УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

12 жовтня 2010 року                                                         м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів

Животова Г.О. (головуючий), Вотьканича Ф.А. та Стана І.В.,  

з участю прокурора Сочки І.І.,

та засудженого ОСОБА_4,

розглянувши кримінальну справу в якій вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 25 серпня 2010 року

засуджено

ОСОБА_4,        ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого, громадянина України,

за ч.2 ст.289 із застосуванням ст.75 КК України на п’ять років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням протягом трирічного іспитового строку та покладенням обов’язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти її про зміну місця проживання або роботи та періодично з’являтись до неї для реєстрації;

залишено без розгляду цивільний позов ОСОБА_5;

вирішено питання про речовий доказ у відповідності до вимог ст.81 КПК України,

встановив:

Суд першої інстанції визнав, що ОСОБА_4 4 лютого 2010 року, приблизно о 22 годині, у стані алкогольного сп’яніння незаконно заволодів легковим автомобілем ОСОБА_5 «Мерседес», який знаходився в майстерні на вул. Франка, 216 у с. Нересниця і до якого та ключів від нього підсудний мав вільний доступ, поїхав в м. Хуст де внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пошкодив транспортний засіб, заподіявши потерпілому шкоду в розмірі 83 163 гривень 51 копійки.

В апеляції прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, порушується питання про скасування вироку місцевого суду внаслідок м’якості призначеного покарання та його невідповідності ступеню тяжкості злочину й особі засудженого і постановлення апеляційним судом свого вироку з призначенням більш суворого покарання.

В запереченні на апеляцію прокурора захисник ОСОБА_6 просить залишити вирок без змін, оскільки призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого.

Заслухавши доповідь судді, промови прокурора, який підтримав апеляцію, та засудженого, який просив залишити оскаржений вирок без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, суд визнає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Визнавши ОСОБА_4 винуватим у вчиненні за обтяжуючих відповідальність обставин  тяжкого злочину, суд безпідставно застосував статтю 75 КК України не врахувавши при цьому ще й те, що засуджений не відшкодував заподіяну потерпілому матеріальну шкоду.

Отже, вирок підлягає скасуванню через м’якість призначеного покарання, а справа - направленню на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України

ухвалив:

Апеляцію прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.

Вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 25 серпня 2010 року щодо ОСОБА_4 скасувати через м’якість призначеного останньому покарання, справу повернути на новий розгляд до того ж суду першої інстанції.

Судді