Справа № 2-1717/10

РІШЕННЯ

Іменем України

29 вересня 2010 року                      Солом’янський районний суд м.Києва

у складі головуючого судді-Букіної О.М.

при секретарі- Балагура О.С., Дімаковій Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та просить суд стягнути з відповідача борг за договором позики у сумі 1 124 170, 00 гривень.

Свої вимоги мотивував тим, що з 24 квітня 2008 року по 01 серпня 2008року, відповідачка ОСОБА_3 взяла у позивача  в борг 1 124 170 грн. 00 коп.

Зазначену суму відповідачка отримувала від позивача частково в гривнях, а решту в іноземній валюті - доларах США.

Так, у відповідності до розписки від 24. 04. 2008р. відповідачка взяла у позивача в борг 262 600 грн., відповідно до розписки від 14. 05. 2008 року відповідачка взяла в борг  300 000 грн., відповідно до розписки від 12. 06. 2008 року відповідачка взяла в борг 28 350 доларів США та 37170, 00 грн. , відповідно до розписки від 01. 08. 2008 року відповідачка взяла в борг  100 000 грн. та 10 000 доларів США.

Посилається, що відповідачка зобов'язалася повернути отримані кошти до 15 серпня 2008 року.

Однак на протязі тривалого часу ОСОБА_3, уникає зустрічі з позивачем та не вчиняє жодних дій щодо повернення грошей.

Позивач неодноразово звертався до відповідачки і попросив повернути кошти, проте вимоги позивача в добровільному порядку відповідачкою не виконано.

В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги  та просив стягнути з відповідачки всього заборгованості по борговим розпискам у розмірі 1 117 804, 00 грн. , з урахування офіційного курсу долара США по відношенню до гривні  -7,88 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили його задовольнити в повному обсязі.

Відповідачка в судовому засіданні проти позову заперечувала посилаючись на те, що вона повністю виконала взяті на себе зобов’язання та позивачу повернула борг в повному обсязі.

В подальшому в судове засідання відповідачка не з’явилася, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином ,що підтверджується розпискою відповідачки та поштовими повідомленнями ( а.с. 40, 53, 56, 67, 68). Про  причини неявки відповідачка , суд до відома не поставила.

Вислухавши думку позивача та його представника, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності відповідача на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи , суд приходить до наступних висновків.

Встановлено, що відповідно до розписки від 01.08.2008 року відповідачка взяла в борг у позивача  строком до 15 серпня 2008 року 100 000, 00 грн. та 10 000,00 дол.США, що підтверджується борговою розпискою ( а.с. 5).

Відповідно до розписки  від 12.06.2008 року відповідачка взяла в боргу у позивача  43 080, 00  дол. США та 37 170, 00 грн. США строком до 12.07.2008 року, що підтверджується борговою розпискою ( а.с. 6,7).

 Відповідно до розписки від 14.05.2008 року відповідачка взяла в боргу позивача   300, 000, 00 грн. в строк до 26.05.2008 року, що підтверджується борговою розпискою (а.с.8).

Відповідно до розписки відповідачка взяла в боргу позивача строком до 20.05.2008 року  кошти в розмірі 262 600, 00 грн. , що також підтверджується борговою розпискою( а.с. 9).

Той факт, що кошти були взяті відповідачкою в борг, останньою не заперечувалося в судовому засідання та підтверджується письмовими запереченнями( а.с.23).

Суд вважає встановленим, що відповідачка не повернула позивачу взяті у останнього в бог кошти за вказаними вище борговими розписками виходячи з наступного.

В судовому засіданні позивач пояснив, що відповідачка є родичкою позивача. Кошти надавалися останній для особистих потреб необхідних для бізнес – проєктів.

Пояснив, що відповідачка брала досить часто в борг кошти та повертала їх. Проте, за вказаними вище розписками кошти не повернула. За характером домовленості з відповідачкою, позивач повинен був повернути розписки відповідачці, якщо остання сплатить взяті в борг кошти в повному обсязі.

В судовому засіданні відповідачка не заперечувала факту отримання у  позивача в борг коштів за вказаними вище розписками, проте посилалася на те, що кошти  повернула позивачу в повному обсязі, в т.ч. і по відсотках на підтвердження чого надала  лист ( а.с. 25), який на думку відповідачки свідчить про факт виконання боргових зобов’язань.

Суд вважає, що наданий відповідачем лист не можу бути прийнятий судом, як доказ виконання відповідачкою взятих на себе боргових зобов’язань перед позивачем.

Так, з наданого листа не зрозуміло характер повернутих коштів позивачу, а саме, відповідно до яких боргових зобов’язань, у який строк та в якій конкретно сумі.

Крім того, відповідно до наданих розписок  домовленості сторін щодо необхідності сплати відсотків за користування грошима не було, в той час, як відповідачка посилалася на наявність зобов’язань по сплаті відсотків.

Також, відповідачкою була надано копію зазначеного листа, який здійснено за допомогою копіювального пристрою та не містить в собі повного тексту зазначеного документу та оригінал в судове засідання наданий не був.

Аналізуючи характер правовідносин, який склався між сторонами, та ціну позову, суд вважає, що відповідачкою не надано доказів виконання грошових зобов’язань перед позивачем.

Та обставина, що у позивач знаходяться боргові розписки, які не повернуті відповідачці, свідчать , що боргові зобов’язання відповідачкою не виконано, оскільки в іншому випадку розписки були б повернуті відповідачці.

Посилання відповідачки про те, що позивачем не було повернуто на її вимогу розписки давали останній підстави для відмови у виконання взятих на себе зобов’язань  або звернення до відповідних правоохоронних органів за захистом порушених права, проте остання доказів в підтвердження даних обставин не надала.

Та обставина, що відповідачка  неодноразово ігнорувала виклики до суду та не з’являлася в судові засідання, свідчить про незацікавленість у розгляд даної справи та слугує на користь позивача.

Згідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.?На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Стаття?1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до розділу 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень оплати будь-яких вимог та зобов'язань.

Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншими нормативно-правовими актами.

Виходячи з того, що відповідач ОСОБА_3  не виконала умови укладеного з позивачем договорів позики в розмірі 1 117 804, 00 грн., суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, а сума боргу стягненню з відповідача.

При визначенні суми боргу суд враховує, що відповідно до наданих розписок кошти бралися в борг в національній валюті та в доларах США, а тому при визначені суми боргу суд враховує офіційний курс дол. США по відношенню до гривні -7,88 грн. станом на 31.08.2010 року, відповідно до вимог позивача.

Відповідно до вказаних вище розписок, відповідачка взяла в боргу у позивача  53 050 , 00 дол. США, що становить 418 034, 00 грн. ( 53 050х7,88=418 034, 00 грн.) та 699 170, 00 грн.( 100 000,00+35 400, 00 грн.+1770, 00 грн.+300 000,00 грн.+262 600,00 грн.=699 770,00 грн.). Всього взяла в борг 1 117 804, 00 грн.( 418 034, 00 грн.+699 770, 00 грн.=1 117 804, 00 грн.).

Крім того, на підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 1700, 00 грн., з них по сплаті державного мита в розмірі 1700, 00  грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи-120, 00 грн.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 524, 526, 533,1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 10,11, 57-60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2  борг за договором позики всього у розмірі - 1 117, 804 грн., держане мито в розмірі 1700, 00 та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120, 00 грн., а всього 1 119 624,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з моменту проголошення рішення.

Суддя: