ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.08.2006 Справа № 7/251 (40/57-05)
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :
головуючого Логвиненко А.О. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Павловського П.П.
при секретарі судового засідання Стуковенкова Н.В.
з участю представників сторін :
позивача –Столяров М.М.
відповідача –Бублейник З.І.
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “Найс” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2005р. у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергосервіс“, м. Харків
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “Найс”, м. Дніпропетровськ
про стягнення 24834гр. та зобов’язання повернути майно і по зустрічному позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди
В С Т А Н О В И В :
15.02.2005р. до господарського суду Харківської області надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю “Енергосервіс“ (далі ТОВ “Енергосервіс“) про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “Найс” (далі ТОВ “Найс”) 27200гр. Свої вимоги позивач мотивував тим, що сторони уклали договір оренди майна, що належить ТОВ “Енергосервіс“, строком на 10 років. В подальшому позивач та відповідач уклали новий договір, яким змінили строк оренди та розмір орендної плати. Внаслідок неналежного виконання умов договору у ТОВ “Найс” виникла заборгованість в сумі 27200гр., яку позивач просив стягнути разом з судовими витратами.
Під час розгляду справи позивач неодноразово змінював та доповнював позовні вимоги (т.1 а.с.80, т.2 а.с.1, т.3 а.с.16,38). В остаточній редакції свого позову ТОВ “Енергосервіс“ просило стягнути з відповідача 24834гр. заборгованості по орендній платі, що виникла за період з грудня 2004р. по вересень 2005р. та зобов’язати ТОВ “Найс” передати позивачу орендоване майно та земельну ділянку.
Не визнавши пред’явлених вимог, ТОВ “Найс” звернулось із зустрічним позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди (т.1 а.с.108-109). Свої вимоги ТОВ “Найс” мотивувало тим, що внаслідок безпідставного звернення ТОВ “Енергосервіс“ до суду ТОВ “Найс” завдано збитків на суму 640,34гр. Цими ж діями було завдано і моральну шкоду, яку ТОВ “Найс” оцінило у 10000гр.
Під час розгляду справи ТОВ “Найс” також неодноразово змінювало свої позовні вимоги (т.1 а.с.128-129,140, т2 а.с.9-10, т.3 а.с.9). В остаточній редакції зустрічного позову ТОВ “Найс” просило стягнути з ТОВ “Енергосервіс“ 10000гр. моральної школи, 180000гр. збитків у вигляді “недоотриманих прибутків” та 1470,31гр. витрат пов’язаних з відрядженнями працівників до суду.
Справа неодноразово розглядалась господарськими судами різних рівнів (т.2 а.с.34-36,179-181).
______________________________________________________________________________
Під час розгляду справи оголошувалась перерва з 8.12. по 15.12.2005р.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2005р. (суддя Коваль Л.А.) первісний позов задоволено частково : з ТОВ “Найс” на користь ТОВ “Енергосервіс“ стягнуто заборгованість з орендної плати в сумі 21176,46гр. та судові витрати в розмірі пропорційному розміру задоволених вимог. Відповідача зобов’язано повернути позивачу об’єкт оренди. В решті вимог первісного позову та в задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням, ТОВ “Найс” звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило рішення в частині стягнення заборгованості та зобов’язання повернути майно скасувати і відмовити в задоволенні первісного позову у повному обсязі. При цьому апелянт зазначив що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про наявність у відповідача заборгованості з орендної плати, тому що матеріалами справи підтверджується факт її переплати. Судом не враховано, що сторонами було укладено два договори оренди одного і того ж об’єкту. В зв’язку з відсутністю заборгованості у позивача немає підстав для відмови від договору та розірвання договору
У своєму відзиві на апеляційну скаргу ТОВ “Енергосервіс“ зазначило, що рішення суду є законним та обґрунтованим.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав :
З матеріалів справи вбачається, що сторони 31.07.2003р. уклали договір оренди нежитлового приміщення, площею 530,9м2, яке розташоване за адресою : Харківська обл., смт. Коломак, вул. Кірова,2 строком на десять років (т.1 а.с.8-11). В п.5.1 договору ТОВ “Енергосервіс“ та ТОВ “Найс” обумовили розмір орендної плати –3500гр. за місяць. Відповідно до акту прийому-передачі відповідач отримав орендоване майно 31.07.2003р. (т.3 а.с.43-46).
31.08.2003р. позивач та відповідач уклали додаткову угоду до договору оренди, в якій зазначили, що розмір орендної плати становитиме 100гр. на місяць (т.1 а.с.38).
Не розірвавши договору оренди від 31.07.2003р., сторони 18.10.2003р. уклали договір оренди цього ж приміщення строком на п’ять років, в якому знов встановили розмір орендної плати 3500гр. за місяць (т.1 а.с.12-15). В зв’язку з тим, що отримане 31.07.2003р. майно позивачу не поверталось і відповідач продовжував ним користуватись, новий акт прийому-передачі майна за договором від 18.10.2003р. сторони не складали.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що при укладенні договору оренди від 18.10.2003р. мале місце новація. Відповідно до ст. 220 ЦК УРСР зобов’язання припиняється угодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими ж особами. Уклавши договір від 18.10.2003р. сторони фактично припинили взаємні права та обов’язки, які у них виникли при укладенні договору від 31.07.2003р. та замінили їх на інші зобов’язання, зміст яких викладено у новому договорі.
За таких обставин відповідач повинен був сплачувати орендну плату за використання майна в наступному розмірі :
-з 31.07.2003р. по 31.08.2003р. –3500гр. в місяць;
-з 31.08.2003р. по 18.10.2003р. –100гр. в місяць;
-з 18.10.2003р. –по 3500гр. за місяць.
Враховуючи вказані ставки орендної плати та строк, визначений в позові, відповідач повинен був сплатити орендну плату за період з 31.07. по 31.08.2003р. в сумі 3500гр.; за період з 31.08.2003р. по 18.10.2003р. - в сумі 160гр. та за період з 18.10.2003р. по серпень 2005р. включно –77000гр., а всього 80660гр.
Для з’ясування питання щодо стану розрахунків між сторонами по договору оренди нежитлового приміщення, ухвалою суду від 17.01.2006р. призначено експертизу (т.3 а.с.210). Відповідно до висновків експерта (т.4 а.с.4-10) за оренду приміщення за період з серпня 2003р. по серпень 2005р. включно було сплачено 76195,12гр. Крім того, експертом не визначено цільове призначення оплати в сумі 15637,52гр. здійсненої у вересні, жовтні та грудні 2003р., тому що в платіжних дорученнях не вказано найменування об’єкту оренди.
Оцінюючи цільове призначення 15637,52гр. суд виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами на протязі 2003-2005р.р. було укладено два договори оренди : договір оренди нежитлового приміщення, площею 530,9м2, яке розташоване за адресою : Харківська обл., смт. Коломак, вул. Кірова,2 та договір оренди молоковозу (т.3 а.с.124). Ніяких інших орендних відносин між позивачем та відповідачем не існувало, що не заперечують самі сторони та підтверджується наданою ТОВ “Найс” довідкою. Обумовлену договором оренди автомобіля суму ТОВ “Найс” оплатило у повному обсязі, що підтверджується актом звірки розрахунків, підписаним сторонами та відповідним платіжними дорученнями (т.3, а.с.157-174, т.4 а.с.24) Таким чином, іншого призначення платежу невизначеної експертом суми ніж оплата оренди приміщення не існує.
Суд не має підстав сумніватися в об’єктивності проведеної експертизи. Висновок здійснено експертом, який має відповідний фах та стаж роботи і який не зацікавлений в наслідках розгляду справи судом та попередженого про кримінальну відповідальність. Експертизу здійснено на підставі дослідження об’єктивних доказів, а її висновки логічно витікають із дослідницької частини. Сторони не оспорюють правильність висновків експерта в тій частині, де робиться висновок про загальну суму документально підтверджених розрахунків за оренду приміщення та суму, цільове призначення якої експерт не визначив. За таких обставин суд не вважає за необхідне виклик експерта в судове засідання для перевірки правильності його висновків.
З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить до висновку, що як на час звернення позивача до суду, так і на час прийняття рішення судом першої інстанції ТОВ “Найс” не тільки не мало заборгованості з орендної плати по договору оренди приміщення, але й здійснило авансові платежі, що унеможливлює задоволення позову в частині стягнення заборгованості.
Що стосується вимог позивача про повернення спірного майна, то колегія суддів враховує таке.
Свої вимоги ТОВ “Енергосервіс“ обґрунтовує тим, що на протязі трьох місяців : червень-серпень 2005р. відповідач не вносив орендну плату, в зв’язку з чим позивач 18.08.2005р. направив в адресу ТОВ “Найс” повідомлення про відмову від договору оренди (т.3 а.с.37-39). З матеріалів справи вбачається, що останній платіж по договору оренди приміщення відповідач здійснив 7.06.2005р., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (т.3 а.с.125-142). Але, як вже зазначалося вище, станом на серпень 2005р. відповідач не мав заборгованості перед позивачем з орендної плати через те, що ТОВ “Найс” здійснювало авансові платежі.
Таким чином, підстав передбачених п.10 договору оренди та статтею 782 ЦК України для відмови від договору оренди і одностороннього його розірвання позивач на мав, а тому відповідне звернення ТОВ “Енергосервіс“ не є свідченням того, що спірним договір було розірвано у серпні 2005р.
З огляду на те, що строк дії договору оренди не скінчився, а підстав для його одностороннього розірвання позивачем станом на серпень 2005р. не існувало, суд першої інстанції, розглядаючи заявлений позивачем позов, не мав правових підстав зобов’язати відповідача повернути отримане в оренду майно.
Що стосується зустрічного позову, то судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в його задоволенні, тому що ТОВ “Найс” не доведено, що йому було завдано діями ТОВ “Енергосервіс“ моральну шкоду. Також не доведено ТОВ “Найс” і його твердження, що внаслідок звернення ТОВ “Енергосервіс“ до суду ТОВ “Найс” зазнало збитки у вигляді “недоотриманих прибутків”, тому що сам факт звернення до суду позивача не є підставою для припинення господарських відносин між ТОВ “Найс” та його контрагентами. Всі інші збитки ТОВ “Найс”, у відповідності до ст.44 ГПК України, є судовими витратами, розподіл яких повинен відбуватися з огляду на приписи ст.49 ГПК України.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду повинно бути змінено на підставі п.3 ч1 ст.104 ГПК України через невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи, а в задоволенню позову –відмовлено.
У відповідності до ч2 ст.49 ГПК України судові витрати, понесені сторонами під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції, покладаються на них самих, тому
що спір виник через те, що сторони оформляли свої господарські відносини таким чином, який унеможливив прозорий та ясний їх аналіз.
Керуючись ст. 101, 103 –105 ГПК України суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “Найс” задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2005р. змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції :
В задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовити.
Головуючий А.О. Логвиненко
Суддя О.В. Чус
Суддя П.П. Павловський