Справа  №2-3732/10

                                                                 Р І Ш Е Н Н Я

                                                            ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

27 серпня 2010 року Авдіївський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Компанієць І.Д., при секретарі Сильчевій Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Авдіївка цивільну справу  за позовом ОСОБА_1 до  Управління Пенсійного фонду України у місті Авдіївка про  визнання бездіяльності щодо відмови у виплаті та нарахунку щомісячної державної допомоги  неправомірною,  зобов'язання здійснити нарахування та виплату  щомісячної державної допомоги дітям війни,  суд,-

                                                                                В С Т А Н О В И В:

В липні 2010 року позивач  звернувся до суду з позовом про  визнання бездіяльності  відповідача щодо відмови у виплаті та нарахунку державної  соціальної допомоги  дітям війни   за відповідні періоди 2007-2009 років до 30.04.2010 року  неправомірною та зобов'язання нарахувати та виплатити допомогу "дітям війни" за відповідні періоди 2007,2008 років, 2009 рік по 30.04.2010 року. В обгрунтування позову зазначив,  що має статус "дитини війни" і, відповідно до ст. 6  Закону України "Про  соціальний захист дітей війни" ( далі по тексту Закон України  -  Закон), йому надається державна  соціальна підтримка  у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Не зважаючи на рішення Конституційного Суду України за 2007-2008 роки, якими визнано неконституційними обмеження соціальних гарантій держави дітям війни, відповідач відмовляється зробити перерахунок допомоги за відповідні періоди 2007-2009 років та до 30.04.2010р у відповідності до ст.6 Закону “Про соціальний захист дітей війни”.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у  його відсутність,  підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача до суду не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, вимоги позовної заяви не визнав. Зазначив, що у відповідні періоди 2007-2010 років позивач отримував щомісячну державну допомогу  як дитина війни відповідно до постанови КМУ №530 від 28.05.2008 року, тому відсутні законні підстави для проведення нарахування та виплати  щомісячної державної допомоги позивачу як дитині війни за 2007-2010 рік.

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Позивач відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни, що підтверджується  записом у  його пенсійному посвідченні.

За Положенням про управління  Пенсійного фонду  України в районах, містах і районах у містах, затвердженого  постановою Правління ПФУ  від  25.02.08 за №5-5,  міське управління  є юридичною особою,  до компетенції якого  віднесено призначення ( перерахунок) пенсій.  

Згідно ст.6 вказаного Закону ( в редакції, що діяла в 2007 році) дітям війни пенсія або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 12 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України  на 2007 рік” дія статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” була зупинена.

Рішенням  Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі №1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, пункт 12 ст.71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, який втратив чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до п.5 Рішення визначено про те, що Рішення Конституційцного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Виходячи з наведеного, за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року  позивач, як дитина війни, мав право на отримання підвищення пенсії  на 30% мінімальної пенсії за віком.

Тому дії відповідача щодо відмови позивачу у виплаті щомісячної державної допомоги  за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року  у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є неправомірними й відповідач повинен здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії як “дитині війни” за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідно до вимог статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично виплачених сум.

Згідно п.41 пп.2 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” редакція статті 6 Закону “Про соціальний захист дітей війни”, що існувала до 01.01.2008 року втратила свою чинність.

Відповідно до нової редакціїї статті 6 Закону дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої  для учасників війни, тобто в розмірі 10% прожиткового мінімуму, встановленого для непрацездатної категорії громадян.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10рп  визнано такими, що невідповідають Конституції (є некоституційними) положення, зокрема, пункту 41 підпункту 2 розділу ІІ  Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Відповідно до п.6 наведеного Рішення визначено про те, що Рішення Конституційцного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень Закону “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, визнаних неконституційними.

В зв'язку з вказаним Рішенням втратила чинність нова редакція статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, внаслідок чого відновлена попередня редакція закону, згідно якої діти війни мають право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Постановою КМ України №530 від 28.05.2008 року “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, встановлено, що дітям війни до пенсії підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22.05.2008 – 48,10 грн., з 01.07.2008р. - 48,20 грн., з 01.10.2008р. - 49,80 грн. Вказані суми відповідачем виплачені позивачці у повному обсязі.

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається та діє принцип верховенства права.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст.6 Закону України  “Про соціальний захист дітей війни” в редакції, що діяла до 01.01.2008 року з огляду на Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р., а не Постанова КМ України від 28.05.2008 року №530.

Тому  суд приходить до висновку , що дії відповідача щодо відмови позивачу у виплаті щомісячної державної допомоги  за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року  у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є неправомірними й відповідач повинен здійснити позивачу нарахування та виплату підвищення до пенсії як “дитині війни” за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року відповідно до вимог статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично виплачених сум .

Статтею 28 Закону "Про загальнообов"язкове державне пенсійне  страхування" від  09.07.03р. за № 1058-1У із змінами визначено, що  мінімальний  розмір  пенсії за віком  за наявності у чоловіків -25, а у жінок - 20 років страхового стажу, встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для  осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до ст. 58 Закону  "Про  Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"." від  28.12.2007р.  прожитковий мінімум для осіб що втратили працездатність  становив з  1 січня  - 470грн.; з 1 квітня - 481грн.; з 1 липня -482грн.; з 1 жовтня – 498грн.

В  2009 році  відповідно  до  ст. 54  Закону "Про Державний бюджет України на 2009 рік " від 26.12.08  його розмір  було визначено на рівні  грудня  місяця 2008 року.

Оскільки відновлена попередня редакція ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, тому розмір щомісячного підвищення пенсії  дітям війни у 2009 році підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Статтєю 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" Кабінету Міністрів України надано право в 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах в межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Тобто вказана норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розміри тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється   на пенсійні правовідносини, оскільки їх розмір відповідно до ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст.52 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” в 2010 році прожитковий мінімум для осіб що втратили працездатність  становить з  1 січня  - грн.; з 1 квітня - грн.; з 1 липня -грн.; з 1 жовтня – грн., з 01 грудня — 734 грн.  Розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами КМ України.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст.6 Закону України  “Про соціальний захист дітей війни” в редакції, що діяла до 01.01.2008 року з огляду на Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р., а не Постанова КМ України від 28.05.2008 року №530.

Згідно частини 2 статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Тому  суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо відмови позивачу у виплаті щомісячної державної допомоги з 01 січня 2009 року  по 30 квітня 2010  року  у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є неправомірними й відповідач повинен здійснити позивачу нарахування та виплату підвищення до пенсії як “дитині війни” за період з 01 січня 2009 року по 30 квітня 2010  року  відповідно до вимог статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30% мінімальної пенсії з урахуванням фактично виплачених сум.

В своїй заяві позивач просив визнати  неправомірною бездіяльність  відповідача щодо ненарахування  та невиплаті  щомісячного підвищення пенсії   в розмірі  30% мінімальної пенсії за віком  за відповідні періоди 2007-2010 років. Суд не може погодитися з вимогами щодо визнання бездіяльності неправомірною з таких підстав.

Так, судом було встановлено, що відповідач нараховував та виплачував позивачу щомісячну державну допомогу як “дитині війни” у зменшеному розмірі, тобто  здійснював  певні дії, а не бездіяльність. Тому суд задовольняє позов частково, та, враховуючи наведене, визнає саме  дії  відповідача неправомірними щодо  відмови здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як “дитині війни” за відповідні періоди 2007-2010 років  відповідно до вимог статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично виплачених сум .

У відповідності із ст.88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати по справі.

 На підставі ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”,  Рішення  Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі №1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян),  Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10рп, ст.8 Конституції України, керуючись ст.ст.11,59-61, 208-209,212-215 ЦПК України, суд,-

                                                                              ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до  Управління Пенсійного фонду України у місті Авдіївка про визнання бездіяльності щодо відмови у виплаті та нарахунку щомісячної державної допомоги  неправомірною,  зобов'язання здійснити нарахування та виплату  щомісячної державної допомоги дітям війни- задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління пенсійного фонду України у місті Авдіївка щодо відмови у нарахунку і виплаті щомісячної державної допомоги дітям війни ОСОБА_1 відповідно до ст.6  Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за період з 01 січня 2009 року  по 30 квітня 2010  року.

Зобов'язати Управління  пенсійного фонду України у місті Авдіївка здійснити  нарахування та виплату щомісячної державної допомоги дітям війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.6  Закону України “Про соціальний захист дітей війни”  за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за період з 01 січня 2009 року по 30 квітня 2010  року з урахуванням фактично виплачених сум.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 до  Управління Пенсійного фонду України у місті Авдіївка про визнання бездіяльності щодо відмови у виплаті та нарахунку щомісячної державної допомоги  неправомірною,  зобов'язання здійснити нарахування та виплату  щомісячної державної допомоги дітям війни- відмовити.

Рішення може бути оскаржено  до Апеляційного суду Донецької області через Авдіївський міський суд.

Апеляційна  скарга може бути подана в  строк десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: