Справа № 22ц - 3677/10                                                                                  Головуючий в 1 інстанції: Кухтей Р.В.

Категорія : 27                                                                                                   Доповідач: Завидовська –Марчук О.Г.    

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

____________________________________________________________________

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

           6 жовтня 2010 року                                                                     місто Луцьк

    Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

      головуючого судді   Завидовської – Марчук О.Г.,

    суддів Данилюк В.А., Осіпука В.В.,

    при секретарі  Лещенко Т.І.,                                        

з участю:

    представника відповідача Михальчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» про визнання недійсним кредитного договору за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 липня 2010 року,

В С Т А Н О В И Л А :

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_3, покликаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду скасувати та постановити нове про задоволення позовних вимог.

Оскаржуваним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 липня2010 року в позові ОСОБА_2 відмовлено.

В дане судове засідання позивач та її представник не з’явились хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи.

Представник відповідача апеляційну скаргу не визнав, просив її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд виходив з того, що при укладенні оспорюваного договору та надання позивачу кредитних коштів в іноземній валюті відповідачем було дотримано всіх вимог Закону і при цьому будь-які права позивача не були порушені.

Такий висновок суду ґрунтується на повно і всебічно з’ясованих обставинах справи, перевірених належними доказами, що є в матеріалах справи та відповідає нормам закону і умовам укладеного між сторонами договору.

При розгляді справи судом вірно встановлено, що 28 грудня 2007 року між сторонами було укладено кредитний договір № 97/07-1/02, за умовами якого відповідач надав позивачеві кредит в сумі 80000.00 доларів США, з цільовим призначенням  - на споживчі потреби, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12.5 % річних з кінцевим терміном повернення 26 грудня 2017 року (а.с. 4-6).

Частиною 2 ст. 192 ЦК України передбачено, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом; генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання; індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» кошти – це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.

Крім того, відповідно до п. 8.12 Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених Постановою Правління Національного банку України 30.05.2007 року № 200, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18.06.2007 року № 656/13923 – фінансові установи, які одержали генеральну ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, і національний оператор поштового зв’язку можуть використовувати готівкову іноземну валюту для проведення валютних операцій відповідно отриманих генеральних ліцензій Національного банку та здійснення валютних операцій.

Також відповідно до п.1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 року № 483, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.11.2004 року № 1429/10028 – використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, зокрема, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями).

Тобто чинним законодавством передбачено право комерційних банків здійснювати валютні операції, у тому числі видавати кредити в іноземній валюті фізичним особам.

З матеріалів справи вбачається, що Національним банком України ПАТ АБ «Укргазбанк» було надано банківську ліцензію № 123 від 19.11.2001 року зареєстрованому Національним Банком України 21.07.1993 року за № 183 та дозволом № 123-3 від 05.07.2007 року, виданим НБУ, ПАТ АБ «Укргазбанк» на здійснення банківських та інших операцій з валютними цінностями.

Отже, відповідно до цього ПАТ АБ «Укргазбанк» мав право укладати кредитні договори в іноземній валюті та вимагати виконання позичальником кредитного договору в іноземній валюті.

Оскільки, ОСОБА_2 в супереч вимог ст. 10 ЦПК України не доведено, тих обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, оскільки вони були предметом дослідження в суді і суд їм дав правильну юридичну оцінку.

При таких обставинах справи та відповідно до зазначених норм закону, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не має.

Керуючись ст.ст. 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 липня 2010 року по даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційну інстанцію протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: