Справа № 2-994/2010р.                                                                                                                                                                                                                                           Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

18  серпня 2010 року     Ренійський районний суд Одеської області

У складі: головуючого судді                         - Сорокіна К.В.,

                при секретарі                                  - Шлюковій  Т.Є.,        

        розглянув у попередньому судовому засіданні у залі суду у місті Рені  справу за позовом ОСОБА_1 до Ренійської міської ради (третя особа – ОСОБА_2) про визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и в:

    Відповідач по справі представник Ренійської міської ради позов визнає, у судове засідання не з’явився, направив до суду лист з проханням розглянути справу у попередньому судовому засіданні у його відсутності.

    Позивач наполягає на позовних вимогах, у судове засідання не з’явився, просив розглянути справу без його участі.

    Третя особа не заперечує проти задоволення позовних вимог, просила розглянути справу у її відсутності.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення  у справі можливо  постановити при проведенні попереднього судового засідання.

    Відповідно до ч.4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія нотаріально посвідченого договору купівлі – продажу від 04.08.1948 р.; копія договору на право будівництва житлового будинку та безстроково користування земельною ділянкою від 06.05.1950 р.; копія довідки відділу реєстрації актів цивільного стану від 21.10.2008 р. про реєстрацію шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_4; копія свідоцтва про народження ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьки – ОСОБА_3 та ОСОБА_4; копія свідоцтва про одруження ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від 11.10.1958 р.; копія свідоцтва про народження ОСОБА_1, батьки – ОСОБА_3, ОСОБА_4; копія довідки відділу реєстрації актів цивільного стану від 21.10.2008 р. про смерть ОСОБА_3, помер ІНФОРМАЦІЯ_2.; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4., померла ІНФОРМАЦІЯ_3.; копія довідки Ренійського БТІ від 04.08.2008 р. № 114; копія технічного паспорту на житловий будинок по вул.. 28 Червня 155 в м. Рені Одеської області, в якому вказано, що тамбур літ. «а1», сарай літ. «Б» та веранда літ. «а» самочинно збудовані.

Дослідивши надані докази, судом було встановлено, що позивач є сином ОСОБА_1 та ОСОБА_4.. За життя ОСОБА_3 та ОСОБА_4. належав житловий будинок садибного типу з надвірними спорудами АДРЕСА_1 Факт належності спадкового житлового будинку ОСОБА_1 та ОСОБА_4.. підтверджується договором купівлі – продажу від 04.08.1948 р., договором на право будівництва житлового будинку та безстроково користування земельною ділянкою від 06.05.1950 р., довідкою Ренійського БТІ від 04.08.2008 р. № 114 та технічним паспортом на житловий будинок АДРЕСА_1 в якому вказано, що тамбур літ. «а1», сарай літ. «Б» та веранда літ. «а» самочинно збудовані. ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_3 помер, заповідального розпорядження не залишив, у зв’язку з чим спадкоємство здійснюється за законом. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина у вигляді Ѕ частини житлового будинку садибного типу з надвірними спорудами АДРЕСА_1 Спадкоємцями першої черги були позивач, дружина спадкодавця – ОСОБА_4. та третя особа по справі, донька спадкодавця – ОСОБА_2

Ніхто із спадкоємців у встановлений законодавством строк не звернувся до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак позивач та дружина спадкодавця ОСОБА_4 прийняли спадщину  фактичним проживанням, управлінням та володінням спадковим майном в порядку п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК України 1963 р., оскільки залишилися проживати у спадковому житловому будинку, обробляли земельну ділянку, проводили поточний ремонт, сплачували необхідні платежі. Таким чином ОСОБА_1 та ОСОБА_4 фактично вступили у володіння та управління спадковим майном, однак юридично прийняття спадщини не оформили. ОСОБА_2. у встановлений законодавством строк для прийняття спадщини не звернулась до нотаріальної контори із заявою про її прийняття, у фактичне управління та володіння спадковим майном не вступила, з заявою про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини не зверталась, тобто спадщину не прийняла. Такі дії ОСОБА_4 згідно ст.. 553 ЦК України 1963р. свідчать про відмову від спадщини.

25.04.2005 р. померла ОСОБА_4., заповідального розпорядження не залишила, у зв’язку з чим спадкоємство здійснюється за законом. Спадкоємцями першої черги за законом є позивач та третя особа по справі – ОСОБА_4. У встановлений законодавством строк ніхто із спадкоємців не завернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак позивач прийняв її в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Після смерті матері позивач доглядає за технічним станом житлового будинку, сплачує необхідні платежі, вся технічна документація на нерухомість знаходиться у нього. ОСОБА_4 спадщину не прийняла в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки на момент відкриття спадщини не проживала постійно із спадкодавцем, с заявою про надання додаткового строку для прийняття спадщини не зверталась, не заперечує проти визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за позивачем, про що свідчить її заява, яка міститься в матеріалах справи.

Таким чином,  позивач прийняв спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України і вважає, що має всі законні підстави для визнання за ним права власності на неї, оскільки відмову від спадщини він не заявляв, до держави вона не перейшла, відумерлою  не визнана, інший спадкоємець першої черги на спадщину не претендує.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки його доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.  

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.  

Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Позивач у справі є спадкоємцем першої черги за законом. Він на час відкриття спадщини мешкав разом із матір’ю, після її смерті залишився проживати у будинку, несе всі витрати по утриманню житлового будинку, сплачує необхідні комунальні платежі, отже вважається таким, що прийняв спадщину фактично.  

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за законом або за заповітом. Спадкування за законом має місце, коли воно не змінено заповітом. Як виходить з матеріалів справи, після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина у вигляді Ѕ частини житлового будинку садибного типу з надвірними спорудами АДРЕСА_1 яку в порядку п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК України 1963 р. прийняли позивач та ОСОБА_4., але юридично її не оформили. Після смерті ОСОБА_4. позивач прийняв спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.  Факт прийняття позивачем спадщини після смерті батька та матері, знайшов своє належне підтвердження в ході розгляду справи. Позивач прийняв спадщину за ч. 3 ст. 1268 ЦК України, однак, не може оформити її у зв’язку із обставинами, що не залежать від нього. Інший спадкоємець першої черги спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_4. не прийняла, с заявою про надання додаткового строку для прийняття спадщини не зверталась, на спадщину не претендує. Позивач звернувся до суду з вимогами про визнання за ним, в порядку спадкування за законом, права власності на житловий будинок садибного типу із надвірними спорудами, розташований по АДРЕСА_1 не висуваючи, і ніяким чином не обґрунтовуючи, вимоги про визнання права власності на самочинно збудовані споруди, тому, з урахуванням викладених позивачем, та  досліджених у судовому засіданні обставин, не виходячи за межи заявлених вимог, суд вважає можливим задовольнити вимоги позивача щодо визнання за ним права власності на  житловий будинок садибного типу із надвірними спорудами (за винятком самочинно збудованих споруд).

    Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 130, 174, 212, 213  ЦПК України, ст.ст. 529, 548, 549  ЦК України 1963р., ст. ст. 328, 1217, 1223, 1268, 1270  ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1   задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1,   в порядку спадкування за законом, право власності на житловий будинок садибного типу з надвірними спорудами (за винятком самочинно збудованих), розташований по АДРЕСА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                           Суддя                  (підпис)                 К.В. Сорокін

            Копія вірна: суддя

                секретар

Рішення суду набрало законної сили 28 серпня 2010 року.

        Суддя                             К.В. Сорокін