ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2006                                                                                   Справа № 7/200  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів  :

головуючого                                          Логвиненко А.О. (доповідач)

суддів:                                               Чус О.В., Павловського П.П.

при секретарі судового засідання       Струковенкова Н.В.

з участю прокурора                              Бекіров Р.З.

та представників сторін :

позивача-2 –Прокопенко А.І.

відповідача-1 - Безруков Д.М.

розглянувши апеляційне подання заступника Генерального прокурора України на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2006р. у справі

за позовом     Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі :

1.          Міністерства оборони України, м. Київ

2.          Дочірнього підприємства державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення “Укрспецекспорт” –державного підприємства “Укроборонсервіс”, м. Київ

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “Рубєж”, м. Дніпропетровськ      

     відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю “М-сервіс”, м. Дніпропетровськ

з участю третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача :

1.          Дніпропетровський обласний військовий комісаріат

2.          Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “Древбумснабстрой”

про визнання недійсними договору та протоколу конкурсної комісії, поверненні майна

В С Т А Н О В И В :

    24.05.2005р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшов позов заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та дочірнього підприємства державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення “Укрспецекспорт” –державного підприємства “Укроборонсервіс” (далі ДП “Укроборонсервіс”) про визнання недійсними договору та протоколу конкурсної комісії, поверненні майна. Свої вимоги позивач мотивував тим, що за дорученням Міністерства оборони України ДП “Укроборонсервіс” здійснювало дії по продажу будівлі, розташованої за адресою : м. Дніпропетровськ, пр. Пушкіна,59. Під час підготовки об’єкту нерухомості до продажу було проведено оцінку його вартості. За висновком оцінювача –приватного підприємства вартість будівля складала 629947гр. З урахуванням оцінки майна, комісійної винагороди ДП “Укроборонсервіс”, ПДВ та витрат на організацію реалізації майна, спірну будівлю запропоновано до продажу на конкурсі за стартовою ціною 832834,46гр. Переможцем конкурсу, який відбувся у січні 2005р. визнано товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “Рубєж” (далі ТОВ “Рубєж”), яке запропонувало за будівлю 835000гр. На цій підставі 26.01.2005р. було укладено з ТОВ “Рубєж” договір купівлі-продажу спірної будівлі. В подальшому було встановлено, що проведена ПП “Стратегія-приват” оцінка майна має суттєві недоліки, які вплинули на оцінку майна. За оцінкою оцінювача Жирова А.К., яке було прорецензовано Фондом державного майна України, вартість спірної будівлі складала 1357723,5гр. Таким чином, при укладенні договору купівлі-продажу МО України було введено в оману щодо вартості майна, що є підставою для визнання договору недійсним. Крім того, організацію конкурсу було проведено з порушенням вимог чинного законодавства, а тому протокол конкурсної комісії від 10.01.2005р. також повинен бути визнано недійсним.

    Ухвалами місцевого господарського суду від 15.06.2005р. та 16.08.2005р. (т.2 а.с.31,57-58) до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача залучено Дніпропетровський обласний військовий комісаріат та товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “Древбумснабстрой” (далі ТОВ “Древбумснабстрой”).

 

    Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2006р. (суддя Коваль Л.А.) в задоволенні позову відмовлено.

        

    Не погодившись з рішенням прокурор звернувся з апеляційним поданням, в якому посилаючись на неправильне застосування судом матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та задовольнити позов. При цьому апелянт зазначив що судом не прийнято до уваги тих обставин, що продаж спірного будинку було проведено з порушенням вимог закону та за ціною, що не відповідає його дійсній вартості.

    Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.05.2006р. (т.3 а.с.102) до участі в справі в якості другого відповідача залучено товариство з обмеженою відповідальністю “М-сервіс” (далі ТОВ “М-сервіс”).

    

    У своїх відзивах ТОВ “Рубєж” та ДП “Укроборонсервіс” зазначили, що рішення суду є законним та обґрунтованим.

    Дніпропетровський обласний військовий комісаріат підтримав апеляційне подання із наведених в ньому причин.

    Представники позивача-1, відповідача-2 та третіх осіб в судове засідання призначене для розгляду апеляційного подання не з’явились, про причини неявки суд не повідомили. Враховуючи те, що залучені до справи докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність учасників процесу, що не з’явились, яких належним чином сповіщено про час та місце слухання справи.

    Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника сторін, обговоривши доводи апеляційного подання, перевіривши у відповідності до ст. 101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення у повному обсязі, колегія суддів вважає, що подання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав :

    Відповідно до п.3 ч3 ст.104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого суду, якщо господарський суд прийняв рішення про права та обов’язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

    З матеріалів справи вбачається, що судом фактично розглянуто спір про право власності на будівлю, розташованою за адресою : м. Дніпропетровськ, пр. Пушкіна,59 та повернення її у власність держави. Не зважаючи на те, що матеріали справи містять договір купівлі-продажу спірного майна, укладеного 12.08.2005р. між ТОВ “Рубєж” та ТОВ “М-сервіс”, місцевий суд не розглянув питання про притягнення ТОВ “М-сервіс” до участі у справі, хоча рішення по суті позовної заяви, серед вимог якої є і вимоги про повернення спірного майна державі в особі МО України, безпосередньо стосується прав та обов’язків ТОВ “М-сервіс” щодо предмету спору. Посилання суду в рішенні на те, що вимоги про повернення майна заявлено до неналежного відповідача є безпідставним, тому що статтею 24 ГПК України суду надано право на здійснення залучення іншого відповідача за власною ініціативою і такі дії суду лише сприяли б повному та всебічному розгляду виниклого спору щодо законності продажу спірного майна під час проведення конкурсу.

    В зв’язку з викладеним, рішення суду повинно бути скасовано через порушення норм процесуального права.

    Щодо суті позовних вимог, то колегія суддів виходить із такого.

    Питання продажу державного майна, закріпленого за військовими частинами, на час укладення спірної угоди регламентувався Законом України “Про правовий режим майна у Збройних Силах України” та Положенням про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил (затв. Постановою КМ України №1919 від 28.12.2000р.).

    Системний аналіз вказаних документів свідчить про те, що продаж військового майна повинен відбуватися з метою отримання максимального прибутку від його реалізації, тобто за ринковими цінами та з урахуванням кон’юнктури ринку. З цією метою, у відповідності до Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, МО України 14.10.2004р. було укладено з ДП “Укроборонсервіс” договір комісії (т. а.с.1113), відповідно до умов якого, позивач-2 прийняв на себе зобов’язання діяти від імені та в інтересах позивача-1 при продажі спірного майна. Обов’язок комісіонера вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, передбачено ст.1014 ЦК України.

    Виконуючи умови  договору комісії ДП “Укроборонсервіс” доручило ПП “Стратегія-приват” здійснити оцінку спірного майна. На підставі проведеної ПП “Стратегія-приват” оцінки (т.1 а.с.125-150), МО України та ДП “Укроборонсервіс” уклали додаткову угоду (т.1 а.с.88-89) в якій зазначили, що ринкова вартість майна складає 629947гр, без урахування податку на додану вартість, та визначили початкову ціну продажу у сумі 832834,46гр. Виходячи із запропонованої початкової ціни учасники конкурсу надали свої пропозиції (т.1 а.с.16) і ціна запропонована переможцем - ТОВ “Рубєж” (835000гр.) незначно відрізнялась від початкової.

    В той же час, як вбачається з рецензії Фонду державного майна України (т.1 а.с.24-25) ПП “Стратегія-приват” здійснило оцінку спірного об’єкту з порушеннями вимог проведення оцінки, а звіт має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки.

    Колегія суддів не має підстав сумніватися в об’єктивності рецензії Фонду державного майна України, тому що вона проведена на вимогу прокурора у відповідності до приписів ст.13 Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”, вповноваженою на це особою, яка має необхідний рівень освіти, фах і досвід роботи та не зацікавлена у наслідках розгляду справи.

    Про невідповідність визначеної ПП “Стратегія-приват” вартості майна йдеться і у висновку оцінювача Жирова А.К., який дійшов висновку про те, що вартість спірної будівлі складає 1357723,5гр. (т.1 а.с.22).

    Крім того, дії ТОВ “Рубєж”, який через півроку після придбання спірного майна перепродав його вже за ціною 850000гр. (т.2 а.с.154), також свідчать про те, що при продажі військового майна ринкову ціну об’єкту нерухомості було визначено неправильно та значно занижено його реальну вартість.

    За таких обставин суд вважає обґрунтованим посилання прокурора на те, що позивач-1 та позивач-2, які при продажі спірного майна повинні були представляти інтереси держави з метою отримання максимально можливого зиску від продажу військового майна, помилились щодо обставин, які мають істотне значення, а саме – щодо дійсної ринкової вартості об’єкту нерухомості, що у відповідності до ст.229 ЦК України є підставою для задоволення позову.

    Правова позиція, яку зайняли представники МО України та ДП “Укроборонсервіс” під час розгляду справи в суді не є підставою для відмови від задоволення позову прокурора.

    З огляду на наведене повинні бути визнані недійсними протокол №182 засідання конкурсної комісії з продажу нерухомого військового майна від 10.01.2005р. та договір купівлі-продажу не житлової будівлі №Д29-15/60 від 26.01.2005р., укладений між ДП “Укроборонсервіс” та ТОВ “Рубєж”.

    Що стосується договору купівлі-продажу від 12.08.2005р., укладеного між ТОВ “Рубєж” та ТОВ “М-сервіс”, то колегія суддів враховує наступне.     

    Відповідно до ч2 ст.215 ГПК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

    Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

    З матеріалів справи вбачається, що прокурор звернувся із позовом до суду у квітні 2005р., а 3.06.2005р. ТОВ “Рубєж” отримало ухвалу суду про призначення справи до розгляду (т.1 а.с.40), тобто відповідач-1 беззаперечно знав про те, що законність продажу спірної будівлі буде розглядатися судом.

    15.07.2005р. до суду надійшла заява прокурора про забезпечення позову шляхом арешту спірного майна (т.2 а.с.51), а 12.08.2005р. ТОВ “Рубєж” та ТОВ “М-сервіс” уклали договір купівлі-продажу спірного майна. Після укладення вказаного договору представник відповідача-1 неодноразово приймав участь в судових засіданнях, звертався до суду з клопотаннями, надавав докази та відзив на позов, оскаржував дії суду (т.2 а.с.65-71,78,84-86), але ТОВ “Рубєж” скрило від суду наявність такої суттєвої обставини, як укладення договору, який змінює власника спірного майна. Про існування вказаного договору суд було повідомлено лише прокурором Крісногвардійського району м. Дніпропетровська у відповідному листі від 9.12.2005р. та повторній заяві про забезпечення позову (т.2 а.с.125,137). Лише на вимогу господарського суду у січні 2006р. ТОВ “Рубєж” надало копію договору купівлі-продажу (т.3 а.с.153).

    Аналіз дій відповідача об’єктивно свідчить про їх спрямованість на унеможливлення виконання рішення суду у випадку задоволення вимог прокурора про повернення будівлі державі шляхом укладення договору купівлі-продажу і штучного створення положення, за яким у “добросовісний набувача” не може бути витребувано спірне майно. Таким чином, угоду від 12.08.2005р. було укладено відповідачем-1 з метою утримати державне майно, придбане за заниженою ціною.

    У відповідності до ст.216 ЦК України нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

    В зв’язку з тим, що відповідачі не надали суду ніяких доказів того, що договір від 12.08.2005р. ними було реально виконано і вони передали один-одному грошові кошти та майно, колегія суддів не входить в обговорення питання про застосування реституції між ТОВ “Рубєж” та ТОВ “М-сервіс”.

    Не є підставою для відмови в задоволенні позову прокурора і наявність рішення господарського суду від 25.05.2005р. по справі №31/178, якою за позивачем визнано право власності на спірне майно. Із змісту цього рішення вбачається, що судом не обговорювалось питання дійсності договору купівлі-продажу від 26.01.2005р., а тому рішення по справі №31/178 не має преюдиціального значення при розгляді справи №7/200. Залежно від наслідків розгляду позову прокурора, зацікавлені особи не позбавлені можливості ініціювати перегляд рішення по справі №31/178 за нововиявленими обставинами.

    Обговорюючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів, у відповідності до ст.49 ГПК України вважає можливим не покладати витрати за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанції на відповідачів, оскільки спір виник внаслідок дій,  ДП “Укроборонсервіс” яке не в повній мірі реалізувало своє право на перевірку правильності оцінки спірного майна.     Керуючись ст. 101, 103 –105 ГПК України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

    Апеляційне подання заступника Генерального прокурора України Апеляційну задовольнити.

    Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2006р. скасувати.

    Позов задовольнити.

    Визнати недійсними : протокол №182 засідання конкурсної комісії з продажу нерухомого військового майна від 10.01.2005р. та договір купівлі-продажу нежитлової будівлі №Д29-15/60 від 26.01.2005р., укладений між дочірнім підприємством державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення “Укрспецекспорт” –державного підприємства “Укроборонсервіс” та товариством з обмеженою відповідальністю “Рубєж”.

    Зобов’язати Міністерство оборони України (м.Київ-168, Повітрянофлотський пр-т,6 код ЄДРПОУ 00034022) та дочірнє підприємство державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення “Укрспецекспорт” –державного підприємства “Укроборонсервіс” (03067, м. Київ, бул. І.Лепсе,4 код ЄДРПОУ 21552117) повернути ТОВ “Рубєж” грошові кошти, отримані по договору від 26.01.2005р.

    Зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю “Рубєж” (49006 м. Дніпропетровськ, пр. Пушкіна,59 код ЄДРПОУ 04603767) повернути Міністерству оборони України будівлю №1 військового містечка №3 по пр. Пушкіна,59 м. Дніпропетровська.

    Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідні накази.

    Головуючий                                                                                                   А.О. Логвиненко

    Суддя                                                                                                             О.В. Чус

    Суддя                                                                                                            П.П. Павловський

Постанову оформлено у відповідності до вимог ст.84 ГПК України 30.08.2006р