Справа № 2-1600/10

Категорія 56

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 13 серпня 2010 року Балаклавський  районний суд м. Севастополя в складі:

 головуючого по справі - судді Бухарєвої Т.І.,  

 при секретарі     – Коливушко О.М.  ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Балаклавському районі м. Севастополя про стягнення недоплаченої надбавки до пенсії як дитині війни та зобов’язання виплачувати її в подальшому,

Встановив:

 01.06.2010 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача, просить суд визнати дії відповідача щодо не сплачення їй державної соціальної допомоги як дитині війни з 01.01.2008 року по 13.08.2010 року, стягнути з відповідача недоплачену державну соціальну допомогу відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2008 року по 31.05.2008 року та по сьогоднішній день в розмірі 20 % від мінімальної пенсії та виплатити заборгованість, а також зобов’язати відповідача нараховувати та виплачувати їй державну соціальну допомогу до пенсії у повному розмірі в подальшому та довічно. Вимоги мотивувала тим, що це право вона отримала згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни», однак Законами України «Про Державний бюджет України»  на 2006-2010 р. розмір соціальної допомоги зменшувався, або їй не сплачували зовсім. Враховуючи правову позицію Конституційного Суду України про те, що Законом України «Про Державний бюджет України» незаконно внесені зміни до діючих законів, зокрема до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  вважає незаконним  і зменшення компенсації за кожний спірний рік.

Позивачка в судове засідання не з’явилася, надала заяву з проханням слухати справу за її відсутністю, позов підтримує.

Представник Управління Пенсійного фонду України у Балаклавському районі м. Севастополя в судове засідання не з’явився, повідомлявся належним чином, надав заяву про розгляд справи в його відсутність, позов не визнав.

Суд вирішує справу  на підставі наявних доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають  задоволенню, виходячи з наступних підстав.  

Позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджено копією паспорта (а.с. 5).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно, позивачка є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Виходячи з цього суд вважає, що на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

Рішенням Конституційного Суду України про соціальні гарантії громадян від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким призупинено дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» таким, що не відповідає Конституції України.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Розмір соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Виходячи із заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що доводи позивачки є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а саме з дня ухвалення рішення Конституційним судом України 09.07.07 р. № 6-рп/2007 з урахуванням рішення Конституційного суду України № 15/2000 р. щодо виконання рішень Конституційного Суду України, де зазначено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до частини другої статті 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

 За таких підстав позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача щомісячно підвищувати пенсію з 01.01.2008 року по 13.08.2010 р. є обґрунтованими.  

Щодо позовних вимог за період з січня 2009 року по травень 2010 року суд виходить з правової позиції Конституційного Суду України, висловленої в рішенні від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008, зокрема 5.4. «Конституція України у статті 92 визначила сфери, зокрема бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів».

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.  

У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

Оскільки окремим законом зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  в 2009-2010 роках не вносились, виконанню підлягають положення про підвищення дітям війни пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність.  

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.  

Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».  

Слід також зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.  

За Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.  

Згідно абз. 1 п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 року за N 121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.  

Відповідно до зазначеного Положення, на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.  

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за N 8-2, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням забезпечення призначення та виплати пенсії.  

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України, а відтак ці органи мають можливість відкоригувати конкретний розмір підвищення до пенсії позивачу із урахуванням вже отриманих ним сум такої соціальної допомоги.  

Тому з метою повного захисту  порушених прав позивачки, суд вважає необхідним визнати дії Управління Пенсійного Фонду України в Балаклавському районі м. Севастополя щодо ненарахування та невиплати позивачці у зазначеному нею періоді підвищення пенсії згідно зі вимогами статті  6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - протиправними.

Оскільки відповідачем це зроблено не було, він зобов’язаний провести відповідний перерахунок та виплати позивачці за період часу з 01.01.2008 року по 13.08.2010 р. підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Щодо вимог позивачки про зобов’язання відповідача нараховувати та виплачувати їй державну соціальну допомогу до пенсії у повному розмірі з дня винесення рішення в подальшому та довічно, суд вважає що зазначена вимога задоволенню не підлягає, оскільки не заснована на законі та може порушувати права та інтереси позивачки.

Так як відповідач звільнений від сплати судового збору відповідно до ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито» та витрат на інформаційно-технічне забезпечення  розгляду справи відповідно до ст. 81 п.5 ЦПК України, судові витрати, сплачені позивачем при звернені до суду підлягають відшкодування за рахунок держави згідно ч. 2 ст. 88 ЦПК України: судовий збір 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення  розгляду справи 120 грн.

 На підставі ст.ст. 19, 22, 55, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-І від 18.11.2004 року, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 р., керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 212 – 215, 224-226  ЦПК України,  суд,  

Вирішив:

 Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.  

Визнати дії Управління Пенсійного Фонду України в Балаклавському районі міста Севастополя щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення пенсії за період з 01.01.2008 року по 13.08.2010 року, згідно зі вимогами статті  6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» – протиправними.

Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в Балаклавському районі міста Севастополя щомісячну соціальну допомогу відповідно до вимог статті  6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2008 року по 13.08.2010 року по 20 % мінімальної пенсії щомісячно.

Стягнути з місцевого бюджету Балаклавського району міста Севастополя  на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в сумі 171 грн.

В частині стягнення соціальної допомоги дітям війни з дня, наступного за днем винесення рішення по справі, і довічно – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Севастополя через Балаклавський районний суд міста Севастополя протягом 10 днів з дня отримання його копії.

СУДДЯ