АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 жовтня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого: судді Медяного В.М.,
суддів: Матківської М.В., Денишенко Т.О.,
при секретарі: Сніжко О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м.Ладижин Вінницької області про зобов’язання вчинити дії,
за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у м.Ладижин Вінницької області на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 25 серпня 2010 року , -
встановила:
22.07.2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом і просила зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити їй відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підвищення (доплату) до пенсії для непрацюючих пенсіонерів, які проживають в зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законами України про Державний бюджет України на відповідний рік, з 22.05.2008 року. Зазначала, що вона є непрацюючою пенсіонеркою і відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на доплату до пенсії для непрацюючих пенсіонерів, які проживають в зоні посиленого радіоекологічного контролю, в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, однак відповідач всупереч зазначеній нормі відмовляється провести відповідне нарахування цих виплат.
Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 25 серпня 2010 року позов задоволено частково. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України м. Ладижин Вінницької області здійснити перерахунок підвищення (доплати) до пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за проживання на території підвищеного радіоактивного забруднення, встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати, встановленої законами України про Державний бюджет України на відповідний рік, з 07.10.2008 року та здійснити виплату даної доплати з 07.10.2008 з урахуванням проведених виплат.
В апеляційній скарзі відповідач У правління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповне з’ясування та недоведеність всіх обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є пенсіонеркою (посвідчення серія НОМЕР_1 від 07.10.2008 року), зареєстрована і постійно проживає в АДРЕСА_1. Вінницької обл., яке згідно постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 23.07.1991 року /додаток № 1/ віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю, має посвідчення громадянки, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (посвідчення серії НОМЕР_2 від 01.02.1993 року).
Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті, а згідно ч.1 даної статті громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: - у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; - у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, зокрема, були внесенні зміни до ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно з якими громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року зазначені зміни були визнані неконституційними і втратили чинність. У зв’язку з цим продовжила діяти попередня редакція ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В зв’язку з скасуванням Конституційним судом України змін до Закону України № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року, ст.ст. 50, 54 даного Закону, починаючи з 22 травня 2008 року, продовжують діяти в його попередній редакції.
Управління Пенсійного фонду України в м.Ладижин відмовляючи позивачу в перерахунку підвищення до пенсії не прийняло до уваги, що у відповідності з ч.2 ст. 19 і ч.3 ст. 22 Конституції України, норми Конституції є нормами прямої дії. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. При прийняті нових законів або внесені змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав не допускається.
Однак, згідно зі ст. 71 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», дія положень даного Закону не може призупинятися чи змінюватися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Хоча Кабінету Міністрів України частиною 5 статті 54 Закону України № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року і надано право встановлювати порядок обчислення пенсій по інвалідності постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, однак це не означає, що останній може допускати звуження змісту та обсягу прав інвалідів та порушення основних положень закону.
Згідно з абзацем 2 преамбули і п.16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення і до приведення законодавства України у відповідність з цим законом, інші закони України, та нормативно-правові акти застосовуються виключно в частині, що не суперечить цьому Закону.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов’язання відповідача здійснити перерахунок підвищення (доплати) до пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за проживання на території підвищеного радіоактивного забруднення, встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати, встановленої законами України про Державний бюджет України на відповідний рік, з 07.10.2008 року та здійснити виплату даної доплати з 07.10.2008 з урахуванням проведених виплат є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що нарахування та виплата коштів позивачеві можлива лише з 07.10.2008 року, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 07.10.2008 року, а не з 22.05.2008 року.
Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Судом першої інстанції повно з’ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, їх об’єктивний склад, права та обов’язки сторін, вірно застосовані норми матеріального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають достатніх підстав для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст. 15, 303, 304-1, 307, 308, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м.Ладижин Вінницької області відхилити.
Рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 25 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за результати розгляду справ даної категорії є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий: В.М.Медяний
Судді: М.В.Матківська
Т.О. Денишенко