УКРАЇНА  

                                                                                                    Справа № 2-3051/10

                                                           Р І Ш Е Н Н Я                                                                                                                                    

                                                  ІМ Е Н Е М    УКРАЇНИ

                                                                                                                     копія  

19 серпня   2010 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

судді                        Купрієнка С.І.

при секретарі          Журавльовій С.В.

розглянувши у  відкритому  судовому засіданні в м.Вишгороді справу за позовом    ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі  про зобов”язання провести перерахунок  та виплатити недоотримані суми щомісячної доплати непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні посиленого радіологічного контролю  

                                                           В С  Т А Н О В И В :

                 Позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що він є непрацюючим пенсіонером, проживає  на території радіологічного забруднення  і відповідно до абз. 4 ч.1 ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” має право на отримання щомісячної грошової допомоги в розмірі  однієї мінімальної заробітної плати, але  відповідачем порушено його права і всіх належних сум щомісячної доплати не виплатив, а тому зазначене є підставою  для задоволення позову.

                У судовому засіданні позивач просить про задоволення позову з викладених у ньому підстав. Ствердив, що про порушення своїх прав дізнався безпосередньо перед зверненням до суду, після прийняття Конституційним Судом України рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп, зі змісту якого дізнався про порушення своїх прав, що відповідає межам строку встановленого ст. 257 ЦК  України.

    Представник відповідача заперечує проти позову.

    Заслухавши сторони , дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов  ОСОБА_1. підлягає частковому  задоволенню.

      Суд дійшов до такого висновку, виходячи з наступного.

    Із матеріалів справи, вбачаються спірні правовідносини, що виникли між Управлінням пенсійного фонду України в Вишгородському районі Київської області та ОСОБА_1 щодо   розміру щомісячної доплати пенсіонерам, які проживають в зоні посиленого радіологічного контролю.

    Суд при розгляді цієї справи, виходить з принципів верховенства права й законності, відповідно до яких органи державної влади, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

    При вирішенні цієї справи суд застосовує Закон України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, і зокрема зміни до цього Закону в редакції від 6 червня 1996 року № 230/96 (далі Закону № 230\96), що були чинними на час виникнення спірних правовідносин і є чинними на час розгляду справи, та Конституцію України.

    Судом встановлено, що позивач є пенсіонером і постійно проживає  на території Вишгородського району – тобто в зоні посиленого радіологічного контролю, про що йдеться в Постанові Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року № 106, а тому згідно ст. 39 Закону № 230/96 та на підставі Рішення Конституційного Суду України від № 6-рп/2007 щодо визнання неконституційним зупинення її дії статтею 71 Закону України „Про державний бюджет на 2007 рік”, має право на щомісячну доплату в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

    Разом з тим, виплата Управлінням такої доплати позивачеві в розмірі 5 грн. 20 коп., визначених Постановою Кабінету Міністрів України „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи” від 26 липня 1996 року № 836, зазначеним вимогам Закону не відповідає.

      Згідно ст. 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України, а тому питання визначення розрахункової величини, що використовується для певних видів державної соціальної допомоги, є також предметом виключно законів України.

    Натомість, усупереч Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, позивачеві щомісячна доплата виплачувалася в розмірах установлених урядовими нормативними актами й без дотримання вимог даного Закону, який за загальними засадами є пріоритетним при визначені питань розрахункової величини певних соціальних виплат, і тому підлягає застосуванню в цій справі, як правовий акт, який  має вищу юридичну силу.  

    Зазначені виплати на момент їх здійснення, розміру однієї мінімальної заробітної плати не відповідають, яка у відповідні періоди з 1999 по 2010 роки становила від 74 грн. до 922 грн. згідно Законів України „Про державний бюджет України” на відповідні роки.

    Суд враховує те, що відповідно до статей 21 і 22 Конституції України конституційні права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод не допускається.

    Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена. Конституційний принцип правової держави вимагає від неї утримуватися від обмеження загальновизнаних прав і свобод людини і громадянина, в тому числі прав осіб постраждалих від Чорнобильської катастрофи на отримання допомоги у вказаний вище спосіб.

      Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що зазначено у рішеннях № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року, № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року та № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року) пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать й пенсіонери, які проживають в зоні посиленого радіологічного контролю, яким провадиться щомісячна доплата за спеціальним законом.

    Тим самим, суд вважає наявними порушення прав позивача, які підлягають захистові, а пред’явлений позов  частковому задоволенню.

    З урахуванням  викладеного дії Управління Пенсійного фонду України  у Вишгородському районі , щодо відмови у виплаті  ОСОБА_1 щомісячної  доплати , як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні посиленого радіологічного контролю, згідно ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  необхідно визнати  неправомірними та зобов”язати відповідача провести перерахунок і виплатити на  користь позивача недоотриману суму щомісячної грошової доплати за період з 09.072007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008р. по 28.07.2010 року.

                Керуючись ст.ст. 10,60,212,213 ЦПК України , на підставі  ст.ст. 19,46,55,92 Конституції України, рішення Конституційного суду від 09.07.2007 року № 6-рп, від 22.05.2008 р. № 10-рп, ст.39,71 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  , суд

                                                                 В И Р І Ш И В

             Позов  ОСОБА_1 задовольнити частково .

             Визнати дії Управління Пенсійного фонду України  у Вишгородському районі , щодо відмови у виплаті ОСОБА_1  щомісячної  доплати , як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні посиленого радіологічного контролю, згідно ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  неправомірними та зобов”язати відповідача провести перерахунок і виплатити на  користь позивачки недоотриману суму щомісячної грошової доплати за період з 09.072007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008р. по 28.07.2010 року, виходячи з розміру встановленого ч.1 ст.28 Закону України „ Про загальнообов”язкове  державне пенсійне страхування”.

             Апеляційна скарга на рішення суду  може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

             Суддя   підпис

              Згідно з оригіналом, суддя                                    С.І.Купрієнко