Справа № 2-774/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

20 вересня 2010 року                                                                           Верхньодніпровський районний суд

                                                                                                          Дніпропетровської області

У складі: головуючого – судді Дунай Л.В.

        при секретарі – Зубачевській О.А.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні  в місті  Верхньодніпровську

цивільну справу за позовом   ОСОБА_1  до Управління Пенсійного Фонду України у Верхньодніпровському районі про визнання дії відповідача неправомірними та стягнення заборгованості по надбавці до пенсії «як дитині війни», -  

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулася позивач ОСОБА_1 з позовом про визнання неправомірними дії відповідача та стягнення заборгованості по виплаті до пенсії як дитині війни, в якому просить визнати дії Управління Пенсійного Фонду України у Верхньодніпровському районі неправомірними, зобов’язати управління Пенсійного Фонду у Верхньодніпровському районі здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та стягнути з управління Пенсійного Фонду України у Верхньодніпровському районі на її користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з  09 липня 2007  року по 30 квітня 2010 року у сумі 3019 грн. 75 коп.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що вона, як дитина війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року  та рішень Конституційного  Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, має право отримувати державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, проте відповідач не виконує вимог Закону, чим порушує його права та законні інтереси. З цього приводу вона зверталася зі зверненням до управління Пенсійного Фонду у Верхньодніпровському районі, але отримала відповідь, що за 2007-2009 рік їй така надбавка не нараховувалась в зв’язку із зупиненням дії ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» Законом України «Про державний бюджет України «на відповідні роки. Протягом 2007-2010 років їй вказана надбавка не нараховувалась та не виплачувалась, а в 2008 році виплачувалась частково, але не в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Крім того, прохає поновити йому строк на звернення до суду з позовом в зв’язку з пропуском строку на звернення з поважних причин.

            Позивач в судове засідання не з’явилася, надавши суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує.

          Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надавши суду заяву, в якій просить слухати справу за його відсутності, позовні вимоги не визнає.

Д ослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1        підлягають задоволенню за такими підставами.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 має статус дитини війни, що підтверджується відміткою «Дитина війни» в пенсійному посвідченні НОМЕР_1, виданому 09.07.1990 року  Пенсійним Фондом України Верхньодніпровський район Дніпропетровської області.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 19.12.2006 року № 489-У дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на  30% мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489-У від 19.12.2006 року призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Підвищення пенсії позивачу у 2007 році як  „дитині війни” не здійснювалося.

  Дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на 2007 рік було зупинено статтею 111 Закону України від 19 грудня 2006 року „Про Державний бюджет України на 2007 рік” (з урахуванням положень п. 12 ст. 71 цього Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до Закону виплачується особам, які є інвалідами, (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) у розмірі 50% розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положенням п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо зупинення на 2007 рік ст. 6 Закону. Таким чином, відновлено дію статті 6 Закону України № 2195-IV з 9 липня 2007 року.

Відповідно до ч. 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти, або їх окремі положення, що визнані не конституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення про їх неконституційність.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Отже, управління Пенсійного фонду України повинно було зробити перерахування пенсії позивачу, починаючи з 9 липня 2007 року.

Доводи відповідача про те, що в ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» не визначено величини мінімальної пенсії за віком для здійснення розрахунку відповідного підвищення особам, що мають статус «Діти війни», на думку суду, є безпідставними, оскільки мінімальна пенсія за віком  встановлюється Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне пенсійне страхування».

Статтею 28 цього Закону визначається, що мінімальна пенсія за віком встановлюється  у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

Суд вважає, що положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне стра-хування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімальної пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки саме це правове визначення застосовується виключно у зв’язку з віком відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх при-значення, та у зв’язку з тим, що законодавством України  не встановлено іншого, крім передбаченого цією статтею, мінімального розміру пенсії за віком.

Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року, № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

У відповідності до ч. 3 ст. 62 Закону України від 19.12.2006 року № 489-V „Про Державний бюджет України на 2007 рік” встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-Iv з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 ч. 1 цієї статті, збільшений на 1 відсоток.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 85 ЗУ „Про пенсійне забезпечення” від 5.11.91 р. № 1788-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями) виплата пенсій проводиться за поточний місяць загальною сумою у встановлені строки, але не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.

Таким чином, відповідач повинен був підвищити пенсію позивачеві, починаючи з 9 липня по 31 грудня 2007 року в наступних розмірах:

за липень - [(406 грн. +1%) х 30%] : 31 х 23 дня = 123,02 : 31 х 23 = 91,27 грн.;

за серпень – вересень - [(406 грн. +1%) х 30%] х 2 міс. = (410,06 х 30%) х 2 = 123,02 х 2 = 246,04 грн.;

за жовтень – грудень - [(411 грн. +1%) х 30%] х 3 міс. = 415,11 грн. х 30% х 3 = 124,53 х 3 = 373,59 грн.;

Так як в 2007 році позивачеві, як дитині війни, підвищення до пенсії не нараховувалось та не  виплачувалось, суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача донарахувати та виплатити позивачеві  підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 26 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.  

Доводи відповідача стосовно того, що відповідно до вимог ст. 28 Закону України „Про загально-обов`язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком як розрахункова величина застосовується лише до правовідносин, що регулюються цим законом, та законодавством України не визначено, з якого мінімального розміру пенсії за віком повинно нараховуватись 30% надбавки дітям війни та згідно ст. 7 Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій „дітей війни” здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, і Пенсійний фонд України не повинен нести відповідальність за позовами вказаної категорії громадян – є хибними та спростовані вищенаведеними висновками.

Суд зауважує, що реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно – правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів ,як на причину невиконання своїх зобов`язань ,судом не може  прийматися до уваги.

Так, у справі „Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Суди не повинні приймати до уваги обставини, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами ,призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше. І тому до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.

Щодо задоволення вимог по виплатах за 2008 рік, суд виходить з того, що правові підстави для вирішення таких вимог є аналогічними 2007 року.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України № 107-VI „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України № 2195-VI викладений в наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Підстави для підвищення пенсії за період з січня по 22 травня 2008 року – були відсутні, оскільки позивачу пенсія виплачувалася у збільшеному розмірі у січні – березні 2008 року на 47 грн., щомісячно (10% від 470 грн. – прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність), а в квітні на 48,10 грн., тому позовні вимоги за цей період – не підлягають задоволенню.

Проте, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року було визнано неконституційним положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” № 107-VI від 28 грудня 2007 року щодо викладення положень ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” № 2195-ІV в новій редакції.

Таким чином, відновлено дію ст. 6 Закону України № 2195-ІV з 22 травня 2008 року.

Статтею 58 ЗУ „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений у наступному розмірі : з 1 січня – 470 грн., з 1 квітня – 481 грн., з 1 липня – 482 грн., з 1 жовтня – 498 грн.

Таким чином, відповідач повинен був провести підвищення пенсії у збільшеному розмірі відповідно до вимог ст. 6 Закону починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в наступних розмірах:

 травень – (481 грн. х 30%) : 31 х 10 = 144,3 : 31 х 10 = 46,55 грн.;

червень – 481 грн. х 30% = 144,3 грн.;

липень – вересень – (482 грн. х 30%) х 3 міс. = 144,6 х 3 = 433,80 грн.;

жовтень – грудень – (498 грн. х 30%) х 3 міс. = 149,4 х 3 = 448,2 грн.

Оскільки виплата надбавки до пенсії була проведена у меншому розмірі ніж передбачено статтею 6 Закону України  “Про соціальний захист дітей війни” то потрібно зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі нарахувати та виплатити позивачеві належну йому суму.

Таким чином, суд вважає, що відповідач ,починаючи з 22 травня 2008 року, неправомірно застосовує п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, якою встановлено, що „дітям війни” (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про жертви нацистських переслідувань”) до пенсії виплачується підвищення у розмірах: з 22 травня – 48,1 грн., з 1 липня – 48,2 грн., з 1 жовтня – 49,8 грн., бо ці положення протирічать Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та рішенню Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року.

Щодо задоволення вимог по виплатах за 2009 рік:

Згідно до вимог статті 54 ЗУ „Про Державний бюджет України на 2009 рік” № 835-У1 від 26.12.2008 року встановлено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних та демографічних груп населення, визначається в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто цей розмір складає 498 гривень.

Таким чином за час розрахунку за січень-грудень 2009 року необхідно застосувати вищезазначений розмір.

Відповідно розрахунок підвищення пенсії позивачеві як дитині війни з урахуванням виплаченої допомоги за даний період згідно ст..6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» буде складати:

498 грн. х 20% х 12 міс. = 1195 грн. 20 коп.

Вищенаведені висновки свідчать, що відповідач діяв не у спосіб, передбачений чинним законодавством на певний період часу, рішення Конституційного Суду України не виконував, що стало причиною звернення позивача до суду.

Щодо задоволення вимог по виплатах за 2010 рік, суд виходить з того, що правові підстави для вирішення таких вимог є аналогічними 2009 року, оскільки  виплачена позивачеві сума  допомоги до пенсії за даний проміжок часу  значно менша, ніж розмір, передбачений статтею 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

За період з 01.01.2010 р. по 07.05.2010 р. відповідачем щомісячна соціальна допомога виплачувалась в сумі 54 грн. 40 коп., що складає 10% мінімальної пенсії по віку, в той час, як доплата повинна проводитись у розмірі 30 % мінімального розміру пенсії.

Сума недоплаченої позивачу щомісячної соціальної допомоги як дитині війни за період з 1 січня 2010 року по  07 травня  2010 року складає (544 грн.х20% х 5) = 544 грн.

Сума недоплаченої щомісячної соціальної допомоги як дитині війни станом на 07 травня 2010 року повинна бути нарахована, виходячи з наступного: 544х20%=108,80 грн.

Вищенаведені висновки свідчать, що відповідач діяв не у спосіб, передбачений чинним законо-давством на певний період часу, рішення Конституційного Суду України не виконував, що стало причиною звернення позивача до суду.

Суд не враховує посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії позивачу, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов`язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону.

Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення „Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення щодо призначення, донарахування пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов`язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 закону, покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.

            У відповідності до статті 88 ЦПК України - витрати, понесені позивачем при зверненні до суду, підлягають  відшкодуванню.

На підставі ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», керуючись  ст. 10, 15 ,88, 137, 179 ЦПК України, суд -  

                                              В И Р І Ш И В :

            Позовні вимоги ОСОБА_1  задовольнити.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1  підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 26 липня 2007 року по 31 грудня 2007  року, за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та за період з 01 січня 2010 року по 20 вересня 2010 року,  в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у відповідності до вимог статті 6 Закону України  “Про  соціальний захист дітей війни” – такою, що не відповідає вимогам закону.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпро-петровської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1  підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за період з 26 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за період з 22 травня  по 31 грудня 2008 року, за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та за період з 01 січня 2010 року по 20 вересня 2010 року, тобто в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням суми, що була виплачена в зазначений період, у відповідності до вимог статті 6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни”.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1  державне мито у сумі 51 гривень, а з Управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області витрати ІТЗ у сумі 120 гривень.

Рішення суду може бути  оскарженим до Апеляційного суду Дніпропетровської області  шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту його проголошення до Верхньодніпровського районного суду.  

  Головуючий: