АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 жовтня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого: судді Медяного В.М.,
суддів: Матківської М.В., Денишенко Т.О.,
при секретарі: Сніжко О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до УПСЗН Тиврівської райдержадміністрації Вінницької області, третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області, про визнання правочинів удаваними, стягнення заборгованості за виконану роботу та поновлення на роботі,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та апеляційною скаргою УПСЗН Тиврівської райдержадміністрації Вінницької області на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 22 липня 2010 року, -
встановила:
У березні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до УПСЗН Тиврівської РДА про визнання укладених між ним та УПСЗН Тиврівської райдержадміністрації правочинів, а саме: угоди № 02-34/14-06 про виконання робіт від 04 лютого 2006 року, від 30 грудня 2006 р., 31 березня 2007 р., 29 червня 2007 р., договорів про охорону об'єктів від 01 жовтня 2007 року, №92 від 01 листопада 2007 року, від 01 грудня 2007 р., № 8 від 01 січня 2008 р., №11 від 01 лютого 2008 р., № 14 від 01 березня 2008 р., № 19 від 01 квітня 2008 р., від 01 липня 2008 р., від 01 вересня 2008 р. , від 01 жовтня 2008 р., від 01 листопада 2008 року, 141 від 01 грудня 2008 р. , № 28 від 01 січня 2009р. трудовими договорами та стягнення заборгованості за виконану роботу згідно договору від 01 січня 2009 року №28 в сумі 6959,00 грн., зобов'язати відповідача поновити його на посаді сторожа. Посилається на те, що фактично між ними відбулося укладення трудового договору, вищевказані правочини були укладені, так як у відповідача за його твердженням в штатному розкладі були відсутні посади сторожів; за виконану роботу згідно договору від 01 січня 2009 року №28 відповідач заборгував йому 6959,00 грн.
Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 08.07.2010 року залучено до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державного казначейства України у Вінницькій області.
Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 22 липня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Тиврівської районної державної адміністрації Вінницької області на користь ОСОБА_1 заборгованість за виконану роботу згідно договору від 01 січня 2009 року № 28 в сумі 6959 грн. та судові витрати в сумі 189, 59 грн. В решті позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Тиврівської райдержадміністрації відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити повністю. Посилається на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі відповідач УПСЗН Тиврівської райдержадміністрації Вінницької області просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Посилається на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, заслухавши пояснення сторін у справі, що з’явилися до суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід відхилити, а рішення суду залишити без змін, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Згідно ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства , установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою , за якою працівник зобов»язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства , установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов»язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи , передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Встановлено, що УПСЗН Тиврівської райдержадміністрації та ОСОБА_1 уклали між собою угоди № 02-34/14-06 на виконання робіт від 04 лютого 2006 року, від 30 грудня 2006 р., 31 березня 2007 р., 29 червня 2007 р., договори про охорону об'єктів від 01 жовтня 2007 року, №92 від 01 листопада 2007 року, від 01 грудня 2007 р., № 8 від 01 січня 2008 р., №11 від 01 лютого 2008 р., № 14 від 01 березня 2008 р., № 19 від 01 квітня 2008 р., від 01 липня 2008 р., від 01 вересня 2008 р. , від 01 жовтня 2008 р., від 01 листопада 2008 року, 141 від 01 грудня 2008 р. , № 28 від 01 січня 2009р., які носять цивільно-правовий характер і за своєю правовою природою не є трудовим договором, а відтак і не породжують правових наслідків такого договору .
Згідно ст..60 ЦПК України, сторони зобов»язані довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків передбачених
Доводи позивача щодо визнання цивільно-правових правочинів трудовим договором доказами не обґрунтовані, оскільки заяву про прийняття на роботу позивач відповідачу не подавав, трудову книжку не надавав, наказ про прийняття його на роботу відповідачем не видавався. Штатним розписом працівників Управління праці та соціального захисту населення Тиврівської райдержадміністрації з 01.01.2009 року передбачено лише 0,5 ставки сторожа.
Згідно ст. 235 ЦК України удаваним правочином є правочин, який умисно вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що позов в частині стягнення заборгованості за надані послуги згідно з договором № 28 від 01 січня 2009р. підлягає задоволенню, так як відповідачем не оспорюється факт виконання позивачем робіт за даним договором. Відсутність акту виконаних робіт не може бути підставою для звільнення відповідача від виконання взятих за договором зобов»язань по оплаті виконаних робіт.
Так, згідно умов п. 1 ч. 7 Договору за повний обсяг виконаних робіт (один календарний місяць) відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу винагороду з 01 січня 2009 року в розмірі 605 грн., з 1 квітня 625,00 гри, з 01 липня 2009 року 630,00 грн., з 01 жовтня 2009 року - 650,00 грн., з 01 грудня 2009 року - 669,00 грн.. Згідно ст.. 527 ЦК України, боржник зобов»язаний виконати свій обов»язок особисто.
Доказів про сплату відповідачем вищевказаних коштів, будь-яких письмових доказів на спростування позову в цій частині суду не надано. Таким чином переконливих доказів на обґрунтування доводів відповідача про відсутність заборгованості за договором № 28 від 01 січня 2009р., суду не надано.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона ( виконавець) зобов»язується за завданням другої сторони ( замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов»язується оплатити виконавцеві послугу , якщо інше не встановлено договором.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 28 від 01 січня 2009р.. складає 6959,00 грн., яку суд першої інстанції цілком обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача.
Послуги, що надавалися позивачем відповідачу не містять ознак господарської діяльності, а відтак підстав для отримання ліцензії для їх надання законом не вимагається.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, до яких суд дійшов з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржників на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи та неправильно застосовані норми матеріального права, оскільки дані твердження не знайшли свого підтвердження, повністю спростовуються зібраними судом доказами, укладеним між сторонами та дослідженим судом угодами на виконання робіт та договорами про охорону об'єктів, встановленими відповідно до них судом першої інстанції фактичними обставинами справи та визначених відповідно до них правовідносин.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції встановив дійсні правовідносини, що склалися між сторонами, дав їм належну правову оцінку та дійшов підставного висновку щодо заявлених в суді вимог, правильно застосувавши при цьому норми матеріального права та не порушивши норми процесуального права. Ухвалюючи дане рішення, суд виходив з доводів і заперечень сторін, враховуючи принцип змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, повно з’ясувавши обставини справи.
Рішення суду є законним і обґрунтованим, постановленим з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування чи зміни рішення суду не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Апеляційну скаргу УПСЗН Тиврівської райдержадміністрації Вінницької області відхилити.
Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 22 липня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України. протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий: В.М.Медяний
Судді: М.В.Матківська
Т.О.Денишенко