АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №-22ц-5804/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія- 27 Горячківська Л.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Міщенко С.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 серпня 2010 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Бурлаки В.О.,
суддів Міщенка С.В.,Нерушак Л.В.,
при секретарі Пономаренко Ю.І. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 липня 2010 року по справі за скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на постанови про повернення виконавчих документів стягувачеві ,-
в с т а н о в и л а :
23 квітня 2010 року головний державним виконавцем Уманського районного відділу державної виконавчої служби Уманського МРЮ Черкаської області ОСОБА_6 виніс постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві №11290489 та №11290424, якими повернув Публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» виконавчий лист №2-2243, виданий 07.11.2008р. Уманським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу в сумі 106063,90грн. та виконавчий лист №2-2243, виданий 07.11.2008р. Уманським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судових витрат в сумі 545,32грн. Підставою для ухвалення цих постанов державний виконавець зазначив смерть боржника ОСОБА_7 та відсутність правонаступників покійного, посилаючись при цьому на нормуп.3 ст..37 Закону України «Про виконавче провадження».
ПАТ КБ «ПриватБанк» оскаржив ці дії державної виконавчої служби в порядку, що передбачений розділом VІІ ЦПК України, посилаючись на порушення державною виконавчою службою норм п.3 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає можливість закінчення виконавчого провадження у разі смерті боржника лише за умови, якщо виконання його обов’язку не допускає правонаступництва, оскільки згідно ч.1 ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора в межах вартості майна, одержаного у спадщину . При цьому зазначаючи, що після смерті ОСОБА_7 спадщину прийняли родичі, які й повинні відповідати за боргами покійного в межах вартості спадкового майна. А тому підстав для винесення такої постанови у державної виконавчої служби на думку скаржника не було.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 липня 2010 року у задоволенні скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» на постанови про повернення виконавчих документів стягувачеві – відмовлено у зв’язку з тим, що скаржник пропустив строк на подачу скарги на дії державної виконавчої служби та не просив про його поновлення і не надав доказів поважності пропуску строку.
ПАТ КБ «ПриватБанк» на цю ухвалу подав апеляційну скаргу в якій просить її скасувати та прийняти нову ухвалу про скасування постанов №11290489 та №11290424 від 23 квітня 2010 року. При цьому апелянт , обґрунтовуючи свою скаргу, зазначив, що ухвала суду є неправомірною, оскільки постанови є незаконні, ними строків звернення до суду порушено не було, а суд не перевіривши їх доводів по суті та упустивши той факт, що вони подали скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання оскаржуваних постанов, без посилання на норми матеріального права та обґрунтувань прийнятого рішення ,- безпідставно відмовив в задоволенні скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення .
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 N 14 «Про судове рішення у цивільній справі», передбачено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми. А п. 12. Постанови передбачено, що у мотивувальній частині кожного рішення має бути наведено також посилання на закон та інші нормативно-правові акти матеріального права (назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт закону), у відповідних випадках - на норми Конституції України , на підставі яких визначено права та обов'язки сторін у спірних правовідносинах, на статті 10, 11, 60,212 та 214 ЦПК України й інші норми процесуального права, керуючись якими , суд установив обставини справи, права та обов'язки сторін.
А оскаржувана ухвала не відповідає цим критеріям. Так з її резолютивної частини вбачається, що суд розглянув скаргу по суті , прийнявши ухвалу про відмову в задоволенні скарги , оскільки в разі, якби суд застосував норму ст.72 ЦПК України про наслідки пропущення процесуальних строків, то в резолютивній частині ухвали мало б бути зазначено про залишення скарги без розгляду. Але, розглядаючи скаргу по суті , суд усунувся від дослідження матеріалів справи та не надав належної оцінки тим доказам на які посилався ПАТ КБ «ПриватБанк», оскільки в ухвалі взагалі відсутня мотивація прийнятого рішення і посилання на норми матеріального права . Як не було взято до уваги і та обставина, що процесуальні строки скаржником пропущені не були, оскільки ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся зі скаргою протягом, визначених ст.385 ЦПК України строків з дня отримання оскаржуваних постанов, про що свідчить штемпель на конвертах про надсилання постанов ( а.с.131-132) та про надсилання самої сарги ( а.с.143).
Крім того , не зважаючи на те, що відповідно до ст.383 ЦПК України передбачено право звернення учасників виконавчого провадження зі скаргою на рішення дію чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС, суд розглядаючи подану ПАТ КБ «ПриватБанк» скаргу, не з’ясував безпосередньо, хто є суб’єктом оскарження, оскільки скаржник в скарзі від 29 червня 2010 року в порушення ст.384 ЦПК України не зазначив дії, якої конкретно посадової особи Уманського районного відділу державної виконавчої служби Уманського МРЮ Черкаської області ним оскаржуються , але суд при отриманні вказаної скарги , не застосував щодо неї норму ст.121 ЦПК України для визначення суб’єкту оскарження по справі.
Також не зважаючи на те, що ст.386 ЦПК України передбачено розгляд даної скарги з участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи ДВС, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржується,- суд розглянув скаргу без їх участі та не повідомив скаржника і суб’єкта оскарження про час і місце судового розгляду, про що свідчить відсутність у справі підтвердження про вручення повідомлень про час і місце розгляду справи сторонам.
Отже за таких обставин та враховуючи, що суд першої інстанції при розгляді скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» порушив порядок, встановлений для її вирішення, то відповідно до п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України дана ухвала має бути скасована, а питання передане на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 312, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів , -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 липня 2010 року по справі за скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на постанови про повернення виконавчих документів стягувачеві - задовольнити частково .
Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 липня 2010 року - скасувати, а справу за скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на постанови про повернення виконавчих документів стягувачеві передати на новий розгляд до суду першої інстанції для її вирішення .
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20-ти днів до суду касаційної інстанції.
Головуючий: підпис
Судді: підписи
Згідно з оригіналом
Суддя С.В.Міщенко