Справа №2-а-165/2010р.

   П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2010 року                               Корюківський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Чурупченко М.І.,

при секретарі – Макуха О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Корюківка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в порядку адміністративного судочинства України до УДАІ УМВС України в Чернігівській області, інспектора ДПС ВДАІ м. Чернігова Чернігівської області Масановець Андрія Миколайовича про визнання неправомірними дій суб’єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності,-

       в с т а н о в и в :

30 вересня 2010 року  п озивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом в порядку адміністративного судочинства України, посилаючись на те, що постановою СВ №144517 від 23.09.2010 року інспектора ДПС ВДАІ м. Чернігова Чернігівської області сержанта міліції Масановця Андрія Миколайовича, він був визнаний винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП України за порушення ППД (порушення водіями розташування транспортних засобів на проїзній частині) і було накладено штраф у розмірі 430,00 грн.. Відповідно постанови і протоколу про адміністративне правопорушення, він 23.09.2010 року о 14.35 год. на перехресті вулиць Київська-П’ятницька в м. Чернігові Чернігівської області керував автомобілем марки «ІЖ-412», державний номер НОМЕР_1, та зі смуги, призначеної для повороту ліворуч, проїхав прямо, чим порушив розташування транспортного засобу на дорозі. З протоколом про адміністративне правопорушення та постановою про накладення адміністративного стягнення він не згодний і вважає їх незаконними, оскільки в його діях формально є склад правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, дане перехрестя він проїхав з порушенням ПДР України, але у разі крайньої необхідності в русі саме в такому напрямку, щоб не створити перешкоди в русі іншим транспортним засобам, які рухались в даному напрямку, при цьому не створивши затору на проїжджій частині та аварійної обстановки, працівник ВДАІ, не давши йому прийти до тями, на протязі короткого часу, розглянув дану справу, визнав його винним в скоєнні адміністративного правопорушення, але в постанові не вказав, яку саме статтю та її частину він порушив і наклав на нього стягнення, не роз’яснив йому його права та обов’язки, передбачені ст.268 КУпАП, не відреагував на його клопотання про розгляд справи з участю адвоката, не дав можливості скористатися юридичною допомогою. З цих підстав звернувся до суду і просить визнати дії працівника ІДПС ВДАІ м. Чернігова Чернігівської області протиправними, а також скасувати його постанову про накладення адміністративного стягнення, закрити адміністративну справу, звільнивши його від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КпАП України.  

          У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явився, надав заяву про слухання справи без його участі, свої позовні вимоги підтримує у повному обсязі і просить їх задовольнити.

      Відповідач і представник УДАІ УМВС України в Чернігівській області в судове засідання не з’явились, хоча про день, місце та час розгляду справи були належним чином повідомлені, про що свідчать розписки про вручення судових повісток, що не перешкоджає розгляду справи відповідно ст. 128 КАС України за наявних в у справі доказів, а також за наявним запереченням відповідача.      

    Судом встановлено, що постановою інспектора ІДПС ВДАІ м. Чернігова Чернігівської області сержанта міліції Масановця А.М. СВ №144517 від 23.09.2010 року ОСОБА_1 був визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ч.2 ст.122 КУпАП та на нього було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 430,00 грн. за порушення водіями розташування транспортних засобів на проїзній частині.

Відповідно ч.2 ст.122 КУпАП порушення водіями розташування транспортних засобів на проїзній частині тягне за собою накладення штрафу у відповідних розмірах.

Згідно пояснень позивача, позивач 23.09.2010 року о 14.35 год. на перехресті вулиць Київська-П’ятницька, в м. Чернігові Чернігівської області керував вказаним автомобілем та зайняв крайню ліву смугу, оскільки в крайній правій смузі був інтенсивний рух транспорту і він не мав змоги зайняти відповідне положення на проїжджій частині, намагався пересроїтись в праву смугу руху, але це йому не вдалося, тому він включив правий сигнал повороту та проїхав прямо і за перехрестям зайняв відповідне положення на проїжджій частині, при цьому не створив загрози в русі іншим учасникам дорожнього руху, працівник ВДАІ, не давши йому прийти до тями, на протязі короткого часу, розглянув дану справу, визнав його винним в скоєнні адміністративного правопорушення, але в постанові не вказав, яку саме статтю та її частину він порушив і наклав на нього стягнення, не роз’яснив йому його права та обов’язки, передбачені ст. 268 КУпАП, не відреагував на його клопотання про розгляд справи з участю адвоката, не дав можливості скористатися юридичною допомогою.

 Згідно ч.2 ст.71 КАС України – в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене в позові, враховуючи суть правопорушення, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що при вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення, були порушені права позивача, він мав право скористатися своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, в тому числі й послугами адвоката, не було з'ясовано ні обставин, що пом'якшують чи обтяжують стягнення, ні всіх даних про особу та інших обставин, працівник ВДАІ, не давши позивачу прийти до тями, на протязі короткого часу, розглянув дану справу, визнав його винним в скоєнні адміністративного правопорушення, але в постанові не вказав, яку саме статтю та її частину він порушив і наклав на нього стягнення, в позові позивач вказав, що в його діях формально є склад правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, дане перехрестя він проїхав з порушенням ПДР України, але у разі крайньої необхідності в русі саме в такому напрямку, щоб не створити перешкоди в русі іншим транспортним засобам, які рухались в даному напрямку, при цьому не створивши затору на проїжджій частині та аварійної обстановки, порушення вчинив ненавмисно, ніяких наслідків від вчинення даного порушення не настало, вину у скоєному визнав частково, розкаявся у скоєному, тому і не згодний з даним протоколом і постановою та оспорив її в судовому порядку.

За таких обставин, аналізуючи в сукупності вищенаведене, суперечності щодо доведеності і правопорушення, суд оцінивши докази та за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до висновку, що скоєне позивачем правопорушення є незначним, скоєне вперше, ненавмисно, відсутні будь які наслідки, тому провадження в справі слід закрити по малозначності, обмежитись щодо порушника (позивача) усним зауваженням.

Звільнити сторони від сплати державного мита відповідно законодавства і ці витрати віднести на рахунок держави.

            Керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 122 ч.2, 268, 287-289 КУпАП, ст.ст.6, 18 ч.2, 71, 87, 128, 158-163, 167 КАС України, -

п о с т а н о в и в :

             Позов задовольнити частково.

             Скасувати постанову СВ №144517 від 23 вересня 2010 року інспектора ІДПС м. Чернігів сержанта міліції Масановця Андрія Володимировича про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 430 (чотириста тридцять) гривень відносно ОСОБА_1 за скоєння правопорушення, передбаченого ст.122 ч.2 КпАП України, та враховуючи, що правопорушення - незначне, провадження в його справі закрити по  малозначності, обмежившись щодо нього усним зауваженням.

 Звільнити сторони від сплати державного мита відповідно законодавства і ці витрати віднести за рахунок держави.

            Копію постанови направити сторонам до відому.

            Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя :