справа №   2-а-1353/   2010 рік  

  ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

18 травня 2010 року   м. Сімферополь  

Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:  

головуючого, судді   Онищенко Т.С.,  

при секретарі   Ревенко-Котовської Н.Г.,  

розглянувши   у відкритому судовому засіданні   справу   за адміністративним позовом     ОСОБА_3   до Управління ДАІ Головного Управління МВС України в АР Крим   про визнання дій неправомірними, скасування постанови від 16.03.2009 про накладення адміністративного стягнення, -  

  встановив:  

  Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що її неправомірно притягнули до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху з накладенням адміністративного стягнення.  

Позивач в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, просила задовольнити позов та пояснила, що вона не погоджується з постановою  від  16.03.2009, якою її притягнули до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 грн., оскільки 16.03.2009 не вона, а інша особа керувала машиною.  

Представник відповідача -  Управління ДАІ ГУ МВС України в АР Крим в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином надав суду письмові заперечення проти заявлених вимог, основний зміст яких полягає в тому, що  вчинене правопорушення зафіксовано за допомогою технічного приладу «Візир», який має свідоцтво про визнання та затвердження засобів вимірювальної техніки, зареєстрований в Державному реєстрі вимірювальної техніки, пройшов робочу перевірку  строком до 11.12.2009, використовувався особою, що пройшла навчання та склала заліки щодо його експлуатації, внаслідок чого є належним доказом по справі. Просив у задоволенні позову відмовити, зазначивши додатково, що позивачем пропущений строк звернення до суду.  

Вивчивши матеріали справи, заслухавши позивача, оцінивши доказі, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.  

Згідно з частиною 1 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.  

Постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є актом індівідуальної дії (п. 3 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України №2 від 06.03.2008).  

Частиною 1  статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.  

Пунктом 12.6. Правил дорожного руху, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 встановлено що поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47 дозволяється рух із швидкістю:  

-   легковим автомобілям з причепом і мотоциклам — не більше 80 км/год;  

-   транспортним засобам, якими керують водії із стажем до 2 років, — не більше 70 км/год;  

-   вантажним автомобілям, що перевозять людей у кузові, — не більше 60 км/год;  

-   автобусам (за винятком мікроавтобусів) — не більше 90 км/год;  

-   іншим транспортним засобам: на автомагістралях — не більше 130 км/год, на дорогах для автомобілів — не більше 110 км/год, на інших дорогах — не більше 90 км/год.  

Автодорога Сімферополь-Євпаторія не позначена дорожніми знаками 5.1 «Автомагістраль», 5.3 «Дорога для автомобілів» і тому швидкісний режим руху по ній визначається як по іншій дорозі – не більш 90 км/год.  

Відповідно до Постанови від 14.06.2009 по справі про адміністративне правопорушення, яка є предметом спору, позивач 16.03.2009 о 09.44 години, рухаючись по автодорозі Сімферополь-Євпаторія (57 км – поза населеного пункту) та керуючи транспортним засобом марки GEELY JL7162 реєстраційний номер НОМЕР_1, порушив встановлені правила дорожнього руху (п. 12.6 «г») – рухався зі швидкістю 115 км/год.  

На підтвердження вчинення позивачем даного правопорушення до Постанови додані знімки фотофіксації, здійснені за допомогою технічного приладу «Візир».  

Правопорушення, вчинене позивачем, зафіксовано при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, відповідно до статті 251  Кодексу України про адміністративні правопорушення, за допомогою технічного приладу «Візир», який отримав свідоцтво про визнання та затвердження засобів вимірювальної техніки, зареєстрований в Державному реєстрі вимірювальної техніки, пройшов робочу перевірку  строком до 11.12.2009, використовувався особою, що пройшла навчання та склала заліки щодо його експлуатації. Спеціальний технічний засіб – вимірювач швидкості «Візир» має похибку в патрульному режимі   +   2 км/год.  

Функції приладу «Візир» зазначені в його технічній характеристиці: відеозапис, фотографування є автоматизованим, автоматичний режим роботи забезпечується програмованим пристроєм, який контролю швидкість через радіолокаційні властивості приладу. Наявність обслуговуючого персоналу необхідна тільки при пуску та входженню в режим «патрулювання» і «стаціонар» (управління з дистанції).  

Таким чином, прилад сертифікований і згідно з технічною характеристикою виключає можливість надання необ’єктивної інформації та виключений негативний вплив людського фактору (мається на увазі втручання працівників ДАІ в його роботу з метою фальсифікації його показів).  

Доказ – фотофіксація правопорушення є належним, оскільки не скасовано у встановленому законом порядку свідоцтво про визнання ти затвердження приладу «Візир», як засобу вимірювальної техніки, призначеного для вимірювання швидкості транспортних засобів, запису факту порушення Правил дорожнього руху, відображення його не екрані монітору, обробки, збереження та відтворення запису і фотографування порушень швидкісного режиму.  

Пунктом 6 статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлені особливості розгляду справи й прийняття рішення, які полягають в тому, що протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.  

За таких обставин справи, постанова про притягнення позивача до адіністративної відповідльності, передбаченої частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення складена у порядок та спосіб, що встановлені законом.  

Проте, як вбачається з довідки, виданої 17.04.2009 начальником ВМС ГУ СБУ в АР Крим, позивач 16.03.2009 знаходилася на робочому місці - в поліклініці Військово-медичної служби з 08.00 до 16.00 години.  

Статею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що постанову в справі про адміністративне правопорушення  може бути оскаржено в суд у порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.  

Статтею 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено строк для оскарження постанови про адміністране правопорушення – протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено правомочним органом (посадовою особою).  

Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідльності винесена 16.03.2009.  

Як вбачається з матеріалів справи, позивачеві було відомо про цю постанову ще в травні 2009 року /арк. с.29/,  а позов пред’явлений до суду  13.03.2010 (відправлено поштою), тобто з пропуском встановленого строку.  

Представник відповідача у письмовому клопотанні  наполягав на відмові в задоволенні позову, у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.  

Доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав позивач не надав, з клопотанням про поновлення пропущеного строку позивач до суду не звертався.  

За таких обставин, позивач пропустив встановлений строк звернення до суду.  

Відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.  

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.  

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 71, 99-100,   160-163, 167   Кодексу адміністративного судочинства України,   -  

ПОСТАНОВИВ:  

  Відмовити   ОСОБА_3     в задоволенні  позову     до  Управління ДАІ Головного Управління МВС України в АР Крим   про визнання дій неправомірними, скасування постанови від 16.03.2009 про накладення адміністративного стягнення   в повному обсязі.  

  Постанова може бути оскаржено шляхом подачі протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі, відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства, — з дня складення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку, передбаченому частиною 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.  

  Якщо постанову  було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то   строк   подання  заяви  про  апеляційне  оскарження обчислюється  з  дня  отримання  нею  копії  постанови.  

  Суддя                   Онищенко Т.С.