеного позову.

    Керуючись  ст. 386  ЦК України,  ст. ст. 10, 11, 14, 60, 88, 209, 212-215,  292,  294,  296 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

      Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення плати за користування  майном задоволити частково.

    Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 плату за користування майном за період з 22 лютого 2010 року по 1 квітня 2010 року в сумі  чотириста сорок дев'ять гривень сорок вісім копійок (449,48 грн.) та з 1 квітня 2010 року по 21 липня 2010 року в сумі одна тисяча вісімсот дев'яносто сім гривень шістдесят три копійки  (1897,63 грн.).

    Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати: п'ятдесят одну гривню (51 грн.) судового збору, сто двадцять гривень (120 грн.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення позову і  триста тридцять п'ять гривень (335 грн.) витрат на правову допомогу.

    В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

      Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Сумської області через Роменський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом  20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку  ч. 4 ст. 295 ЦПК України.  

    Суддя...                                     підпис.

    Копія вірна:

СУДДЯ   РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО   СУДУ                                             В.О. ШУЛЬГА