Справа № 2-1334/2010р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2010 року Кам’янобрідський районний суд м. Луганська у складі:

головуючого судді                                            Чалого А.В.,

при секретарі                                                    П'ятак О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська про визнання незаконною бездіяльності відповідача та зобов'язання проведення перерахунку пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2010 року позивачка звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська про визнання незаконною бездіяльності відповідача по нарахуванню та виплаті щомісячної соціальної допомоги, згідно Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з 01.01.2007р. по 31.12.2009р. та в подальшому, а також зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити їй, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу (доплату до пенсії) за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р. та в подальшому згідно Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.  В обґрунтування вимог зазначила, що вона має статус “дитини війни”, перебуває на обліку в УПФУ в Кам’янобрідському районі м. Луганська, і згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни", має право на отримання щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка фактично їй не нараховувалась.

Позивачка у судове засідання не з'явилась, відповідно позовної заяви просить розглядати справу у її відсутність.

Представник відповідача - управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська у судове засідання не з'явився. На адресу суду надійшло заперечення на позовну заяву, у якому відповідач просив розглядати справу без участі його представника та вказує на те, що Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” зупинена, законом не було врегульовано питання стосовно фінансування виплати підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком дітям війни. Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” дітям війни було встановлено підвищення на рівні 10% від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Оскільки ст. 7 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а Законом України “Про Державний бюджет України” за 2007-2009 роки видатки на підвищення дітям війни не передбачено. Вимоги позивачки щодо підвищення пенсії вважає незаконними, просив суд відмовити у задоволенні позову.

За таких підстав, суд вважає можливим розгляд справи у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, має правовий статус “дитина війни”, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Луганську Кам’янобрідського району, де отримує пенсію за віком  (а.с.7).

Відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” дія статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” зупинена.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення статті 71 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік”, якими була зупинена дія статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, визнані такими, що не відповідають Конституції.

Тому, положення статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком були чинними з 09 липня 2007 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року.

Відповідно до статті 62 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” та абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у 2007 році діяли наступні розміри мінімальної пенсії за віком: з 1 квітня -410,06 грн., з 1 жовтня - 415,11 грн.

Тобто, за період з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. позивачка має право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка розраховувалась в залежності від встановленого ст. 62 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”  прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність.

Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” та “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007р. внесено зміни до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” та “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007р. щодо внесення змін до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Відповідно до ст. 58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року, у 2008 році було встановлено наступний прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні,  з 1 жовтня - 498 гривень.

Тобто, за період з 22.05.2008р. до 31.12.2008р. позивачка має право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка розраховувалась в залежності від встановленого ст. 58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність.

У 2009-2010 роках дія положень Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у частині розміру підвищення до пенсії, виплачуваного особам, які мають правовий статус “дитина війни” не зупинялась, будь-які зміни у зазначений Закон не вносились, тобто на теперішній час Закон є чинним.

Статтею 71 Закону України “Про Державний бюджет на 2009 рік” та статтею 70 Закону України “Про Державний бюджет на 2010 рік” Кабінету Міністрів України надано право у 2009- 2010 роках встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

    Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України “Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

    Отже, нарахування та виплата у 2009-2010 роках дітям війни підвищення до пенсії повинні здійснюватися відповідно до   Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 15 ч. 1 п. 2 ЦПК України до компетенції судів відносяться розгляд спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них.

Відповідно до ст. 16 ч. 2 п. 10 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади,  органу  влади  Автономної  Республіки  Крим  або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Оскільки у судовому засіданні встановлено, що внаслідок бездіяльності відповідача право позивача на отримання підвищення до пенсії у встановленому Законом України “Про соціальний захист дітей війни” розмірі було порушено, тому вимоги позивача щодо визнання бездіяльності відповідача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивачки щодо зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії по 31.12.2009р. та у подальшому, то позивачкою не наведено доказів можливих порушень її прав з боку відповідача у майбутньому. Окрім того, положеннями ст. 1 ЦПК України перерахунок на майбутнє, діючим законодавством не передбачений. В межах Цивільного процесуального Кодексу України захисту підлягає порушене, невизнане або оспорюване право позивача, внаслідок чого зобов’язання відповідача у подальшому здійснювати перерахунок підвищення до пенсії є безпідставним, оскільки встановлює обов’язки на майбутнє без врахування змін чинного законодавства, яке може мати місце, та без наявності спірних правовідносин.

Тому, вимоги позивачки щодо перерахунку та виплати підвищення до пенсії за 2010 рік підлягають задоволенню лише з 01.01.2010 року по 07.09.2010 року (дата винесення рішення).

Таким чином, слід визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська, щодо невиплати позивачці підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 07.09.2010р. та зобов'язати відповідача здійснити їй нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., та з 22.05.2008р. по 07.09.2010р., з урахуванням здійснених виплат.

    Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу — відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Тобто,   з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 18,5грн. У зв’язку з тим, що згідно Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” Пенсійний фонд України звільнений від сплати судового зору, сума судового зору у розмірі 1,70грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 8, 22, 46, 55 Конституції України, ст.ст. 3, 8, 15, 107, 213-215 ЦПК України, ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська, щодо не виплати в повному обсязі ОСОБА_1, державної соціальної допомоги у вигляді надбавки до пенсії, як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з  09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 07.09.2010р.

 Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 07.09.2010р. згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням здійснених виплат.

Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в Кам’янобрідськму районі м. Луганська на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 18,5грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1,70грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Копію рішення направити сторонам.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Луганської області через Кам’янобрідський районний суд м. Луганська шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий- А.В. Чалий