КОПІЯ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-4735/10 Головуючий по 1 інстанції
Категорія - 37 Пономаренко В.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Іваненко В.Д.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2010 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Іваненка В.Д.
суддів Захарової А.Ф., Качана О.В.
при секретарі Шульзі Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Черкаського районного суду від 27 листопада 2008 року по справі за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Руськополянської сільської Ради Черкаського району, третя особа – ОСОБА_6, про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом ,-
в с т а н о в и л а
Звертаючись у жовтні 2008 року до суду позивачі посилалися на те, що ОСОБА_7 з 1977 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_10. 20 червня 1995 року їх шлюб розірваний. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_10 помер. ОСОБА_8 і ОСОБА_9 є його дітьми. ОСОБА_7 вказує, що у шлюбі з ОСОБА_11 вони побудували домоволодіння по АДРЕСА_1 яке у виконкомі сільської ради рахувалося за ним. В бюро технічної інвентаризації за життя ОСОБА_11 домоволодіння зареєстроване не було.
ОСОБА_7 вказує, що на половину домоволодіння вона має право згідно зі ст.22 кодексу про шлюб та сім’ю, який діяв у період її проживання у шлюбі з ОСОБА_10 На час його смерті вона та дочки ОСОБА_12 і ОСОБА_9 проживали у вказаному домоволодінні, тому вони фактично прийняли спадщину згідно положень ч.1 ст.549 діявшого на той час ЦК України, як спадкоємці першої черги.
ОСОБА_6 ( до шлюбу – ОСОБА_6 ) на час смерті батька проживала в іншому місці і спадщину не прийняла.
Після уточнення позовних вимог ОСОБА_7 просила визнати за нею право власності на Ѕ частину житлового будинку з надвірними спорудами, як частку в спільному сумісному майні подружжя та частку в іншій половині разом з дітьми в рівних частинах.
Після уточнення позовних вимог ОСОБА_8 і ОСОБА_9 просили визнати за ОСОБА_7 право власності на Ѕ частину житлового будинку з надвірними спорудами, як частку в спільному сумісному майні подружжя та частку в іншій Ѕ частині разом з ними в рівних частинах.
Рішенням Черкаського районного суду від 27 листопада 2008 року позов задоволений.
Визнано за ОСОБА_7 право власності на 4/6 частини житлового будинку по АДРЕСА_1, Черкаського району, Черкаської області як частку в спільному сумісному майні подружжя та в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10 який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Визнано за ОСОБА_8 та ОСОБА_9 право власності на 1/6 частину житлового будинку по АДРЕСА_1, Черкаського району, Черкаської області, за кожною в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати як незаконне. Вказує, що вона також є спадкоємицею першої черги після смерті батька – ОСОБА_11 і проживає з сім’єю у спірному будинку. Проте суд справу розглянув без неї та визнав право власності на спірний будинок лише за матір’ю і сестрами, чим порушив її право на спадщину.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб які з’явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи колегія суддів задовольняє апеляційну скаргу частково з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення , яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства , вирішив справу згідно зі законом.
Колегія суддів вважає, що ці вимоги закону при вирішенні даної справи судом порушені.
Вирішуючи справу суд встановив , що за життя ОСОБА_10 своє право власності на спірний будинок з надвірними спорудами у визначеному порядку не зареєстрував. Ніким не зареєстроване право власності на будинок і на час розгляду справи судом. Ці обставини визнані позивачами та підтверджуються обліковими даними Руськополянської сільради та Черкаського об’єднаного бюро технічної інвентаризації. Позивачі не надали ніяких доказів які б підтверджували, що будинок був зданий у експлуатацію та зареєстрований як об’єкт власності у встановленому порядку. Тобто, відповідно до вимог ст.105 ЦК України 1963 року, який діяв у період виникнення правовідносин, будинок був самовільним будівництвом. Оскільки правовідносини продовжують існувати і на даний час, він є самочинним будівництвом ( ст.376 діючого ЦК України), що суд залишив поза увагою.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України ( п.7 постанови №7 «Про судову практику у справах про спадкування») якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво, до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.
Таким чином, визнання судом за позивачами права власності на самочинно збудований будинок у порядку спадкування за законом є помилковим. Тим більше, що позивачка ОСОБА_7 на час смерті спадкодавця його дружиною не була, тому не є його спадкоємцем.
Також є незаконним визнання за ОСОБА_7 права власності на Ѕ частину самочинного будівництва на підставі ст.ст. 22,28 кодексу про шлюб та сім’ю Української РСР 1969 року, через тринадцять років після розлучення з ОСОБА_11 та більше ніж через п’ять років після його смерті.
Згідно ст.309 ЦПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування рішення . Колегія суддів приходить до висновку про можливість виправлення допущеної судом помилки шляхом скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у позові.
Керуючись ст.ст. 297, 294 ЦПК України, колегія суддів ,–
в и р і ш и л а
А пеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково. Рішення Черкаського районного суду від 27 листопада 2008 року по справі за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Руськополянської сільської Ради Черкаського району, третя особа – ОСОБА_6, про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом ,- скасувати.
У позові ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Руськополянської сільської Ради Черкаського району, третя особа – ОСОБА_6, про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом ,- відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів
Головуючий - підпис
Судді - підписи
Вірно.
Суддя В. Іваненко