УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

12 жовтня 2010 року                                                         м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів

Животова Г.О. (головуючий), Дідика В.М. та  Мишинчук Н.С.,  

з участю засудженого ОСОБА_4,

та потерпілої ОСОБА_5,

розглянув кримінальну справу приватного обвинувачення за апеляцією засудженого вироком Іршавського районного суду Закарпатської області від 21 липня 2010 року

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, несудимого, громадянина України,

-   за ч.2 ст.125 із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України на 2 роки обмеження волі із звільненням від відбування покарання з дворічним іспитовим строком та обов’язком не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.

Як визнав суд першої інстанції, ОСОБА_4 17 лютого 2009 року, приблизно о 19 годині, біля бару «Мрія» в с. Малий Раковець Іршавського району, на ґрунті особистих неприязних відносин побив ОСОБА_5 внаслідок чого умисно завдав їй легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.

В апеляції засудженого порушується питання про скасування зазначеного обвинувального вироку і постановлення виправдувального, оскільки ОСОБА_4 не бив, а відштовхував потерпілу захищаючи від її нападу свою дружину.

Заслухавши доповідь судді, промови засудженого, який підтримав апеляцію, та потерпілої, яка просила залишити оскаржений вирок без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, суд визнає її такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Твердження апелянта про те, що суд неправильно встановив обставини справи, є необґрунтованим та спростовується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, згідно висновку судово-медичної експертизи № 124 У потерпілої ОСОБА_5 виявлені: саднини шкірних покровів в ділянці рукоятки грудини, правої вушної мушлі великого завитка, лобної ділянки зліва, припухлість м’яких тканин голови в тім’яно-потиличній ділянці, синці шкірних покровів лівої підключичної ділянки, правового стегна по передньо-зовнішній поверхні у середній третині, з діагностуванням при амбулаторному лікуванні закритої черепно-мозкової травми та струсу головного мозку, які за ступенем тяжкості кваліфікуються як легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров’я і могли бути спричинені 17 лютого 2009 року дією тупих твердих предметів у зазначений потерпілою спосіб, можливо - затиснутими в кулак руками чи взутими ногами сторонньої особи.

(а.с.18-20)

Ці дані про характер, локалізацію, час заподіяння тілесних ушкоджень тощо, співвідносяться з показаннями потерпілої і частково – засудженого.

Місцевий суд обґрунтував, чому взяв до уваги одні докази і відкинув інші, зокрема - показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, тому посилання апелянта на ці показання як на доказ своєї невинуватості апеляційним судом не беруться до уваги.

В той же час, суд безпідставно поставив за вину засудженому таку кваліфікуючу ознаку умисного легкого тілесного ушкодження, як «незначну втрату працездатності». Ця ознака підлягає виключенню з обвинувачення.

Покарання ОСОБА_4 призначено із врахуванням ступеню тяжкості вчиненого   злочину, даних про його особу та інших обставин справи.

Цивільний позов судом розв’язаний правильно, рішення в цій частині вмотивоване у вироку.

Зважаючи на зазначене та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України,

ухвалив:

Апеляцію засудженого ОСОБА_4 задовольнити частково: виключити з мотивувальної частини вироку Іршавського районного суду Закарпатської області від 21 липня 2010 року щодо нього таку кваліфікуючу ознаку ч.2 ст.125 КК України як «незначну втрату працездатності».

В решті цей вирок залишити без змін.

Судді