Справа № 2-1592/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

07 жовтня 2010 року                                                                                                 м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді     Митрофанової Є.Г.,

при секретарі              Довгій С.Б.,

за участю представника позивача Коваль Л.Л.,

відповідача                  ОСОБА_2,

розглянувши у відритому судовому засіданні в залі суду м. Маріуполя цивільну справу за позовом Житлово-комунального підприємства № 3 Приморського району м. Маріуполя до ОСОБА_2, ОСОБА_3  про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості, в якому зазначив, що відповідачі є співвласниками  та мешкають в квартирі АДРЕСА_1, зобов’язані сплачувати надані житлово-комунальні послуги у вигляді утримання будинку та прибудинкової території. Однак в період з січня 2007 року по березень 2010 року відповідачі оплату не здійснюють, у зв’язку з чим виникла заборгованість в сумі 765 гривень 81 копійки. Просив суд стягнути з відповідачів заборгованість по оплаті експлуатаційних витрат по утриманню будинку та прибудинкової території в сумі 765 гривень 81 копійки та понесені судові витрати у вигляді сплаченого збору за інформаційно-технічне забезпечення в сумі 30 гривень.

Представник позивача Коваль Л.Л. в судовому засіданні позов підтримала та суду пояснила, що відповідачі з січня 2007 року по березень 2010 року квартирну плату  не сплачують, у зв’язку з чим у них мається заборгованість перед позивачем за надані останнім послуги в розмірі 765 гривень 81 копійки. Також заявила, що позивачем послуги з утримання будинку та прибудинкової території, де мешкають відповідачі, здійснюється належним чином відповідно до встановленого переліку. Розмір плати за надані послуги встановлений договором відповідно до діючих тарифів, а не за фактично надані послуги. Просила стягнути з відповідачів вказану суму боргу та понесені судові витрати у вигляді сплаченого збору за інформаційно-технічне забезпечення в сумі 30 гривень.

Відповідачка ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала та суду пояснила, що послуги позивач надає не в повному обсязі, здійснюється тільки прибирання під’їздів нерегулярно та не якісно. Вона зверталася с заявами та надавала акти про невиконання послуг з боку ЖКП №3, але відповіді не отримувала. Інші послуги не надавалися, не здійснювався ремонт будинку та даху, мешканцями будинку самостійно було придбано сантехнічне обладнання та здійснений ремонт труб. Крім того, зазначила, що у серпні 2007 року між нею та позивачем було укладено договір про надання послуг з утримання  будинку та прибудинкової території, відповідно до п. 1.4 якого розмір щомісячної плати за надані послуги складає 17,95 гривень, з моменту укладення до теперішнього часу цей розмір не змінювався позивачем, тому нарахована квартирна плата повинна бути зменшена. Також вважає, що позивач звернувся до суду з порушенням строку, тому просила застосувати позовну давність до заявлених позивачем вимог.

Від відповідачки ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи у її відсутності.

Суд, вислухавши сторони, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, однак позов підлягає задоволенню частково.

Свідок ОСОБА_4 суду показала, що вона є мешканцем будинку АДРЕСА_1, с 1990 року не здійснюється ремонт будинку, фасаду, даху, заміна труб, неналежним чином здійснюється прибирання. Послуги надаються не в повному обсязі, однак позивачем не здійснюється перерахунок розміру плати за комунальні послуги. На звернення мешканців ремонтні роботи проводились, але неякісно та невчасно.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 С.О. та ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 з долями у праві власності відповідно 1\2 та 1\2 частини на підставі свідоцтва про право власності на житло №38474/н от 16.01.2007 року.(а.с.122). Відповідно до особового рахунку № 1936 зареєстровані та мешкають у вказаній квартирі, загальна площа якої складає 29,43 м2 (а.с.3).

Зазначений будинок, в якому мешкають відповідачі, знаходиться на балансі Житлово-комунального підприємства №3 Приморського району міста Маріуполя.

Згідно рішення виконавчого комітету Маріупольської міської Ради від 16.08.2006 року № 214 розмір плати за користування житлом (квартирна плата) та плата за утримання будинків і при будинкових територій по 2-му типу житла складає 1,47 грн за 1 кв.м. загальної площі. (а.с.5)

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території включають в себе прибирання внутрішньо будинкових приміщень та при будинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо.

Згідно «Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковими територіями» власник житла за рахунок власних коштів сплачує всі витрати, пов’язані з утриманням житлового будинку та закріпленої прибудинкової території. Відповідно до п.п.17, 65 цих Правил власники квартир зобов’язані своєчасно вносити плату за обслуговування та ремонт будинку.

Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 року з наступними змінами та доповненнями власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов’язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що 17 серпня 2007 року між позивачем та відповідачами укладено договір про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території, відповідно до 1.1. якого предметом договору є забезпечення Виконавцем надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території у вказаному будинку, а Споживачем – своєчасної оплати цих послуг за встановленим тарифом в строки та на умовах, передбачених цим договором (а.с. 24-26).

З довідки-розрахунку вбачається, що відповідачі мають заборгованість перед позивачем за період з січня 2007 року по березень 2010 року  в сумі 765 гривень 81 копійка (а.с.4).

Таким чином, відповідачами в порушення зазначених вимог діючого законодавства послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території не сплачуються.

Суд не приймає надані відповідачкою копії актів про невиконання послуг з боку ЖКП № 3, пов’язаних з утриманням території і під’їзди № 2 від 31.05.2010 року (а.с. 21), від 31.03.2009 року (а.с.22) та від 30.04.2009 року (а.с.23), копію акту аварійності стояка холодної води під’їзду № 2 будинку 34 по пер. Дніпропетровському (а.с.44), як підтвердження доводів, що фактично позивачем послуги з утримання будинку та прибудинкової території не надаються, оскільки ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та п.п. 6.1.2, 6.1.3, 6.1.4, 6.1.5 Договору передбачений порядок оформлення та вирішення претензій споживачів до виконавців  у разі  порушення  умов договору, відповідно до якого   акт-претензія складається  споживачем  та  представником виконавця і скріплюється  їхніми  підписами, подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про  перерахунок  платежів  або видає письмово споживачу   обґрунтовану письмову  відмову  в задоволенні його претензій. Спори щодо задоволення претензій споживачів вирішуються в суді.

Надані акти не відповідають вимогам діючого законодавства та умовам договору, оскільки укладені та підписані лише мешканцями будинку – споживачами, та відповідачкою не надано підтвердження про виклик у встановленому порядку представника ЖКП № 3 для їх укладення, або про необґрунтовану відмову ним від підписання акту-претензії, що прямо вказує про їх недійсність відповідно до п.6.1.4 Договору про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території. Крім того, в матеріалах справи не міститься відомостей про те, що Виконавцем за договором взагалі вирішувалося питання щодо перерахунок платежів або відмову у задоволені претензії, та наявності звернення до суду відповідачки щодо вирішення цього спору.

Суд не бере до уваги надані відповідачкою фотокопії, оскільки з них неможливо достовірно встановити, який саме будинок зображений та в який період часу зроблені фото (а.с.114-119).

Крім того, ствердження відповідачки та свідка про ненадання позивачем послуг спростовуються наданими представником позивача копіями актів про здійснення прибирання будинку АДРЕСА_1 та прибудинкової території за період з січня 2007 року по березень 2010 рік (а.с.59-96) та   звітами про фактичні витрати за надані послуги у будинку  АДРЕСА_1 в м. Маріуполі за 2007-2009 роки.(а.с.50-52).

Більше того, згідно розрахунку заборгованості позивачем у випадку ненадання якихось послуг відповідно до Порядку перерахунку розміру плати за послуги з утримання будинків та при будинкової території у разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, затвердженого рішенням виконкому Маріупольської міської Ради від 20.12.2006 року № 351, такий перерахунок дійсно проводився в бік зменшення цієї плати.

Інших доказів відповідачкою не надано.

Разом з тим, прийшовши до висновку про обґрунтованість позовних вимог, суд не погоджується з розміром заборгованості, яка підлягає стягненню.

Пунктом 1.1 визначено, що предметом договору про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території, укладеного в серпні 2007 року між позивачем та відповідачами є забезпечення Виконавцем надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території у вказаному будинку, а Споживачем – своєчасної оплати цих послуг за встановленим тарифом в строки та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата    за   житлово-комунальні   послуги   нараховується щомісячно відповідно до умов договору, та розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з  розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Пункт 1.4. зазначеного Договору встановлює, що розмір щомісячної плати за надані послуги на час укладення договору складає 17,95 гривень.

Відповідно до п.п. 8.1 та 8.2 Договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту підписання сторонами  і скріплення печаткою виконавця, та строк його дії припиняється 11.04.2017 року, тобто з 17 серпня 2007 року та на час розгляду справи між позивачем та відповідачами існують цивільно-правові відносини, що регулюються умовами вказаного договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, позивачем,  всупереч зазначеним умовам договору, починаючи з серпня 2007 року, нарахований розмір плати за надані послуги, який перевищує розмір, встановлений п. 1.4 Договору.

Пунктом 4.3.5. Договору передбачено, що Виконавець має право вносити у відповідності з рішенням Виконкому міської ради зміни в договір, які впливають на розмір плати за послуги, але відповідно до п. 8.6. зміни до цього договору набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до діючого договору, якщо інше не встановлено самою додатковою угодою, діючим договором або чинним законодавством.

Згідно зі  ч. 5 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у   разі   зміни   вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не  пізніше  ніж за 30 днів повідомляє про це споживача  з  визначенням  причин  зміни  вартості та наданням відповідних  обґрунтувань  з  посиланням на погодження відповідних органів.

В судовому засіданні встановлено, що з моменту укладення договору та на час розгляду справи з боку Виконавця зміни щодо розміру плати шляхом укладання  додаткової угоди не вносились та не пропонувались, а відповідачка взагалі у відповідності із вимогами законодавства про зміну розміру плати не повідомлялась, що підтверджується копією заяви відповідачки від 18.12.2008 року про порушення порядку підвищення тарифів.(а.с.45).

Аналізуючи наведені вимоги законодавства, суд приходить до висновку, що ствердження представника позивача про автоматичну зміну розміру плати за договором та обґрунтоване нарахування зазначених в розрахунку сум заборгованості, є неспроможними, та нарахування у період дії договору повинні були здійснюватись у розмірах, встановлених його умовами.

З розрахунку заборгованості вбачається, що у період з серпня 2007 року по березень 2010 року відповідачі не здійснювали оплату отриманих послуг лише у жовтні 2007 року,  грудні 2007 року та у лютому 2008 року, а сплата послуг за інші місяці здійснена в повному обсязі та, навіть, перевищувала встановлений договором розмір.

Таким чином, суд вважає, що стягненню з відповідачів підлягає заборгованість за період з січня 2007 року по серпень 2007 року, розмір якої відповідно до розрахунку складає 188 гривень 54 копійки, та з серпня 2007 року по березень 2010 року, розмір якої виходячи із встановленої договором щомісячної плати та з урахуванням сум повернень складає 51 гривню 97 копійок/(17,95-0,94)+(17,95-0,94)+17,95=51,97/, а всього стягненню підлягає 240 гривень 51 копійка.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» утримання приватизованих квартир здійснюється за рахунок коштів їх власників.

У зв’язку з цим суд приходить до висновку, що обов’язок сплачувати надані послуги лежить на відповідачках, як співвласниках квартири, не солідарно, як того вимагає позивач, а в розмірі, пропорційному частці кожної їх у спільній частковій власності на квартиру, а саме, ОСОБА_2 – 1\2 частини суми боргу, ОСОБА_2 – 1\2 частини суми боргу.

Суд не застосовує позовну давність, про яку було заявлено відповідачкою, оскільки відповідно ч. 1, ч. 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку, та після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до ст. 257 ЦК України до заявлених позивачем вимог встановлюється загальна позовна давність тривалістю у три роки.

З довідки – розрахунку заборгованості вбачається, що на протязі всього часу, за який позивач просить стягнути заборгованість, відповідачем періодично здійснювались платежі, що свідчить про визнання ним свого боргу. Таким чином, перебіг позовної давності неодноразово переривався, почався заново та на час пред’явлення позову позовна давність не спливла.

Прийшовши до висновку про обґрунтованість позовних вимог, суд згідно зі ст. 88 ЦПК України стягує з відповідачів на користь позивача понесені ним та підтверджені відповідним платіжним дорученням судові витрати в сумі 30 гривень (а.с.1) та враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду, стягує з відповідачів на користь держави судовий збір в сумі 51 гривні.

На підставі ст. 322, 629 ЦК України, ст. 156, 162, 179 ЖК України, ст. 7, 13, 20, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п.п. 7, 17, 65 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 року, керуючись ст. 10, 11, 60, 88, 213, 215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов Житлово-комунального підприємства № 3 Приморського району міста Маріуполя до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ЖКП №3 Приморського району міста Маріуполя (ОКПО 32457542, р/р 26003180017000 у відділенні ЗАТ «Донгорбанк» в м. Маріуполі, МФО 334970) заборгованість по сплаті експлуатаційних витрат на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 120 гривень 25 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 15 гривень, а всього стягнути 135 гривень 25 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3  на користь ЖКП №3 Приморського району міста Маріуполя (ОКПО 32457542, р/р 26003180017000 у відділенні ЗАТ «Донгорбанк» в м. Маріуполі, МФО 334970) заборгованість по сплаті експлуатаційних витрат на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 120 гривень 25 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 15 гривень, а всього стягнути 135 гривень 25 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 в доход держави судовий збір в розмірі 51 гривня в дольовому порядку по 25 гривень  50 копійок з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі через Приморський районний суд м. Маріуполя протягом 10 днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя