АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц -3588/2010 Головуючий по першій інстанції
Категорія: 19, 27 Соколишина Л.Б.
Доповідач в апеляційній інстанції
Корнієнко Н.В.
УХВАЛА
іменем України
27 липня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Бурлаки В.І.
суддів Корнієнко Н.В., Гончар Н.І.
при секретарі Петренко С.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» про визнання договору іпотеки недійсним, -
встановила:
5 лютого 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» про визнання договору іпотеки недійсним, мотивуючи тим, що 14 березня 2008 року між ОСОБА_4 та відповідачем – ВАТ КБ «Надра» укладено кредитний договір №224/МКС/2008-980 (далі Договір) на суму 144 000 грн. на споживчі цілі.
Згідно умов Договору позичальник зобов’язалася належним чином використати та повернути отриманий кредит в строк до 9.03.2018 року, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом.
14.03.2008 року між ОСОБА_5 та ВАТ КБ «Надра» укладений договір іпотеки, за яким предметом іпотеки є жилий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Договір іпотеки посвідчений нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 1113, але не погоджений у встановленому порядку органом опіки та піклування, завданням якого є захист прав неповнолітніх та малолітніх дітей при вирішенні питання розпорядження майном, яким вони володіють чи користуються.
У будинку, який є предметом іпотеки на час укладення договору проживали і проживають на даний час ОСОБА_3, ОСОБА_4, неповнолітні ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Згідно Договору кредиту кошти взяті на споживчі цілі, а не на купівлю житла. Проте наслідком неповернення коштів за цим Договором може стати позбавлення сім’ї, в тому числі і малолітніх дітей, житла – будинку, який є предметом застави.
Тому просить визнати договір іпотеки від 14 березня 2008 року , укладений між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3 недійсним.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду від 22 квітня 2010 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати дане рішення, як незаконне, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та направити справу на новий судовий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, представника Банку, вивчивши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
При ухваленні рішення про відмову в задоволенні позову суд прийшов до висновку, що на момент укладення договору іпотеки було достовірно встановлено, що єдиною власницею іпотечного майна є позивачка, яка проживає та зареєстрована за іншою адресою разом з дочкою ОСОБА_8, а не за адресою, де розташований будинок, що переданий в іпотеку.
Колегія суддів вважає, що рішення суду є обґрунтованим.
Встановлено, що 14 березня 2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_5 укладений договір іпотеки в забезпечення зобов’язання нерухомим майном, що становить предмет іпотеки – жилий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: Черкаська область, АДРЕСА_1 (а.с.6).
В договорі іпотеки від 14.03.2008 року зазначено адресу проживання іпотекодавця ОСОБА_5: АДРЕСА_2 . Під адресою стоїть підпис ОСОБА_5 (а.с.17 зв.).
Згідно ксерокопії паспорта станом на 26.09.2008 року місце проживання ОСОБА_3 значиться зареєстрованим також за адресою: АДРЕСА_2. Тут же зазначено, що нею зареєстровано шлюб з ОСОБА_4 12 вересня 2008 року.
Місце проживання позивачки ОСОБА_3 лише з 12 січня 2010 року зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8 зв.).
Слід звернути увагу на ту обставину, що на момент укладання кредитного договору від 14 березня 2008 року місце проживання позичальника ОСОБА_4 також зазначене: АДРЕСА_2. Така адреса місця проживання і місця «прописки» ОСОБА_4 вказана і в довідці на одержання ним кредиту. (а.с.9, 30).
Крім того, слід врахувати те, що син позивачки ОСОБА_7, на якого вона посилається в позовній заяві і інтереси якого ніби-то не враховано при укладанні договору іпотеки , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року ( а.с.4). Тобто, договір іпотеки був укладений ще до народження сина ( 14.03.2008 року ).
В довідці квартального комітету №9 від 22 лютого 2008 року, виданій ОСОБА_5, місце її проживання також зазначене: АДРЕСА_2. Тут же вказано, що «в будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1, власником якого являється ОСОБА_5 ніхто не зареєстрований» (а.с.28).
Згідно довідки Управління земельних ресурсів №215 від 3.03.2008 року, виданій ОСОБА_5, остання «мешкає» також за адресою: АДРЕСА_2 а. Тут же зазначено, що рішення про безоплатну передачу у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: вул.Чкалова, 17 не приймалося (а.с.29).
З довідки Черкаського обласного об’єднаного бюро технічної інвентаризації вбачається, що ОСОБА_3 є власником будинковолодіння, розміщеного в АДРЕСА_1, який зареєстрований за нею, як за ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 9.12.2004 року (а.с. 42).
Всі ці обставини існували і були відомі та враховані під час укладення договору іпотеки між Банком і позивачкою. З урахуванням саме названих обставин вказаний договір посвідчений нотаріально, так як з поданих документів нотаріусом установлено, що дитина проживає за іншою адресою, ніж адреса майна, що відчужується, а також те, що дитина не має права власності на це майно (його частину), тому нотаріус мав право не витребовувати згоду органів опіки та піклування на посвідчення такого правочину.
Оскільки позивачка ставить питання про визнання договору іпотеки від 14.03.2008 року недійсним, то відповідно до частини 1 статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.
Даних про те, що іпотечне майно (його частина) належало на праві власності чи на праві користування на момент вчинення правочину неповнолітній дочці позивачки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в матеріалах справи відсутні.
Всі ці обставини враховані також судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення про відмову в задоволенні позову. При цьому судом дана вірна оцінка доказам позивачки, які нібито підтверджують її проживання разом з своїми дітьми «з 29.05.1998 року» на момент укладення договору іпотеки за адресою: вул.Чкалова,17(а.с.40), оскільки, як зазначалося вище, саме її місце проживання було зареєстровано по АДРЕСА_2, так як відповідно до статті 3 Закону України від 11.12.2003 року № 1382-ІУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація – це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Судом також вірно враховано та застосовано норми матеріального права, що регулюють правовідносини в питанні проживання неповнолітньої дитини (дочки ОСОБА_8) на момент укладення договору іпотеки разом з батьками (з одним з батьків), що відповідає положенню частини 4 ст.29 ЦК (місце проживання фізичної особи), згідно якої місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо недоведеності позивачкою своїх вимог. Судом також вірно враховано, що згода органу опіки і піклування необхідна лише у випадку, якщо дитина є власником (співвласником), або має право на користування жилим приміщенням, що відчужується.
Тому підстави скасування рішення суду, на які посилається апелянт у скарзі, не впливають на його законність, так як вони враховані судом при його ухваленні.
В зв’язку з цим апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, застосувавши до даних правовідносин закон, який підлягав застосуванню, в результаті чого справу вирішено правильно.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» про визнання договору іпотеки недійсним – залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня її проголошення.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя Н.В. Корнієнко