Справа №2-А-138/2010р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2010 року                                           Корюківський районний суд Чернігівської області у складі:

        головуючого судді - Чурупченка М.І.,

            при секретарі – Макуха О.О.,

            з участю представників позивача – Магаляса І.П., Сагана В.М.,          

            представників третьої особи з самостійними вимогами – Лобачова Ю.О., Семеній М.В.,

                представників третіх осіб без самостійних вимог – Байдаченка В.О., Магаляса І.П.,

        прокурора – Батюк І.В.,              

розглянувши справу за адміністративним позовом Аграрного союзу України (правонаступника Всеукраїнського союзу сільськогосподарських підприємств) до Менської районної ради Менського району Чернігівської області про визнання протиправними та не чинними трьох рішення суб’єкта владних повноважень по Менському санаторію «Остреч» від 07.08.2008 року, а також за адміністративним позовом залученої третьої особи із самостійними вимогами – Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області до Менської районної ради Чернігівської області та Аграрного союзу України (правонаступника Всеукраїнського союзу сільськогосподарських підприємств) про визнання протиправними та не чинними трьох рішення суб’єкта владних повноважень (Менської районної ради) по Менському санаторію «Остреч» від 07.08.2008 року та відмови у задоволенні позовних вимог Аграрного союзу України (правонаступника Всеукраїнського союзу сільськогосподарських підприємств), залучених третіх осіб на стороні позивача (Аграрного союзу України) без самостійних вимог: СК «Бірківський», СК ім. Мічуріна, СК «Нива», СК «Жовтневий», СК «Куковицький», СК «Лан»,  СК «Миколаївський», СК Зоря», ТОВ «Праця Стольне», СК «Фесківський», ТОВ «Агрофірма Ніка», СТОВ «Маяк», Менський санаторій «Остреч», ТОВ «Чернігівагршляхбуд» (наступником частки у статутному капіталі Менського санаторію «Остреч, є ТОВ «Сільгоспздравниця» згідно договіру купівлі-продажу) про визнання протиправними та не чинними рішення суб’єкта владних повноважень,-

в с т а н о в и в :

              02 вересня 2008 року позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом і просив визнати протиправними та нечинними наступні рішення Менської ради Менського району Чернігівської області: 1. від 07.08.2008 р. «Про включення частки статутного фонду Менського санаторію «Остреч» до переліку об’єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Менського району», 2. від 07.08.2008 р. «Про прийняття цілісного майнового комплексу Менського санаторію «Остреч» у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міста Менського району», 3. від 07.08.2008 р. «Про створення комунального підприємства «Менський санаторій «Остреч» Менської районної ради», також просив задовольнити клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, шляхом зупинення дії оскаржуваних рішень відповідача, та стягнути з відповідача на його користь витрати на оплату державного мита, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що дванадцятою сесією п’ятого скликання Менської районної ради Чернігівської області (відповідача по справі) були прийняті вищевказані рішення (які є взаємопов’язаними).: від 07.08.2008 р. «Про включення частки статутного фонду Менського санаторію «Остреч» до переліку об’єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Менського району» (надалі Рішення 1), яким було включено до переліку об’єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Менського району нерозділена частка Менського санаторію «Остреч» (надалі – Санаторії) в загальному розмірі 5.567.053,00 грн.; від 07.08.2008 р. «Про прийняття цілісного майнового комплексу Менського санаторію «Остреч» у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міста Менського району» (надалі Рішення 2), яким було прийнято безоплатно у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міста Менського району цілісний майновий комплекс Санаторію, та включено його до переліку об’єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Менського району; від 07.08.2008 р. «Про створення комунального підприємства «Менський санаторій «Остреч» Менської районної ради» (надалі Рішення 3), яким створено комунальне підприємство «Менський санаторій «Остреч» Менської районної ради (КП «Менський санаторій «Остреч») на базі цілісного майнового комплексу Санаторію, затверджено його статут, призначено директора. Вищезазначені рішення вважає такими, ще не відповідають чинному законодавству, порушують  права та охоронювані законом його інтереси.

 Після уточнення позовних вимог та повідомлення про зміну найменування позивача, в якому позивач повідомив, що згідно рішення Конференції уповноважених представників Засновників від 06.11.2009 р. (протокол №1) позивача було перейменовано в Аграрний союз України та затверджено нову редакцію Статуту позивача. Згідно п.1.1. та п.1.3 Аграрний союз України є правонаступником Всеукраїнського союзу сільськогосподарських підприємств з набуттям всіх його майнових та немайнових прав та обов’язків. Крім того повідомив, що позивачем заявлено вимоги про визнання протиправним та не чинним рішення суб’єкта владних повноважень. Як випливає з Постанови Верховного суду України від 08.12.2009 р. у справі №09/235 «такий спосіб захисту (вимога про визнання акта не чинним), як випливає з системного аналізу ст.ст. 105, 162, 171 КАС України, може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів. Відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема в моменті втрати чинності такими актами». Враховуючи викладене, уточнює вимоги та просить визнати протиправними та скасувати наступні рішення Менської районної ради Чернігівської області:

-   від 07.08.2008 р. «Про включення частки статутного фонду менського санаторію «Остреч» до переліку об’єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Менського району»;

-   від 07.08.2008 р. «Про прийняття цілісного майнового комплексу Менського санаторію «Остреч» у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міста Менського району»;

         -   від 07.08.2008 р. «Про створення комунального підприємства «Менський санаторій «Остреч» Менської районної ради».

22.06.2010 року третя особа із самостійними вимогами – Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області   звернулась до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та не чинними вищевказаних рішень,  обґрунтовуючи свої вимоги тим, що прийняті Менською районною радою 07.08.2008 р. ці три рішення щодо Менського санаторію «Остреч» є такими, що не відповідають чинному законодавству та порушують права регіонального відділення, виходячи із того, що наказом ФДМУ від 03.11.2005 р. №2921 «Про затвердження плану-графіка проведення перед приватизаційної підготовки міжгосподарських підприємств та об’єднань агропромислового комплексу» до плану-графіка було включено Менський санаторій «Остреч» (код ЄДРПОУ 02137045, адреса: 15600, Чернігівська обл., м. Мена). Відповідно до вимог Порядку встановлення наявності та розміру корпоративних прав держави в майні господарських організацій, заснованих на змішаній формі власності, та підготовки їх до приватизації, затвердженого наказом ФДМУ від 24.07.2007 №1229, було створено комісію з визначення державної частки в майні санаторію «Остреч». Актом даної комісії від 18.09.2009 р. визначено, а наказом регіонального відділення від 02.11.2009 р. затверджено державну частку у майні цього санаторію – 98,67%. На даний час триває робота із створення господарського товариства з державною часткою. Тому просять задовольнити їх позов, а відмовити Аграрному Союзу України.

В судовому засіданні представники позивача Аграрного союзу України (правонаступника Всеукраїнського союзу сільськогосподарських підприємств) – Магаляс І.П., Саган В.М. свої позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просять суд їх задовольнити і відмовити третій особі з самостійними вимогами Регіональному відділенні ФДМ по Чернігівській області.  

            В судовому засіданні представники третьої особи з самостійними вимогами Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області – Лобачов Ю.О., Семеній М.В. позов свій підтримали і просять задовольнити і відмовити позивачеві Аграрному Союзу України у задоволенні їх вимог, остільки затверджено державну частку (фонду держмайна) у майні цього санаторію «Остреч» у розмірі – 98,67%.

                В судовому засіданні представник третіх осіб без самостійних вимог: СК «Бірківський», СК ім. Мічуріна, СК «Нива», СК «Жовтневий», СК «Куковицький», СК «Лан»,  СК «Миколаївський», СК Зоря», ТОВ «Праця Стольне», СК «Фесківський», ТОВ «Агрофірма Ніка», СТОВ «Маяк», Менський санаторій «Остреч», ТОВ «Чернігівагршляхбуд» (наступником частки у статутному капіталі Менського санаторію «Остреч, є ТОВ «Сільгоспздравниця» згідно договіру купівлі-продажу) –ОСОБА_1при розгляді справи  позовні вимоги підтримував тільки Аграрного Союзу України, про що було і надано від третіх осіб без самостійних вимог відзиви на позов.

        В судовому засіданні прокурор позов підтримав третьої особи з самостійними вимогами, оскільки державна частка у майні санаторію «Остреч» складає 98,67%.

        Як встановлено судом, Протоколом №1 Установчих зборів Засновників від 03.03.2000 р. було затверджено Установчий Договір та Статут Санаторію, які зареєстровані розпорядженням №48 від 21.02.2001 р. Державної адміністрації Менського району Чернігівської області. Згідно з п.5.1. Статуту та ст. 5 Установчого договору Санаторію для забезпечення діяльності останнього засновники створили статутний фонд у розмірі 10.009.700,00 грн.. Згідно ст. 5 Установчого договору засновники внесли в статутний фонд у розмірах, що наведені у цій статті. Загальна сума здійснення внесків становить 4.808.926,00 грн., при цьому внесок Ради колективних сільгосппідприємств становить 3.828.000,00 грн. (що становить 79,6% сплаченого статутного капіталу Санаторію). На сьогоднішній день Рада колективних сільгосппідприємств реорганізована в Чернігівський обласний союз сільськогосподарських підприємств, який є її правонаступником (що підтверджено Статутом Чернігівського обласного союзу сільськогосподарських підприємств, зареєстрованим Розпорядженням Чернігівського Міського Голови від 30.01.2002 №30-р). Згідно з Договором від 05.08.2008 р. №3/08 Чернігівським обласним союзом сільськогосподарських підприємств було відступлено на користь позивача частку у статутному капіталі Санаторію в розмірі 3.828.000,00 грн. (що становить 79,6% сплаченого статутного капіталу Санаторію). За таких обставин Позивач є належним та повноважним власником частки в статутному капіталі Санаторію, а тому рішення відповідача безпосередньо зачіпають права та обов’язки позивача. Питання щодо створення та діяльності Санаторію, переходу права власності на частку в статутному капіталі та майно Санаторію регулюються Цивільним та Господарським Кодексами України, ЗУ «Про господарські товариства». Згідно ст.1 ЗУ «Про господарські товариства», ст. 113 ЦК України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Згідно ст. 79 ГК України господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб’єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об’єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. Ст.ст. 56, 57 ГК України встановлено, що суб’єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб’єктів господарювання. Установчими документами суб’єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб’єкта господарювання. Ст. 63 ГК України визначено, що залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні, при цьому корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об’єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб. Отже, Санаторій є господарським товариством. Ст. 80 ГК України, ст.113 ЦК України, ст. 1 ЗУ «Про господарські товариства» визначено організаційно-правові форми господарських товариств. Установчі документи Санаторію не містять відомостей про його організаційно-правову форму, проте зі змісту установчих документів випливає, що обсяг прав та обов’язків, відповідальність учасників Санаторію, порядок створення, припинення, управління Санаторієм, тощо є абсолютно подібною до товариства з обмеженою відповідальністю, а тому, виходячи з приписів ч.1 ст. 8 ЦК України, вважає за можливе та необхідне застосувати за аналогією приписи чинного законодавства, що стосуються прав та обов’язків учасників товариства з обмеженою відповідальністю.

        В Рішенні 1 зазначається, що в статутному капіталі Санаторію частка у розмірі 5.200.774,00 грн. залишилась нерозподіленою, частка ліквідованих засновників у розмірі 366.279,00 грн. також є нерозподіленою, з чого зроблено висновок, що не підтверджено право власності на нерозподілені частки Санаторію у розмірі 5.567.053,00 грн. та включено до переліку об’єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Менського району. Таке рішення є неправомірним з огляду на наступне. Ст. 57 ГК України, ст.88 ЦК України, ст. 4 ЗУ «Про господарські товариства» встановлено, що установчі документи господарського товариства зокрема мають містити відомості про розмір статутного фонду, а у засновницькому договорі товариства визначаються зобов’язання учасників створити товариство, порядок їх спільної діяльності щодо його створення, умови передавання товариству майна учасників. Ст. 82 ГК України, ст. 143 ЦК України, ст. 51 ЗУ «Про господарські товариства» встановлено, що установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю повинні містити також відомості про склад учасників та розмір їх часток. Ст. 52 ЗУ «Про господарські товариства» (в редакції, що діяла на момент створення Санаторію) встановлено, що до моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов’язаний внести до статутного фонду не менше 30 відсотків вказаного в установчих документах вкладу. Учасник зобов’язаний повністю внести свій вклад не пізніше року після реєстрації товариства. У разі невиконання цього зобов’язання у визначений строк учасник, якщо інше не передбачено установчими документами, сплачує за час прострочки 10 відсотків річних з недонесеної суми. Згідно зі ст. 144 ЦК України та змінами, внесеними ЗУ від 27.04.2007 р. №997-V в ст. 52 ЗУ «Про господарські товариства», якщо учасники протягом першого року діяльності товариства не сплатили повністю суму своїх вкладів, товариство повинне оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію товариства. Ст. 53 ЗУ «Про господарські товариства», ст. 147 ЦК України встановлено, що частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише в тій частині , в якій її уже сплачено. Отже, з аналізу вищенаведених норм права та установчих документів Санаторію випливає, що у 2000 році було створено Санаторій із статутним фондом у розмірі 10.009.700,00 грн.. До моменту його державної реєстрації учасники здійснили внески на загальну суму 4.808.926,00 грн.. Решта суми підлягала внесенню протягом одного року. Оскільки такі внески не були здійснені, то статутний фонд підлягає зменшенню на цю суму. Несплачена частка статутного капіталу у розмірі 5.200.774,00 грн. за жодних обставин не може бути комусь передана. Вона або підлягає сплаті, або на цю частку статутний капітал підлягає зменшенню. Крім того, ст. 167 ГК України визначено, що корпоративні права – це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Ст. 190 ЦК України встановлено, що майном як особливим об’єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки. Отже корпоративні права є майновими правами і відповідно майном.  У відповідності зі ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Згідно зі ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об’єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених ч.2 ст. 353 цього Кодексу. Ст. 353 ЦК України встановлено, що у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, з метою суспільної необхідності майно може бути примусово відчужене у власника на підставі та в порядку, встановлених законом, за умови попереднього і повного відшкодування його вартості (реквізиція). У відповідності до ст.ст. 47, 66 ГК України однією з основоположних гарантій прав підприємців є державна гарантія недоторканості майна і забезпечення захисту майнових прав підприємця. Вилучення державою або органами місцевого самоврядування у підприємця основних і оборотних фондів, іншого майна допускається відповідно до ст. 41 Конституції України на підставах і в порядку, передбачених законом. Рішення 1 не містить жодного обґрунтування суспільної необхідності у вилученні корпоративних прав Санаторію, жодним чином не передбачає попереднього і повного відшкодування його вартості. Згідно зі ст. 41 Конституції України, ст. 354 ЦК України, безоплатне вилучення майна (конфіскація) може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» та будь-які інші нормативно-правові акти не надають відповідачу права на власний розсуд, без будь-яких пояснень та обґрунтувань вилучати майно у власника. Якщо відповідач вважає корпоративні права ліквідованих власників безхазяйними, то ст. 335 ЦК України чітко встановлено порядок набуття права власності на безхазяйну річ, згідно з яким безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність. Про існування такого оголошення та рішення суду їм нічого не відомо, відомостей про це Рішення 1 не містить. Крім того, перерозподіл частки, ліквідованих учасників є пріоритетним та переважним правом інших учасників суб’єкта господарювання, оскільки останні є співвласниками відповідного підприємства, як цілісного майнового комплексу. За таких обставин Рішення 1 прийнято всупереч вимогам чинного законодавства.  

        Рішенням 2 прийнято безоплатно у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міста Менського району цілісний майновий комплекс Санаторію, та включено його до переліку об’єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Менського району. Як випливає з Рішення 2 воно прийнято на підставі звернення та протоколу від 07.07.2008 р. №1 загальних зборів засновників Санаторію. Проте ні позивачем, ні Чернігівським обласним союзом сільськогосподарських підприємств ніякого звернення не підписувалось, про проведення зборів нічого відомо не було, у зборах участі не брали, протокол не підписували. Згідно Статуту Санаторію збори учасників скликаються в установленому порядку. Згідно зі ст. 61 ЗУ «Про господарські товариства» про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Не пізніше як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. Ст. 60 ЗУ «Про господарські товариства» визначено, що загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів. Як було зазначено вище, позивач володіє 79,6% сплаченого статутного капіталу Санаторію, а тому збори учасників, проведені 07.07.2008 р. є неповноважними та нелегітимними, а рішення, прийняті такими зборами, неправомірними та незаконними. Згідно з ЗУ «Про передачу об’єктів державної та комунальної власності» підставою для передачі у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст є рішення власника такого майна про передачу, а отже за відсутності такого рішення власника, Рішення 2 відповідача є протиправним.

        Рішенням 3 створено комунальне підприємство «Менський санаторій «Остреч» Менської районної ради (КП «Менський санаторій «Остреч») на базі цілісного майнового комплексу Санаторію, затверджено його Статут, делеговано повноваження по управлінню ним Менській райдержадміністрації, призначено директора, створено комісію по передачі майна та доручено цій комісії здійснити приймання майна, Отже Рішення 3 прийнято на виконання та в продовження Рішення 1 та Рішення 2. Як було обгрунтовано вище відповідачем Рішенням 1 протиправно, з грубим порушенням вимог законодавства позбавлено позивача права власності на частку в статутному капіталі Санаторію, привласнено корпоративні права, після чого Рішенням 2 привласнено цілісний майновий комплекс Санаторію. Отже Рішення 1, Рішення 2 та Рішення 3 відповідача є протиправними, підлягають визнанню не чинними та скасуванню.

Також судом встановлено, що наказом ФДМУ від 03.11.2005 р. №2921 «Про затвердження плану-графіка проведення перед приватизаційної підготовки міжгосподарських підприємств та об’єднань агропромислового комплексу» до плану-графіка було включено Менський санаторій «Остреч» (код ЄДРПОУ 02137045, адреса: 15600, Чернігівська обл., м. Мена). Відповідно до вимог Порядку встановлення наявності та розміру корпоративних прав держави в майні господарських організацій, заснованих на змішаній формі власності, та підготовки їх до приватизації, затвердженого наказом ФДМУ від 24.07.2007 №1229, було створено комісію з визначення державної частки в майні санаторію «Остреч». Актом даної комісії від 18.09.2009 р. визначено, а наказом регіонального відділення від 02.11.2009 р. затверджено державну частку у майні цього санаторію – 98,67%. Крім цього, відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Посилання Менської ради при прийнятті оскаржуваних рішень на ст.ст. 13, 41, 142 Конституції України, ст.ст. 11, 12, 327, 328 ЦК України, ст. 43, 60 Закону є не правомірними. Ст. 13 Конституції України зазначає, зокрема, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Ст. 41 Конституції України передбачено, зокрема, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об’єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (ст. 142 Конституції України).

Ст. 11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Ст. 12 ЦК України встановлює загальне правило, згідно з яким особа здійснює свої права вільно, на свій розсуд. У комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управлінням майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування (ст. 327 ЦК України). Виключно на своїх пленарних засіданнях районна рада у відповідності до ст. 43 ЗУ «Про місцеве самоврядування» може розглянути питання, зокрема, щодо вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об’єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників. Як визначено ст. 60 ЗУ «Про місцеве самоврядування» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров’я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об’єкти, визначені відповідно до закону як об’єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб’єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом (ч.2 ст. 60 ЗУ «Про місцеве самоврядування»).

Враховуючи вищевикладене, стає зрозумілим, що із прийнятих 07.08.2008 р. Менською радою рішень не вбачається: дотримання ст.ст. 13, 19, 142, 143 Конституції України; дотримання порядку набуття права власності, передбачених ст.ст. 11, 12, 327, 328 ЦК України, ст. 60 ЗУ «Про місцеве самоврядування»; наявність достатніх підстав для здійснення правомочностей власника майна санаторію «Остреч».

Отже, прийняті Менською районною радою рішення 07.08.2008 р. щодо санаторію «Остреч» мають бути визнані протиправними та не чинними.

Враховуючи вказане, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи та приймаючи до уваги, що Менською районною радою були протиправно винесені три рішення відносно санаторію «Остреч», що порушило майнові права сторін по справі, тому позовні вимоги, щодо визнання протиправними та скасування рішення Менської районної ради Чернігівської області: від 07.08.2008 р. «Про включення частки статутного фонду менського санаторію «Остреч» до переліку об’єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Менського району»; від 07.08.2008 р. «Про прийняття цілісного майнового комплексу Менського санаторію «Остреч» у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міста Менського району»; від 07.08.2008 р. «Про створення комунального підприємства «Менський                       санаторій «Остреч» Менської районної ради» -       є обгрунтованими і підлягають задоволенню, оскільки відповідач діяв, як суб’єкт владних повноважень, реалізуючи владні управлінські функції у сфері публічно-правових відносин. В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Сторонам по справі слід роз»яснити, щодо розподілу часток в статутному капіталі Менського санаторію «Остреч» їм слід звертатись до Господарського суду.

Оскільки спірні питання  задовольняється  в частині визнання протиправними та не чинними трьох рішення суб’єкта владних повноважень на користь позивача і третьої особи з самостійними вимогами, а відповідачем по справі є державний орган, то від сплати державного мита сторони слід звільнити а витрати на інформаційно технічне забезпечення слід залишити за сторонами. А також слід заходи забезпечення позову по набранню постановою чинності скасувати.

Керуючись ст.ст. 13, 19, 142, 143 Конституції України; ст.ст. 11, 12, 327, 328 ЦК України, ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування»; ст.ст. 105, 158, 160-163  КАС України,-

                                                           п о с т а н о в и в :

Позов Аграрного союзу України (правонаступника Всеукраїнського союзу сільськогосподарських підприємств) до Менської районної ради Менського району Чернігівської області, а також позов третьої особи із самостійними вимогами – Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області до Менської районної ради Менського району Чернігівської області в частині визнання протиправними та не чинними трьох рішення суб’єкта владних повноважень (Менської районної ради Чернігівської області) по Менському санаторію «Остреч» від 07.08.2008 року – задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Менської районної ради дванадцятої сесії п’ятого скликання  Чернігівської області, а саме:

- від 07.08.2008 р. «Про включення частки статутного фонду Менського санаторію «Остреч» до переліку об’єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Менського району»;

-   від 07.08.2008 р. «Про прийняття цілісного майнового комплексу Менського санаторію «Остреч» у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міста Менського району»;

-   від 07.08.2008 р. «Про створення комунального підприємства «Менський санаторій «Остреч» Менської районної ради».

В іншій частині позовних вимог, щодо предмету спору відмовити.

Звільнити сторони від сплати державного мита і ці витрати віднести на рахунок держави.

Витрати понесені сторонами на інформаційно-технічне забезпечення, залишити за ними.

Заходи забезпечення позову по набранню постановою чинності скасувати.

Копію постанови направити сторонам по справі до відому.

На постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення може бути подана апеляційна скарга. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

                                                                      Суддя: