АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-6925/10 Головуючий у 1-й інстанції: Скользнєва Н.Г.

Суддя-доповідач: Гончар О.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2010 року                         м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді         Бондаря М.С.

суддів             Гончара О.С., Коваленко А.І.

при секретарі         Белименко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 09 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна, відшкодування вартості безпідставно набутого майна, витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

Неодноразово уточнюючи і доповнюючи свої позовні вимоги, позивачі зазначали, що сторони у справі є спадкоємцями першої черги після смерті в 2003 році їхньої матері ОСОБА_5

У встановленому ст. 549 ЦК (1963р.) порядку сторони прийняли спадщину. До предметів спадкової маси входять ювелірні вироби, коштовний посуд, меблі, предмети домашньої обстановки, побутова техніка, книги та інше майно загальною вартістю 141230 грн.

Проте, дійти згоди про поділ вказаного майна в добровільному порядку сторони не змогли. Більш того, всі ювелірні вироби, коштовний посуд та ряд майна на загальну суму 41950 грн. після смерті матері зникли. Позивачі вважали, що це майно безпідставно привласнила відповідачка. Всим іншим майном вона володіє до теперішнього часу.

Тому позивачі просили суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачки на свою користь по 47862 грн. в якості вартості 1/3 частини вартості спадкового майна; по 10000 грн. кожній в рахунок відшкодування моральної шкоди; по 3391 грн. несплачених відповідачкою на встановлення пам’ятника батькам та на погашення боргів покійної матері; витребувати на їхню користь всі ордени покійного батька сторін.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 09 червня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Посилаючись невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, позивачі просили зазначене рішення скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити їх позов в повному обсязі.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.3 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд у випадку порушення норм матеріального чи процесуального права судом першої інстанції, має право змінити рішення суду першої інстанції.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла гр. ОСОБА_5, яка доводилась матір’ю сторін у справі. Після смерті матері відкрилась спадщина, яку у встановленому ст. 549 ЦК (1963р.) порядку сторони, будучи спадкоємцями першої черги, прийняли.

Дані обставини справи встановлено судом першої інстанції визнано сторонами і ніким не оспорюються.

До предметів спадкової маси входять ювелірні вироби, коштовний посуд, меблі, предмети домашньої обстановки, побутова техніка, книги та інше майно.

Суд першої інстанції вірно визначався зі спірним правовідносинами з огляду на положення статей 1212, 1213 ЦК, якими передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї статті застосовуються до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння та відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Отже з огляду на наведене позивачі мали довести не тільки перелік майна, який підлягає поділу, з наступною компенсацією частки його вартості, але й його кількість та вартість. Крім того, надати докази неможливості повернути безпідставно набуте майно.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Проте, в порушення зазначених вимог закону матеріали справи не містять у собі належних беззаперечних доказів як переліку самого майна, яке підлягає поділу, так і даних про його кількість та вартість. Адже позивачі на свій розсуд визначали перелік спірного майна, його якісно-кількісні характеристики (розмір, найменування, опис, матеріал виробництва, кількість, пробу, розмір та інш.). Таким же, безпідставним чином позивачі «визначали» і вартість зазначеного майна.

Заява представника позивачів, що відповідачка повністю визнавала перелік майна, що підлягав поділу, його опис і вартість матеріалами справи не підтверджений.

Більш того, відповідачка категорично заперечувала проти переліку майна, що підлягав поділу, його опису і вартості.

Отже суд за таких обставин позбавлений можливості об’єктивно визначити кількість і вартість спірного майна, його наявність чи відсутність, можливість чи неможливість його повернення, а тому не вбачається можливим ухвалити законне і обґрунтоване рішення про задоволення позову.

За наведених обставин колегія суддів приходить до переконання, що з цих підстав позов задоволений бути не може. До цього ж переконання правильно дійшов і суд першої інстанції.

Проте, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції безпідставно посилався на положення ст.ст.1218, 1278, 1279 ЦК України, адже спадщина відкрилась за часів дії ЦК України 1963 року. Зазначена спадщина прийнята спадкоємцями  до набуття чинності ЦК України 2003 року.

Проте, згідно п.5 ЦК правила книги шостої (спадкове право) Цивільного кодексу України застосовуються до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців  до набрання чинності цим Кодексом.

Отже в цій частині рішення суду підлягає зміні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.307, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 09 червня 2010 року в частині посилання суду першої інстанції на ст.ст. 1218, 1278, 1279 ЦК України змінити, виключивши їх з мотивувальної частини рішення.

Решту рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Суддя Суддя

Бондар М.С. Гончар О.С. Коваленко А.І.