Справа № 2-3214/09

РІШЕННЯ

Іменем        України

13 травня 2009 p. Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді      -   Нежура В.А.

при секретарі     -   Тарковській Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу в сумі 710954 грн. 65 коп., вказуючи на те, що 07.11.2007 р. між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно умов якого він взяв на себе зобов'язання передати відповідачу грошові кошти в сумі 700 000 грн. 00 коп., а останній в свою чергу зобов'язався повернути суму позики до 7 листопада 2008 року.

Позивач в момент підписання Договору передав відповідачу грошові кошти в сумі 700 000 грн. 00 коп. В свою чергу відповідач не виконав своє зобов'язання по Договору, не повернувши суму позики у строк передбачений договором.

На письмове звернення до відповідача з проханням повернути суму позики, останній надав відповідь, що у зв'язку із складним фінансовим становищем, він не має змоги повернути суму позики в строк передбачений умовами договору позики. Та просив продовжити строк повернення суми позики до 01.02.2009 р.

На підтвердження чого 19.11.2009 р. позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду до договору позики.

Однак до сьогоднішнього дня суму позики відповідач так і не повернув.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просить стягнути з відповідача на користь позивача 700 000 грн. 00 коп..- суму позики, 7824 грн. 65 коп. - три проценти річних за користування чужими грошовими коштами, 1400 грн. 00 коп. - індекс інфляції нарахований на суму позики за весь час прострочення повернення коштів, 1700 грн. 00 коп. - суму сплаченого позивачем державного мита, 30 грн. 00 коп. - витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, вислухав пояснення представника позивача, представника відповідача суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, 07.11.2007 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно умов якого позивач взяв на себе зобов'язання передати відповідачу грошові кошти в сумі 700 000 грн. 00 коп., а останній в свою чергу зобов'язався повернути суму позики до 7 листопада 2008 року (а.с. 3).

Позивач в момент підписання договору позики передав відповідачу грошові кошти в сумі 700 000 грн. 00 коп.

Фактом підтвердження того, що відповідач дійсно отримав кошти є факт підписання останнім договору, що чітко зазначається в пункту 6.3 договору позики (а.с. 3).

В свою чергу відповідач не виконав своє зобов'язання по договору, не повернувши суму позики у строк передбачений договором.

На письмове звернення до відповідача з проханням повернути суму позики, останній надав відповідь, що у зв'язку із складним фінансовим становищем, він не має змоги повернути суму позики в строк передбачений умовами договору позики. Та просив продовжити строк повернення суми позики до 01.02.2009 р.(а.с. 5-6).

На підтвердження чого 19.11.2009 р. позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду до договору позики від 07.11.2007 р. (а.с. 4).

Однак до сьогоднішнього дня суму позики відповідач так і не повернув.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, а за відсутністю таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 536 ЦК України за користування чижими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договір або законом.

Беручи до уваги всі встановлені обставини та той факт, що відповідач погодився з позовними вимогами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, та керуючись ст.ст. 526, 536, 625 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 58-60, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (03039, АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1 (03040, АДРЕСА_1) заборгованість за договором позики в сумі 709 224 (сімсот дев'ять двісті двадцять чотири) грн. 65 коп. та сплачене державне мито в розмірі 1 700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп., витрати на інформаційне-технічне забезпечення в розмірі 30 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10 - денного строку для подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження подано, але апеляційна скарга не була подана у 20 - денний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.