АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 жовтня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого : судді Медяного В.М.,
суддів: Матківської М.В., Денишенко Т.О.,
при секретарі: Сніжко о.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни ,
за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області на рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 29 червня 2010 року , -
в с т а н о в и л а :
17 травня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищеназваним позовом до відповідача, який обґрунтував тим, що він є дитиною війни, а тому згідно із ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» їй щомісячно, починаючи з 01.01.2006 року, повинна була виплачуватися соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак органами пенсійного фонду така допомога у 2006-2007 роках не виплачувалася, а у 2008-2010 роках виплачувалась частково. Тому, просила суд зобов’язати відповідача стягнути недоплачену допомогу за період з 01 січня 2006 року по 01.05.2010 рік.
Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 29 червня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області на користь ОСОБА_1 -3740,40 грн. недоплаченої 30% надбавки до пенсії як дитині війни за період з 01.05.2007 року по 01.05.2010 рік включно. У решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду до зміни, виходячи з наступних підстав
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що остання має право на пільги, передбачені ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-ІV.
Зазначений Закон передбачає, що дітям війни пенсії або щомісячна державна соціальна допомога чи щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 6 Закону України від 18 листопада 2004 року (в редакції, чинній на час розгляду справи) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу другого Закону України від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» норми ст. 6 Закону України від 18 листопада 2004 року щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни викладено в новій редакції.
Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 ( справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України ) зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу другого Закону України від 28 грудня 2007 року « Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Це рішення має преюдиційне значення для судів.
Вирішуючи спір і задовольняючи частково позов, суд правомірно виходив з того, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону № 2195-IV і здійснити позивачу відповідні нарахування, проте таких нарахувань не проводило в повному обсязі, чим і допустило протиправну бездіяльність.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст.6 Закону від 18 листопада 2004р., мають діти війни з 9 липня до 31 грудня 2007р. та з 22 травня до 31 грудня 2008р., а також з 01.01.2009 року.
Доводи апеляційної скарги про те, що мінімальна пенсія за віком, про яке йдеться в статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно до пенсій, що призначаються за цим Законом і не стосується дітей війни, є безпідставними.
Положення статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою зазначеної статті мінімального розміру пенсії за віком.
Разом з тим, зазначаючи в резолютивній частині рішення тверду суму, яка підлягає стягненню - 3740,40 грн., суд першої інстанції не врахував, що враховуючи відповідні спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносин, що носять публічний характер, суд може визнати дії відповідачів законними чи незаконними та в разі незаконності їхніх дій – зобов’язати провести нарахування/перерахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум. Обов’язок по нарахуванню і виплаті зазначеної допомоги покладений на Пенсійний фонд України та його органи на місцях.
Суд безпідставно вдався до відповідних перерахунків, так як ці обов"язки покладаються виключно на органи Пенсійного фонду України.
За таких обставин сума виплат, а саме та, що визначена судом, не може бути визнана як така, яка нарахована вірно та у відповідності з діючим законодавством. Сума різниці має бути нарахована тим органом, на який покладено Законом обов"язок провадити відповідні нарахування, а тому в цій частині постанову слід змінити, виключивши цю вказівку з резолютивної частини рішення., а також вірно вказати період нарахування та стягнення вищезазначеної допомоги.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судами до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом вірно не розглядалися.
Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України, оскільки суди не ухвалювали рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.
Оскільки УПФ є єдиним органом, якому згідно закону делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, а останнє цих своїх обов'язків щодо дітей війни в повній мірі не виконувало, суми пенсій повинні виплачуватися без обмеження будь-яким строком.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1, не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права в цілому, проте рішення суду підлягає частковій зміні, а апеляційна скарга частковому задоволенню .
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. ст. 303, 304-1, 307, 309, 314, 316, 324 ЦПК України, колегія суддів, -
В и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області – задовольнити частково.
Рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 29 червня 2010 року змінити. Викласти резолютивну частину рішення наступним чином.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області на користь ОСОБА_1 недоплачену їй державну соціальну допомогу як дитині війни за період з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, за 2009 рік, з 1.01.2010 року по 30.06.2010 року включно, з урахуванням проведених раніше виплат.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції за результати розгляду справ даної категорії є остаточним і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий: В.М.Медяний
Судді: М.В.Матківська
Т.О. Денишенко