АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
4 жовтня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого : судді Медяного В.М.,
суддів: Матківської М.В., Денишенко Т.О.,
при секретарі: Сніжко О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про розірвання кредитно-заставного договору із застосуванням відповідних наслідків,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного м. Вінниці від 21 червня 2010 року, -
встановила:
У лютому 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ПАТ КБ "ПриватБанк" про розірвання кредитно-заставного договору із застосуванням відповідних наслідків. Посилається на те, що 20.08.2008 р. він уклав з ПАТ КБ "ПриватБанк" кредитно-заставний договір, за яким отримав кредит у сумі 17588,68 доларів США на придбання автомобіля марки "Volkswagen Sharan", 1999 р.в., д.н. НОМЕР_1. Кредит забезпечено заставою автомобіля. Умови договору він виконував належним чином. Після укладення кредитного договору курс долара змінювався. Станом на 25.01.2010р. офіційний курс 1 долара США становив 8.01 грн., а на момент укладання договору курс 1 долара США становив 5,05 грн.. В момент укладання договору сторони не знали і не могли передбачити, що така зміна настане, так як наслідок буде збільшено фактичний розмір щомісячного платежу по поверненню суми кредиту та сплати відсотків за його користування. Такі обставини призвели до того, що позивач не зміг вчасно виконувати свої зобов'язання, тому 08.10.2009р. він передав банку предмет застави банку та видав довіреність на вчинення усіх юридичних дій щодо володіння, користування та розпорядження предметом застави. Направлений ним до банку лист про розірвання кредитно-заставного договору був проігнорований. Просив суд ухвалити рішення, яким розірвати кредитно-заставний договір від 20 серпня 2008 року та встановити наслідком розірвання даного кредитного договору сплату ним непогашеного кредиту в сумі 10 285,52 доларів США рівними частинами протягом трьох років відповідно до наданого ним письмового розрахунку.
Рішенням Ленінського районного м. Вінниці від 21 червня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити повністю. Посилається на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін у справі, що з’явилися до суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Встановлено, що 20.08.2008р. між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк" укладено кредитно-заставний договір №VIW3AE00000298 за яким позичальнику були надані кошти в сумі 17588,68 дол. США під 17,04% річних з датою погашення кредиту до 19.08.2013 р. із сплатою щомісячного платежу в сумі 479,93 дол. США. Предметом застави є автомобіль марки " Volkswagen Sharan ", 1999 р.в.. д.н. НОМЕР_1.
Згідно довідки ЗАТ КБ "ПриватБанк" №10/2-548 від 16.10.09р. автомобіль марки «Volkswagen Sharan», 1999 р.в., д.н. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1 станом на 08.10.09 р. переданий з довіреністю по акту прийому передачі в стані згідно акту та поставлений ним на площадку банку, що за адресою: м. Вінниця, вул. Айвазовського, 2.
Згідно довідки ПАТ КБ "ПриватБанк" автомобіль марки "«Volkswagen Sharan», 1999 р.в., д.н. НОМЕР_1, який є заставним майном згідно договору застави від 20.08.08р., був переданий ОСОБА_1 в банк і реалізований за ціною 67500 гри. Після реалізації автомобіля кошти були зараховані на рахунок погашення кредиту.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитом станом на 15.03.2010р. за ОСОБА_1 рахується заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 10285,52 дол. США з яких по кредиту - 9743,78 дол., по відсоткам - 450,29 дол., по комісії - 91,45 грн.
14.01.2010р. ОСОБА_1 звернувся в банк із письмовою заявою про розірвання кредитно-заставного договору в зв’язку з істотною зміною обставин на підставі ст.652 ЦК України.
Позивач вважає , що на момент укладення договору, окрім іншого, сторони не знали і не могли передбачити, що суттєва зміна курсу долара США відносно гривні не настане. Однак, суд першої інстанції не погодився з такими твердженням позивача, оскільки встановлено, що укладаючи договір та вибираючи валюту позики позивач ОСОБА_1 виходив в першу чергу із власних інтересів та власної економічної вигоди, оскільки на час укладення договору відсоткові ставки за користуванням гривневим кредитом були значно вищі ніж за користування доларовим кредитом. Суттєві коливання курсу долара США відносно гривні відбувалися і до укладення договору, а тому суд вважає, що позичальник повинен був належним чином оцінити цю обставину, а обравши валюту кредитування - долар США, повинен нести тягар фінансових ризиків. Будь-яких даних про те, що на час укладення договору ОСОБА_1 отримував дохід в доларах США суду не було надано. Таким чином відсутня як мінімум одна із чотирьох обов’язкових складових, передбачених ст.652ч.2 ЦК України, необхідних для прийняття рішення про розірвання договору, а саме , що в момент укладення договору сторони виходили з того, що зміна обставини не настане.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким також погоджується і колегія суддів, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, до яких суд дійшов з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, згідно ст. 627ч.1 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно ст. 629 ч.1 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.652 ч.2 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставини не настане;2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає , що ризик змін обставин несе заінтересована сторона.
Колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи та неправильно застосовані норми матеріального права, оскільки дані твердження не знайшли свого підтвердження, повністю спростовуються зібраними судом доказами, укладеним між сторонами та дослідженим судом кредитно-заставним договором, встановленими відповідно до них судом першої інстанції фактичними обставинами справи та визначених відповідно до них правовідносин.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції встановив дійсні правовідносини, що склалися між сторонами, дав їм належну правову оцінку та дійшов підставного висновку щодо заявлених в суді вимог, правильно застосувавши при цьому норми матеріального права та не порушивши норми процесуального права. Ухвалюючи дане рішення, суд виходив з доводів і заперечень сторін, враховуючи принцип змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, повно з’ясувавши обставини справи.
Рішення суду є законним і обґрунтованим, постановленим з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ленінського районного м. Вінниці від 21 червня 2010 року залишити без змін
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий: В.М.Медяний
Судді: М.В.Матківська
Т.О.Денишенко