ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "21" серпня 2006 р.  16-30              Справа № АС-13/297-06

вх. № 7608/1-13

Суддя господарського суду Харківської області Водолажська Н.С.

за участю секретаря судового засідання Зіміна К.В.

представників сторін :

позивача - Любімий О. М., дов. б/н від 01.02.06 р.

відповідача - Варич Б. В., дов. № 1395/9/10-035 від 13.04.06 р.,

                                          - Сікаленко О. Ю., дов. № 3179/9/10-026 від 10.08.06 р.

по справі за позовом  ТОВ "Еллакс", м. Харків   

до  ДПІ у Московському р-ні м. Харкова  

про скасування повідомлень-рішень  

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ „Еллакс”, просить скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ Московського району м. Харкова від 25.01.06 р. № 0000062310/0 та № 0000041702/0 як безпідставні, посилаючись на положення законів України „Про ПДВ”, „Про податок з доходів фізичних осіб”.

Відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на результати перевірки та інші обставини, викладені у запереченні на позов.

Справа розглядається в порядку КАС України.

Надані документи свідчать, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень є акт від 17.01.06 р. виїзної планової документальної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.04 р. по 30.09.05 р. В акті перевірки вказано, що підприємство зареєстроване платником ПДВ, про що отримало свідоцтво № 292840 від 22.07.03 р.

При перевірці питань повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету ПДВ, зокрема правомірності віднесення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, перевіряючими були виявлені факти порушень вимог п. 7.4.1 ст. 7 Закону України „Про ПДВ”.

Дані порушення, за висновками перевіряючих, пов’язані з тим, що підприємство включило до податкового кредиту у лютому 2005 р. (перелік податкових накладних по проведеній операції наведений на стор. 21 акту перевірки) суму податку, сплаченого в ціні мобільного телефону з аксесуарами, придбаного у ТОВ „АЛЛО”, витрати по придбанню якого не відносилися до валових витрат, а придбаний телефон не був включений до складу основних фондів, по яких нараховується амортизація, що спричинило завищення податкового кредиту на суму 409,0 грн.

Слід відмітити, що відповідно приписам п. 7.4.1 ст. 7 Закону України „Про ПДВ” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Суми ПДВ,  сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

При цьому, в ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” вказано, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. п. 5.3-5.7 цієї статті.

В п. 8.2.1 ст. 8 цього ж Закону визначено, що під терміном „основні фонди” слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом.

В Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби” встановлено, що основні засоби це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше

одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Об’єктом основних засобів визнається закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього;  конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з’єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування,  приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

В обґрунтування висновків акту перевірки щодо не можливості віднесення до валових витрат витрати по придбанню мобільного телефону з аксесуарами відповідачем в судовому засіданні надана оборотно-сальдова відомість по рахунку: 10 Місце зберігання; Необоротні активи за 9 місяців 2005 р., в яких відсутній запис про мобільний телефон „Siemens S65” та аксесуарів до нього. Проте наданий документ не має підписів особи, яка його оформила та/або позначки про належне засвідчення копії. Також відповідачем не надані пояснення де, коли і від кого ним отриманий цей документ. За таких обставин суд не приймає вказані відомості як доказ.

Позивачем до матеріалів справи надана копія картки рахунку: 22: Місце зберігання: Склад: ТМЦ за 1 квартал 2005 р., в якій відображене оприбуткування мобільного телефону. Відповідач не спростував факт відображення цієї операції в бухгалтерському обліку, пояснюючи це тим, що не досліджував цей рахунок. Таким чином слід вважати, що підприємство відобразило операцію по придбанню мобільного телефону в бухгалтерському обліку.

Також у перевіряючих при проведенні перевірки, а у відповідача на час розгляду даної справи відсутні відомості про те, що вказаний мобільний телефон та аксесуари до нього не використовувалися для здійснення адміністративних функцій особи, в користування якої він (телефон) був переданий.

Також суд вважає необхідним відмітити, що відповідно приписам п. 7.4.5 ст. 7 Закону України „Про ПДВ” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Як вказано в акті перевірки і це підтверджено представниками сторін в судовому засіданні, у підприємства при розрахунку податкового кредиту за лютий 2005 р. були в наявності належним чином оформлені податкові накладні по операції придбання телефону, що і було підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту. За таких обставин висновки акту перевірки в цій частині не відповідають фактичним обставинам і зроблені при довільному трактуванні норм чинного законодавства.

Також в акті перевірки записано, що перевіряючими було встановлено порушення підприємством вимог п. 7.2.1 ст. 7 Закону України „Про ПДВ”, пов’язане з тим, що до податкового кредиту були включені суми податку на підставі податкових накладних, підписаних не власноручно, а з використанням факсимільного підпису (перелік податкових накладних наведений на стор. 21. акту перевірки).

Позивачем до матеріалів справи надані копії перелічених на стор. 21 акту перевірки податкових накладних (оригінали досліджені судом в судовому засіданні), отриманих від ХФ ЗАТ „Київстар Дж.Ес.Ем.” за надані послуги стільникового зв’язку. Позивач не заперечує проти того, що на них виготовлений факсимільний підпис.   

В обґрунтування цих висновків перевіряючі також посилаються на положення п. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність”, в якому вказано, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та  обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд вважає необхідним відмітити, що відповідно преамбулі вказаного Закону він визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Але цей Закон не є законом з питань оподаткування, тому для визначення обов’язкових реквізитів податкової накладної слід керуватися не загальними нормами, які визначають порядок заповнення документів первинного бухгалтерського обліку, а спеціальним Законом України „Про ПДВ”, який визначає обов’язкові реквізити саме податкової накладної.

В п. 7.2.1 ст. 7 Закону України „Про ПДВ” (в редакції, що діяла до 01.06.05 р.) вказано, що платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце  податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Зміни до цієї норми, які набрали чинність з 01.06.05 р., тільки уточнили вимоги щодо назви сторін правовідносин.

З аналізу наведеної норми випливає, що підпис особи, яка оформила податкову накладну, не віднесений до обов’язкових реквізитів цього документу, а тому у перевіряючих не було законних підстав для довільного тлумачення норм спеціального Закону і застосування положень Закону, який не регулює дані правовідносини.

Також до переліку податкових накладних, в яких підпис виготовлений з допомогою факсимільного кліше, включені податкові накладні, видані ТОВ „Альфі”. Позивачем до матеріалів справи надані копії вказаних податкових накладних, а на вимогу суду в судове засіданні були надані оригінали цих податкових накладних (оглянуті судом та повернуті позивачу). Як встановлено судом, ці податкові накладні скріплені оригінальним підписом. Тобто дані відповідача не відповідають фактичним обставинам. Крім того, як вказано вище, підпис особи, яка оформила податкову накладну, не віднесений до переліку обов’язкових реквізитів податкової накладної. За таких обставин висновки акту перевірки в цій частині зроблені при довільному тлумаченні норм чинного законодавства та ґрунтуються на перекручених даних.

Також в перелік податкових накладних, які за даними перевіряючих оформлені з порушенням приписів п. 7.2.1 ст. 7 Закону України „Про ПДВ”, включені податкові накладні, отримані підприємством від ТОВ „Оаннес” та від ТОВ „Альфін”, в яких відсутні дані про місце знаходження платника податків та номер податкової накладної відповідно. В обґрунтування даного твердження відповідачем надана копія податкової накладної № 53 від 31.08.05 р., в якій дійсно відсутня адреса продавця. Податкову накладну від 31.07.05 р., отриману від ТОВ „Альфін”, в якій би не був вказаний номер, відповідач не надав.

Позивачем до матеріалів справи надані податкові накладні № 53 від 31.08.05 р. та № 1068 від 31.07.05 р., які мають всі необхідні реквізити.

З пояснень представника відповідача в судовому засіданні випливає, що податкова накладна № 53 від 31.08.05 р., яка не мала необхідних реквізитів, була отримана з матеріалами по проведеній зустрічній перевірці ТОВ „Оаннес”. Таким чином висновки в цій частині були зроблені при дослідженні документів, які добуті від іншого платника податків і можуть свідчити тільки про порядок ведення податкового обліку та податкової звітності саме цього платника.

Таким чином позивач наданими документами спростував висновки перевіряючих, а тому висновки акту перевірки в цій частині зроблені без дослідження документів податкового обліку і не відповідають фактичним обставинам.

На підставі висновків акту перевірки керівником ДПІ Московського району м. Харкова було прийняте оскаржене податкове повідомлення-рішення № 0000062310/0 від 25.01.06 р. про визначення податкових зобов’язань по ПДВ в сумі 174932,0 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 87466,0 грн. Оскільки дане податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі помилкових висновків і при довільному тлумаченні норм чинного законодавства, воно є неправомірним і позов в цій частині підлягає задоволенню.

В акті перевірки також записано, що при перевірці питань дотримання підприємством вимог Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” були виявлені порушення положень п. 6.3.2 ст. 6 Закону, пов’язані з тим, що у період січень-червень 2005 р. були безпідставно надані робітникам податкові соціальні пільги у відсутності заяв, в т.ч. у місяці, в якому такі працівники припинили трудові відносини, що спричинило ненадходження до бюджету коштів в сумі 330,39 грн.

Суд вважає необхідним відмітити, що відповідно ст. 6 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати). Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви, крім випадків, зазначених у п. 6.3.3 цієї статті. Проте ця ж норма містить положення стосовно того, що податкова соціальна пільга застосовується за місцем отримання платником податку основного доходу (визначеним у трудовій книжці) на дату набрання чинності цим пунктом, без подання заяви про застосування пільги.

З аналізу наведеної норми випливає, що Закон передбачає застосування соціальної пільги як за заявою платника податку та і без подачі такої заяви. Ні в акті перевірки, ні в подальших документах та поясненнях відповідача не вказано на підставі яких документів були встановлені факти застосування соціальної пільги, кому, коли така пільга була надана безпідставно, чи розповсюджувалися на отримані платником доходи положення п. 6.3.3 ст. 6 Закону, який встановлює, що податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового місяця одночасно такі доходи, як: а) плата за виконання громадських робіт, яка повністю або частково фінансується за рахунок бюджету або відповідного фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування; б) стипендія, грошове чи майнове (речове) забезпечення, одержувані учнями, студентами, аспірантами, ординаторами, ад’юнктами, військовослужбовцями строкової служби, що виплачуються з бюджету; в) заробітна плата під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі; г) заробітна плата, нарахована (виплачена) за здійснення роботи за наймом у складі екіпажу (команди) транспортного засобу, який перебуває за межами території України, її територіальних вод (виключної економічної зони), у тому числі на якірних стоянках, та належить резиденту на правах власності або перебуває у його тимчасовому (строковому) користуванні та/або є зареєстрованим у Державному судновому реєстрі України чи Судновій книзі України; д) заробітна плата осіб, які відповідно до закону є державними службовцями; е) доходи  самозайнятої особи від підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.

Зважаючи на те, що перевіряючі в акті перевірки, а відповідач у відзиві на позов та в поясненнях в судовому засіданні не вказав яким чином були виявлені факти порушень і в яких документах первинного бухгалтерського обліку та податкової звітності вони відображені, як того вимагає Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, висновки відповідача в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 330,39 грн. є неправомірними і недоведеними документально.

Також були виявлені порушення у квітні та травні 2005 р. вимог п. 6.3.3 ст. 6 Закону, пов’язані з тим, що підприємство не утримувало та не перераховувало податок з доходів осіб, які одночасно отримували доходи від підприємницької діяльності, що спричинило ненадходження до бюджету коштів в сумі 85,12 грн. та приписів п. 9.7.3 ст. 9 Закону у зв’язку з неутриманням та неперерахуванням податку з доходів осіб, які не мають трудових відносин з підприємством, але яким була виплачена матеріальна допомога.

Слід відмітити, що в п. 6.3.3 „е” ст. 6 Закону, на який посилався представник відповідача в судовому засіданні, записано, що податкова соціальна пільга не  застосовується до доходів самозайнятої особи від підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності. Жодних положень стосовно особливостей оподаткування доходів осіб, які крім основної роботи отримують доходи від підприємницької діяльності, дана норма не містить.

В п. 1.19 ст. Закону визначено, що самозайнята особа це платник податку, який є суб’єктом підприємницької діяльності або здійснює незалежну професійну діяльність та не є найманою особою у межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. З урахуванням положень п. 1.17 цієї статті самозайнята особа може бути працедавцем і Законом встановлений окремий порядок оподаткування доходів самозайнятої особи.

Ні в акті перевірки, ні в подальших поясненнях відповідача не вказано стосовно якої самозайнятої особи були виявлені порушення, або хто з працюючих здійснював самостійну підприємницьку діяльність. В акті також відсутні дані про досліджені перевіряючими документи первинного бухгалтерського обліку з цього питання, що суперечить вищенаведеному Порядку.

Також слід відмітити, що в п. 9.7.3 ст. 9 Закону, порушення якого встановлено відповідачем, записано, що не підлягає включенню до оподатковуваного доходу сума нецільової благодійної допомоги, у тому числі матеріальної, яка надається  резидентами - юридичними або фізичними особами на користь платника податку  протягом звітного податкового року сукупно у розмірі, що не перевищує розмір суми граничного розміру доходу, визначеного згідно з абз. 1 п. 6.5.1 ст. 6 цього Закону, встановленого на 1 січня такого року, за умови, що на такого платника податку поширюється право на отримання податкової соціальної пільги згідно з п. 6.5.1 цієї статті. При цьому в п. 6.5.1 ст. 6 визначено, що податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

Ні в акті перевірки, ні в подальших документах відповідачем не наданий розрахунок донарахованих сум податку з урахуванням наведених положень і не вказані документи, по яким встановлені порушення, що є порушенням наведеного Порядку, а тому висновки в цій частині є неправомірними та не доведеними документально.

Також в акті записано, що перевіряючими було виявлено порушення вимог п. 4.2.9 ст. 4 Закону, пов’язане з тим, що підприємство не утримало та не перерахувало у лютому 2005 р. податок з доходів фізичних осіб в розмірі 298,85 грн. при відшкодуванні робітнику за рахунок коштів підприємства вартості мобільного телефону „Siemens”, який не лічиться на балансі підприємства. Як підстава для даних висновків наведений авансовий звіт № 44 від 05.02.05 р.

Як встановлено судом, висновки стосовно безпідставного включення витрат по оплаті вартості мобільного телефону до валових витрат за лютий 2005 р., що пов’язано з висновками про необхідність включення їх сукупного доходу фізичної особи, зроблені при помилковому розумінні фактичних обставин і довільному тлумаченні норм чинного законодавства. Оскільки витрати на оплату мобільного телефону відносяться до валових витрат виробництва, то вони не повинні включатися в розрахунок зобов’язань по податку з доходів фізичних осіб.

Зважаючи на вище встановлені обставини, податкове повідомлення-рішення № 0000041702/0 від 25.01.06 р. про визначення податкових зобов’язань по податку з доходів фізичних осіб в сумі 815,76 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 1631,52 грн. є неправомірним і позов в цій частині підлягає задоволенню.

Керуючись статтями   4, 8, 9, 71, 86, 160- 163  Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити. Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ Московського району м. Харкова від 25.01.06 р. № 0000062310/0 та № 0000041702/0.

Стягнути з державного бюджету на користь ТОВ "Еллакс" (код 22701341) 3,40 грн. судового збору.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи,  які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права,  свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в  апеляційному  порядку  постанову суду першої інстанції повністю або частково.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути  подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанови набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений 28.08.06 р.

Суддя                                                                                            Водолажська Н.С.