Справа  2-466/2010р.

У  Х  В  А  Л  А                                                

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

27 вересня 2010 року                                          Корюківський районний суд Чернігівської області у складі:

    головуючого – судді Чурупченка М.І.,

    при секретарі – Макуха О.О.,

    з участю представника позивачки – ОСОБА_1,

    відповідачів – ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

    представника співвідповідачки ОСОБА_5 – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Корюківці у приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_4 про відшкодування шкоди завданої протиправними діями щодо черговості випасу корів,-

                                                             в  с  т  а  н  о  в  и  в:

 18 серпня 2010 року позивачка звернулась до суду з даним позовом, щодо вирішення питання відносно стягнення шкоди, шляхом випасу череди худоби відповідачами,  обґрунтовуючи свої вимоги тим,  що відповідачі неналежно виконували порядок черговості випасу корів.

В судовому засіданні 27 вересня 2010 року сторони  дійшли згоди щодо укладення мирової угоди та надали мирову угоду укладену між ними, яку вони підписали  на  умовах, що  позивачка при її черговості випасу худоби пропустить один раз чергу осінню 2010 року, або весною 2011 року, якщо черга не припаде на 2010 рік і черга випасу худоби перейде на інший черговий двір.

 За таких обставин справу просять закрити.

Представник позивачки в судовому засіданні просить на цих умовах затвердити мирову угоду.

Відповідачі згодні на вказані умови мирової угоди.

Сторони також не заперечують на закритті провадження  в справі.

Розглянувши подану мирову угоду та матеріали справи, зважаючи на відсутність заперечень з боку сторін стосовно укладеної мирової угоди, враховуючи, що положення мирової угоди не суперечать вимогам діючого законодавства, не порушують прав та охоронюваних законом інтересів сторін, суд вважає за можливе затвердити мирову угоду та закрити провадження по справі.

Оскільки провадження в справі підлягає закриттю, а судові витрати не були сплачені, тому сторони слід звільнити від їх сплати, а ці витрати віднести на рахунок держави.

Керуючись ст. 175, 205 ч.1 п.4, 206, 208-210 ЦПК  України, суд –

                                                 у  х  в  а  л  и  в:

Затвердити мирову угоду підписану  представником позивачки ОСОБА_1, відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє як від себе так і від імені співвідповідачки ОСОБА_5, ОСОБА_4, згідно якої: 1. - черга випасу корів, яка припадає на двір ОСОБА_4- проводить випас ОСОБА_4 2. - черга випасу корів, яка припадає на двір ОСОБА_6 – пропускається ОСОБА_6 3.- в подальшому випас корів проводиться згідно черговості дворів. 4. -пропуск черги випасу корів двора ОСОБА_6 здійснюється нею один раз, або восени 2010 року, якщо припаде черга в даному році, або весною 2011 року, якщо черга випасу корів не припаде на осінь 2010 рік.

    Провадження по справі закрити у зв’язку з укладенням сторонами мирової угоди.

    Від судових витрат сторони звільнити і віднести їх на рахунок держави.

 На ухвалу суду протягом п’яти днів з дня її проголошення може бути подана апеляційна скарга, а у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання її копії.

                                                               Суддя

    Суд, вислухавши представника позивача, відповідачів, свідків, дослідивши матеріали справи дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного. Як встановив суд…

Свідки …….. показали, що дійсно на протязі багатьох років вони випасають худобу, яка знаходиться у володінні мешканців їхнього селища. Випас здійснюється у порядку черговості, в залежності від кількості худоби у дворі та виключно в порядку усних домовленостей і усталеного звичаю. При відмові від випасання телиці позивачки вони керувались тим, що останньою було порушено умови випасання худоби по черзі.

Відповідно до ст. 7 Цивільного Кодексу України звичаєм є правило поведінки, яке не встановлено актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.

Відповідно до ч.1 ст.202 Цивільного Кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.  

Відповідно до ст. 203 ч.3 Цивільного Кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 205 Цивільного Кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Таким чином, надання позивачці права на зобов'язання позивачів у випасі її телиці є порушенням їхніх прав, що в свою чергу не відноситься до компетенції суду, оскільки встановлення правил випасання худоби належить виключно громаді і залежить від їх вільного волевиявлення.