АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-3980/2010 Головуючий по першій інстанції
Категорія: 27 Манька М.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Корнієнко Н.В.
УХВАЛА
іменем України
27 липня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Корнієнко Н.В.
суддів Гончар Н.І., Нерушак Л.В.
при секретарі Петренко С.П.
з участю адвоката Онучечка С.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" на рішення Смілянського міськрайонного суду від 18 травня 2010 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про розірвання кредитного договору та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про зобов'язання перерахунку відсоткової ставки , -
встановила:
20 листопада 2007 року між сторонами був укладений кредитний договір №CSS0GA00000286 (надалі –«договір)), відповідно до якого банк видав позивачці споживчий кредит у вигляді непоновлюваної лінії у розмірі 56 100 грн. терміном до 19 листопада 2017 року на наступні цілі: 50000 грн. – на придбання нерухомості, 6100 грн. – на сплату страхових платежів, зі сплатою щомісячних відсотків у розмірі 1,25% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом (15.0%річних).
Позивач звернувся в суд з позовом і просить достроково розірвати кредитний договір, посилаючись на те, що відсоткова ставка за депозитними вкладами збільшилась до 20,0-22,5 % річних, а відсоткова ставка за кредитом залишилась на рівні первісних умов договору – 16,08 %, і ця диспропорція нівелює основний принцип банківської діяльності, оскільки банк працює зі збитком.
Під час розгляду справи представник Банку уточнив позовні вимоги та просить суд розірвати кредитний договір з підстав порушення відповідачем п.2.2.12, де вказано, що відповідачка зобов’язується надавати банку документи про підтвердження її фінансового стану або підтвердити свій фінансовий стан будь-яким способом не рідше одного разу на рік. Оскільки відповідачка протягом 2007-2010 р.р. жодного разу до ПАТ КБ «ПриватБанк» вказаних документів не надавала, грубо порушивши при цьому умови договору, тому кредитний договір необхідно розірвати достроково.
ОСОБА_4 подала зустрічний позов , в якому просить суд зобов’язати ПАТ КБ «ПриватБанк» проводити нарахування відсотків за кредитом, відповідно до умов договору № CSS0GA00000286 від 20 листопада 2007 року, тобто з розрахунку 15% річних з 1 лютого 2009 року, так як рішенням Смілянського міськрайонного суду від 23 квітня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 4.06.2009 року та ухвалою Верховного Суду України від 14.08.2009 року, збільшення відсоткової ставки в односторонньому порядку ПАТ КБ «ПриватБанк» з 15% до 26,88% річних визнано недійсним.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 травня 2010 року в позові публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про розірвання кредитного договору –відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про зобов’язання перерахунку відсоткової ставки – задоволено.
Зобов’язано публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» з 1 лютого 2009 року провести перерахунок відсотків за кредитним договором № CSS0GA00000286 від 20 листопада 2007 року, укладеного між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_4 з розрахунку 15% річних.
Стягнуто з публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_4, 500 грн. – витрат понесених нею на правову допомогу, 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 17 грн. судового збору, а всього 554 грн.
В апеляційній скарзі публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» в особі її представника ОСОБА_5 просить скасувати дане рішення, як незаконне у зв’язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким розірвати кредитний договір № CSS0GA00000286 від 20 листопада 2007 року, укладеного між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4
Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про розірвання кредитного договору, суд першої інстанції прийшов до висновку, що неподання документів про фінансовий стан позичальника не є істотним порушенням договору.
Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_4 до ПАТ КБ "ПриватБанк" про зобов'язання перерахунку відсоткової ставки, суд виходив з умов кредитного договору, яким передбачена процентна ставка за користування кредитом, яка в свою чергу повинна залишатися без зміни до повного виконання всіх умов обома сторонами договору.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду позивач ставив питання про розірвання кредитного договору, укладеного між сторонами, з підстав істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.
Відповідно до норми ч.1 ст. 651 ЦК зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.652 ЦК, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Змістом ч.2 ст.652 ЦК передбачається розірвання договору лише за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована особа.
У разі істотної зміни обставин сторони без будь-яких обмежень можуть вирішити питання за взаємною згодою зміни договору або його розірвання.
Істотна зміна обставин як правило має правове значення для договорів коли їх укладення не збігається з виконанням.
До згоди на розірвання договору сторони не дійшли, а укладення даного договору цілком збігається з його виконанням.
Слід зауважити, що вплив фінансової кризи відбувається не лише на одну сторону кредитного договору – Банк, а й на іншу – позичальника.
Відповідно до змісту ч.3 ст.652 ЦК у разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин, суд на вимогу будь-якої із сторін, визнає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв’язку з виконанням цього договору.
Тому позивач, з посиланням на положення ст.653 ЦК, вказував на те, що у випадку розірвання договору сторони не можуть вимагати повернення того, що було виконано ними по зобов’язаннях до моменту розірвання, якщо інше не передбачено договором або законом.
В зв’язку з цим, як вважає Банк і про це зазначає в своєму запереченні на зустрічний позов та в апеляційній скарзі, нараховані ними підвищені відсотки, не підлягають перерахунку і не повертаються відповідачці.
Проте така позиція позивача є незаконною.
Як встановлено в судовому засіданні і про це вказує відповідачка в своєму зустрічному позові, рішенням Смілянського міськрайонного суду від 23 квітня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 4.06.2009 року та ухвалою Верховного Суду України від 14.08.2009 року, збільшення відсоткової ставки в односторонньому порядку ПАТ КБ «ПриватБанк» з 15% до 26,88% річних визнано недійсним.
Визнаний судом недійсним правочин є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов’язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх в майбутньому припиняється (ст.236 ЦК).
Уточнюючи позовні вимоги, і при цьому не відмовляючись від попередніх, позивач вказує на іншу підставу розірвання кредитного договору - порушення відповідачем п.2.2.12 Договору, де вказано, що відповідачка зобов’язується надавати банку документи про підтвердження її фінансового стану або підтвердити свій фінансовий стан будь-яким способом не рідше одного разу на рік.
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що ненадання документів про фінансовий стан позичальника не є істотним порушенням договору, яке б тягло його розірвання.
Крім того, позивачем не надано суду доказів в підтвердження позову. Зокрема, не надано даних (листи, звернення, клопотання), чи проводилися зі сторони Банку будь-які дії щодо необхідності надання позичальником документів про підтвердження її фінансового стану та яким чином і наскільки на нього вплинула дана обставина в тому числі в частині виконання відповідачкою умов кредитного договору по поверненню боргу.
Слід зауважити, що між сторонами існують договірні відносини, в результаті яких кожна із сторін взяла на себе зобов'язання добросовісно їх виконувати. Зокрема позичальник взяв на себе зобов'язання повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), які були ним одержані. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст.525 ЦК).
Тому підстави скасування рішення суду, на які посилається апелянт у скарзі, не заслуговують на увагу і не впливають на його законність, так як вони були враховані судом при його ухваленні.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, оскільки ним застосовано закон, який підлягав застосуванню до даних правовідносин, в результаті чого спір вирішено правильно, що, відповідно до положень ст. 308 ЦПК, є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» в особі її представника ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Смілянського міськрайонного суду від 18 травня 2010 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про розірвання кредитного договору та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про зобов'язання перерахунку відсоткової ставки, залишити без змін .
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня її проголошення.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя Н.В. Корнієнко