АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-6945/10 Головуючий у 1-й інстанції: Шудрик А.А.

Суддя-доповідач: Гончар О.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2010 року                         м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді     Бондаря М.С.

суддів             Гончара О.С., Коваленко А.І.

при секретарі         Белименко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 12 серпня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2010 року позивачі звернулись в суд із вказаним позовом. Зазначали, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їхня бабуся ОСОБА_5.

Позивачі є спадкоємцями першої черги за правом представлення. Відповідач є спадкоємцем першої черги, оскільки є сином померлої. Відповідач прийняв спадщину подавши відповідну заяву в шестимісячний строк від дня її відкриття до нотаріальної контори. Позивачі спадщину не приймали. Строк на її подачу пропустили. Проте, вважають, що пропуск строку на прийняття спадщини мав місце з поважних причин, оскільки вони «не знали про свої права спадкоємців за правом представлення та юридичні наслідки, залишились без матері (доньки ОСОБА_5.) в молодому віці». Відповідач не бажає дати передбачену ч.2 ст.1272 ЦК згоду на прийняття позивачами спадщини по за визначеними законом строком, тому вони змушені звернутись в суд із даними позовними вимогами.

Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 12 серпня 2010 року позов задоволено. Визначено позивачам додатковий строк в один місяць для подання заяви про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 (помилково зазначено 21.08.2008 року).

У поданій до апеляційного суду скарзі ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд у випадку порушення норм матеріального чи процесуального права судом першої інстанції, має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивачів ОСОБА_5.

Позивачі є спадкоємцями першої черги за правом представлення в зв’язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 їхньої матері ОСОБА_6, яка була донькою ОСОБА_5 Відповідач є спадкоємцем першої черги, оскільки є сином померлої. Відповідач прийняв спадщину подавши відповідну заяву в шестимісячний строк від дня її відкриття до нотаріальної контори. Позивачі спадщину не приймали. Строк на її прийняття пропустили.

Дані обставини справи встановлені судом першої інстанції, визнано сторонами і ніким не оспорено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що «в судовому засіданні представник позивачів пояснив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 юридично необізнані, залишились без матері у молодому віці, не знали свої права та юридичні наслідки, тому пропустили строк для прийняття спадщини з поважної причини».

Проте, з такими висновками суду погодитись не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч.1 і 2 ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що в оскаржуваному рішенні не наведено, не оцінено і не проаналізовано жодного доказу позовних вимог, а висновок про задоволення позову ґрунтується лише на заяві представника позивачів, що є порушенням вимог ст. 212 ЦПК України та вищевказаних норм процесуального права.

Судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, у т.ч. частину 3 ст. 1272 ЦК України, яка передбачає, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини , суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Суд не взяв до уваги, що вказаною нормою матеріального права можливість визначення додаткового строку прямо пов'язана з наявністю поважної причини пропуску строку.

Суд не врахував роз'яснення, надані в абз. 6 п. 24 Постанови № 7 від 30 травня 2008р. Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про спадкування» де зазначено, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку для прийняття спадщини суд досліджує поважність причини пропуску строку, виходячи з того, що поважними є причини пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення таких дій .

Всупереч наведеному позивачами не надано доказів, які б свідчили про об'єктивність, непереборність, істотні труднощі для прийняття спадщини в передбачений законом строк.

Адже позивачі, на час відкриття спадщини вже були повнолітніми та дієздатними особами. Мали реальну можливість отримати правову допомогу щодо своїх прав. Позивачі знали про час відкриття спадщини, мали об’єктивну можливість і достатній час для її прийняття у встановленому законом порядку.

Таким чином, при апеляційному розгляді справи встановлено, що для позивачів не існувало об'єктивних, непереборних, істотних труднощів, через які вони не змогли в порядку ст. 1269 ЦК України та в передбачений ст. 1270 ЦК України строк подати заяву про прийняття спадщини після смерті бабусі.

Наведених обґрунтувань і обставин справи суд першої інстанції не прийняв до уваги, ухвалив рішення, яке на переконання судової колегії не відповідає вимогам закону, прийнято з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з одночасним ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 12 серпня 2010 року у цій справі скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя суддя суддя

Бондар М.С. Гончар О.С. Коваленко А.І.