Справа № 2-183/10

Категорія 53

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

02 лютого 2010 року Балаклавський районний суд міста Севастополя у складі:

головуючого судді  -  Бухарєвої Т.І.,

при секретарі  -  Григор’євої К.Д.,

за участю представника позивача – Аліферова О.О.,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Севастополі цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Слов’янська гавань» до ОСОБА_2 про відшкодування грошових коштів,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування грошової суми в розмірі 9 176,50 грн. у порядку регресу з тих підстав, що ОСОБА_2 знаходився у трудових відносинах з позивачем, працюючи водієм, скоїв дорожньо-транспортну подію, чим заподіяв матеріальну шкоду ОСОБА_3 На підставі рішення Ленінського районного суду міста Севастополя від 14.03.2007 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) «Слов’янська гавань»  відшкодувало ОСОБА_3 вищезазначену суму. Просить стягнути з винної особи  ОСОБА_2 матеріальну шкоду, заподіяну підприємству.

У судовому засіданні позивач свій  позов підтримав у повному обсязі, пояснив, що вина ОСОБА_2  встановлена постановою Балаклавського районного суду м. Севастополя, потерпілий ОСОБА_3 звернувся до Ленінського районного суду м. Севастополя, рішенням зазначеного суду  його позовні вимоги частково задоволені, з підприємства на користь ОСОБА_3 стягнута в рахунок заподіяної шкоди сума 9 176,50 грн. Просить в порядку регресу стягнути зазначену суму з відповідача.

Відповідач у судове засідання з’явився, проти позову заперечував тим, що не визнає  себе винним в скоєнні ДТП, позивач не сплачував йому своєчасно заробітну плату, у теперішній має невелику зарплатню, тому не може сплатити  заявлену суму.

Суд, вислухавши пояснення позивача, заперечення відповідача, дослідивши надані докази вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

23.01.2006 року водій ОСОБА_2, який знаходився в трудових відносинах з ТОВ «Слов’янська гавань»,  рухаючись у дворі будинку АДРЕСА_1 в м. Севастополі, керуючи  автомобілем МАЗ-437041, держномер НОМЕР_1, в порушення п. 2.10 Правил дорожнього  руху України, будучи учасником ДПТ, залишив місце події, сліди не зафіксував,  відділ ДАІ не повідомив.

Постановою Балаклавського районного суду м. Севастополя від 31.01.2006 року  ОСОБА_2 визнаний винним в скоєнні  правопорушення, передбаченого  ст. 122-2 КУпАП.

 Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від  14 березня 2007 року на користь потерпілого ОСОБА_3 з ТОВ «Слов’янська гавань» стягнута сума   9 176 грн. (а.с.  8-9 ).

Постановою від 22.01.2008 року  відділом ДВС Ленінського РУЮ м. Севастополя відкрито виконавче провадження по примусовому  виконанню виконавчого листа № 2-327/07, виданого 12.10.2007 року Ленінським районним судом м. Севастополя про стягнення  з ТОВ «Слов’янська гавань» на користь ОСОБА_3  суми 9 176,50 грн. (а.с. 10).

Платіжною відомістю  № 173 від  05.03.2008 року підтверджується факт перерахування на рахунок ВДВС  Ленінського району суми 9 176,50 грн. (а.с. 11).

Факт  наявності трудових відносин  ТОВ «Слов’янська гавань» з ОСОБА_2 на момент скоєння ДТП не оспорюється  сторонами та підтверджується довідками про середню заробітну плату (а.с. 38-40) та заявою  відповідача про звільнення з ТОВ «Слов’янська гавань» за власним бажанням від  10.06.2006 року  (а.с. 42).

Відповідно до ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, спричинену підприємству, установі, організації внаслідок порушення трудових обов’язків, які на нього покладені.

Згідно з ч 1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх  трудових (службових) обов’язків.

Вина ОСОБА_2 встановлена постановою Балаклавського районного суду міста Севастополя від 30.01.2006 року, яка вступила в законну силу. Тому твердження відповідача про те, що він не винний у скоєнні ДТП суд не може прийняти до уваги.

Сума матеріальної  шкоди, завданої ОСОБА_3 неправомірними діями ОСОБА_2, встановлена рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від  14.03.2007 року, це рішення  набрало законної сили  та було виконано у примусовому порядку органом державної виконавчої служби шляхом стягнення з підприємства ТОВ «Слов’янська гавань»  встановленої рішенням суду суми.

На підставі  ч. 1 ст. 1191 ЦК України  особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого  відшкодування, якщо інший  розмір не встановлений законом.

Однак, судом враховується матеріальне становище відповідача, наявність у відповідача невеликої заробітної плати: середньомісячна заробітна плата ОСОБА_2 становить, відповідно до довідок про середню заробітну плату (а.с. 38-40), - 600 грн.  

За такими обставинами суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Слов’янська гавань» підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому суд вважає необхідним стягнути на користь позивача з відповідача 30 грн. інформаційно-технічного збору та 51 грн. державного мита.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 88 ч. 1, 209 ч. 3, 213-215 ЦПК України, ч. 1 ст. 1166, ч. 1 ст. 1172, 1 ст. 1191 ЦК України, суд

вирішив:

     Позов - задовольнити частково.

Стягнути  з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Слов’янська гавань» в рахунок відшкодування шкоди 600 (шістсот) грн. та судові витрати 81(вісімдесят одна) грн.  

В решті позову – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Севастополя шляхом подачі заяви протягом 10 днів з дня його оголошення та апеляційної скарги протягом 20 днів з дня подачі заяви через Балаклавський районний суд міста Севастополя.

Суддя: