Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-6514/2010 р. Головуючий у 1 інстанції : Кіяшко В.О.
Суддя-доповідач : Денисенко Т.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Боєвої В.В.
Суддів: Денисенко Т.С.
Коваленко А.І.
При секретарі: Волчановій І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 05 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної допомоги на утримання повнолітньої дитини-інваліда,
ВСТАНОВИЛА :
У лютому 2010 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної допомоги на утримання повнолітньої дитини-інваліда.
Позивачка зазначала, що вона з 1983 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 Від шлюбу вони мають доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 Їх шлюб розірвано 19.06.2008р.
Згідно довідки до акту огляду МСЕК серія АД № 087074 від 05.11.2007року їх донька ОСОБА_6 є інвалідом першої групи з дитинства, непрацездатна і потребує постійного стороннього догляду.
Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 04.11.2009р. ОСОБА_6 визнано недієздатною. Судом встановлено над нею опіку: опікуном визнана ОСОБА_5.
З 17.11.2009р. позивач отримує пенсію в розмірі 670,70грн., донька отримує державну допомогу інваліда в розмірі 747,50грн.
На сьогоднішній день відповідач займається підприємницькою діяльністю, є приватним підприємцем з наданням послуг з внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів, і має можливість надавати допомогу на утримання їхньої доньки.
Однак матеріальної допомоги не надає, на даний час вона та донька опинились у скрутному матеріальному становищі, у зв’язку з чим просила суд стягнути з відповідача аліменти на її користь на утримання їхньої дитини-інваліда в сумі 1500грн.
Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 05 липня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3, аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання повнолітньої доньки - інваліда ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячно у розмірі 260 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 51 грн., судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як встановлено судом, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 16 вересня 1983 року по 19 червня 2008року. Від шлюбу вони мають доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка є інвалідом першої групи з дитинства, непрацездатна і потребує постійного стороннього догляду, що підтверджено довідкою до акту огляду МСЕК серія АД № 087074 від 05.11.2007 року.
Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 04.11.2009р. ОСОБА_6 визнано недієздатною. Судом встановлено над нею опіку: опікуном визнана ОСОБА_5.
Відповідно до ч.1 ст. 198 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Доводи апелянта щодо його неспроможності надавати допомогу дочці , оскільки він має на утриманні непрацездатних батьків, суд обґрунтовано не взяв до уваги .
Судом було досліджено матеріальне становище відповідача ОСОБА_3, який займається підприємницькою діяльністю з надання послуг з внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів, має на праві власності автомашину КАМАЗ 5320, два причепа. Його непрацездатні батьки отримують пенсію, мають ще одного повнолітнього сина.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання своїй повнолітній непрацездатній дочці та задовольнив позовні вимоги частково, стягнувши з нього на утримання дочки аліменти тільки у розмірі 260 грн.
Необґрунтованими являються і доводи апелянта щодо стягнення аліментів у частці від його заробітку.
Статтею 200 СК України встановлено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Суд першої інстанції, встановивши, що відповідач ОСОБА_3 не працює постійно та не має регулярного доходу, дійшов правильного висновку про стягнення аліментів на повнолітню непрацездатну дитину у твердій грошовій сумі.
Рішення суду відповідає обставинам справи та закону. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 05 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: