ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" серпня 2006 р. 12-50 Справа № АС-13/228-06
вх. № 6202/1-13
Судова колегія господарського суду Харківської області у складі:
Головуючий суддя Водолажська Н.С.
суддя Мамалуй О.О.
суддя Мінаєва О.М.
за участю секретаря судового засідання Зіміна К.В.
представників сторін позивача - Павленко Д. М., дов. № 87/36 від 26.10.05 р.,
відповідача- не явився, але від нього надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
по справі за позовом ДП "Харківський електромеханічний завод" м. Х-в
до ДПА України
про скасування рішення
ВСТАНОВИЛА:
Позивач, Державне підприємство „Харківський електромеханічний завод” (далі ДП „ХЕМЗ”), просить скасувати рішення ДПА України № 5248/6/25-0415 від 10.05.06 р. як неправомірне, посилаючись на положення законів України „Про державну податкову службу в Україні”, „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, Конституцію України.
Відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що оскаржене рішення було прийняте відповідно положенням чинного законодавства, в межах наданих повноважень та законодавчо визначеної компетенції з урахуванням фактичних обставин.
Справа розглядається в порядку КАС України.
Надані документи свідчать, що Спеціалізованою ДПІ по роботі з великими платниками податків м. Харкова була проведена планова виїзна документальна перевірка підприємства позивача з питань дотримання ним вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.04 р. по 30.06.05 р., результати якої викладені в акті від 02.11.05 р.
У зв’язку з виявленими порушеннями вимог податкового та валютного законодавства керівником Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків м. Харкова було прийняте і направлене платнику податкове повідомлення-рішення № 0000410811/0 від 10.11.05 р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 17935,46 грн. за порушення строків розрахунків при здійсненні експортно-імпортних операцій.
Позивач скористався свої правом адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення. Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, скарги, направлені підприємством до Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків м. Харкова та до ДПА Харківської області були залишені без задоволення, а оскаржене податкове повідомлення-рішення без змін.
В позові зазначено, що при подальшому оскарженні в межах процедури адміністративного оскарження позивач направив скаргу від 02.03.06 р. на рішення ДПА Харківської області № 508/10/25-010 від 10.02.06 р. (отримане підприємством 14.02.06 р. вх. № 182) до ДПА України.
Рішенням заступника Голови ДПА України № 5248/6/25-0415 від 10.05.06 р. повторна скарга платника була без розгляду у зв’язку з порушенням платником граничного строку для подачі повторної скарги з посиланням на ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та п. 4.6 Положення „Про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби”, затвердженого наказом ДПА України № 82 від 02.03.01 р.
В позові та поясненнях представника в судовому засіданні позивач наполягає на тому, що дане рішення, зокрема, посилання на підзаконний акт (Положення), не відповідає приписам ст. 3 та ст. 4 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, Преамбули, п. 4.2 ст. 4, ч. 5 п. 5.2.2 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст. 6, ст. 19, п. 12 ст. 92 Конституцію України.
В позові позивач вказує на те, що ним були використані строки для оскарження, передбачені ч. 5 п. 5.2.2 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, яка встановлює, що якщо відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов’язання платника податків за причинами, не пов’язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення або відповіді контролюючого органу на скаргу, замість десятиденного строку, визначеного у абзаці першому цього підпункту, і оскільки підприємство не порушило строків для звернення із скаргою до ДПА України, то у цього органу ДПС не було законних підстав для залишення скарги без розгляду.
Суд вважає необхідним відмітити, що відповідно преамбули Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Цим Законом також визначено, що податковим зобов’язанням є зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Крім того, в п. 1.9 ст. 1 Закону передбачено, що при визначенні контролюючим органом суми податкового зобов’язання та для письмового повідомлення платника податку про обов’язок сплатити суму такого податкового зобов’язання приймається податкове повідомлення (різновидом податкового повідомлення є податкове повідомлення-рішення).
Як вбачається з наданого до матеріалів справи рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків № 0000410811/0 від 10.11.05 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій, ним були застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 17935,46 грн. за порушення вимог ст. 1 та ст. 2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, п. 1 ст. 9 Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” та п. 1 Указу Президента України „Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами”.
Тобто, позивачем було отримане не податкове повідомлення (податкове повідомлення-рішення), а рішення і застосовані фінансові санкції даним рішенням не визнавалися податкових зобов’язанням.
Також слід відмітити, що податкове зобов’язання або самостійно визначається платником податків у податковій декларації, або нараховується контролюючим органом за результатами перевірок, але в будь-якому випадку пов’язане з зобов’язаннями платника податків перед бюджетами по податкам та зборам. В ст. 14 та ст. 15 Закону України „Про систему оподаткування” наведений вичерпний перелік податків та зборів (обов’язкових платежів), до яких не включені платежі, пов’язані з порушенням вимог законодавства, що регулює правовідносини у сфері ЗЕД.
Зважаючи на вищенаведені обставини суд вважає необхідним відмітити, що для застосування приписів ч. 5 п. 5.2.2 ст. 5 Закону обов’язковим є визначення органом ДПС податкового зобов’язання платника податків за причинами, не пов’язаними із порушенням податкового законодавства, то у відсутності даних про визначення застосованих фінансових санкцій податковими зобов’язаннями посилання позивача на дану норму є помилковим.
Оскільки, як вказано вище, дія Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” розповсюджується і на нарахування пені та штрафних санкцій за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що не є податковими зобов’язаннями, позивач повинен був при направленні до ДПА України повторної скарги керуватися приписами ч. 1 п. 5.2.2 ст. 5 цього Закону, яка встановлює, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов’язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Позивач не заперечує проти того, що ним повторна скарга до ДПА України дійсно була направлена за межами 10-денного терміну, встановлено наведеною нормою. За таких обставин у відповідача були всі законні підстави для залишення цієї скарги без розгляду.
Позивач у позові, а його представник в судовому засіданні наполягають на тому, що відповідач при прийнятті оскарженого рішення про залишення повторної скарги без розгляду послався на Положення „Про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби”, чим порушило право підприємства на апеляційне узгодження суми штрафних санкцій.
Як вбачається з наданого рішення, відповідач при його прийнятті керувався приписами Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” і висновки були зроблені саме на підставі його норм.
Зважаючи на встановлені судом обставини позовні вимоги є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 4, 8, 9, 71, 86, 160- 163 Кодексу адміністративного судочинства України , колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
В позові відмовити.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанови набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлений 28.08.06
р.
Головуючий суддя Водолажська Н.С.
суддя Мамалуй О.О.
суддя Мінаєва О.М.