Справа № 2а-120/2010

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2010 року                                                 Кіровський районний суд міста Дніпропетровська

у складі:

головуючої судді                     Васіної Л.А.

при секретарі                         Гаврилові О.М.

за участю:

позивача                         ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Дніпропетровська про стягнення щомісячної соціальної допомоги дітям війни, -

ВСТАНОВИВ:   

12.10.2010 року ОСОБА_2 звернувся до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Дніпропетровська, у якому просить суд:

-   визнати відмову відповідача відносно виплати позивачу щомісячну соціальну допомогу в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком – не правомірними;

-   зобов’язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги за 2006 – 2008 роки в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком;

-   стягнути із відповідача на користь позивача недоплачену позивачці щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії за 2006 – 2008 року в сумі 4 471, 20 гривень.

В обґрунтування пред’явленого адміністративного позову ОСОБА_2 посилається на те, що він має статус дитини  війни і  згідно  зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» йому   повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Але відповідачем  в 2006-2008 роках така допомога не виплачувалась, а  тільки з 01.01.2008 року виплачується в розмірі 10 % мінімальної пенсії за віком.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року  та  № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року вирішено поновити пільги для дітей війни, тому невиплата соціальної допомоги, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  в установленому розмірі є протиправною і такою, що суперечить Конституції України та законам України.  Позивач вказує, що про факт порушення прав стало відомо тільки після отримання відповіді від відповідача, крім того зазначає, що на ці правовідносини не повинні поширюватися строки позовної давності.   

В судовому  засіданні позивач адміністративний позов підтримав та просив задовольнити його.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, але ним подано заперечення на позов, у яких просить суд: позовну заяву залишити без задоволення, та судовий розгляд здійснити без участі представника УПФУ в Кіровському районі міста Дніпропетровська.

Відповідач -  Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі  в  запереченні проти позову просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у зв’язку з тим, що фінансування виплат за Законом України  № 2195 «Про соціальний захист дітей війни»  проводиться із Державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, а також з 09.07.2007 року, тобто з моменту відновлення  дії ст. 6 вказаного Закону та до 01.01.2008 року, законодавством не було визначено механізму розрахунку підвищення пенсії дітям війни. В 2008-2009 роках державна соціальна допомога «дітям війни» виплачується з 01.01.2008 року з урахуванням вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону станом на 01.01.2009 року, Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Крім того відповідач вказує на те, що позивачем пропущений строк звернення до суду, передбачений ст. 99 КАС України.   

Вислухавши доводи позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що на підставі наявних у справі доказів заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Як встановлено, позивач відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни.   

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Протягом 2006 – 2007 років пенсія позивачу не підвищувалася. В 2008 та 2009 роках позивач отримував підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції від 28.12.2007 року), Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».   

Відповідно до вимог ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року (із змінами внесеними 19 січня 2006 року) зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватися поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.   

Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році так і не визначив порядку виплати 30 % надбавки до пенсії «дітям війни», тому нарахування та  виплата вказаної надбавки не проводилася.  

Дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була призупинена п. 12 статті 71 і ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».   

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09 липня 2007 року (справа про соціальні гарантії громадян) визначено такими, що не відповідають конституції (є неконституційними) положення п. 12 статті 71, ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 09.07.2007 року дійшов висновку, що зупинення Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій, статті 95 Конституції України.   

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.   

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що після прийняття рішення Конституційним Судом України, тобто з 09.07.2007 року відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивача та виплати у розмірах, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції до 28.12.2007 року).   

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції від 28.12.2007 року), яка була прийнята на підставі п. 41 розділу 11 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих  актів України» дітям війни (крім тих, на яких  поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.   

Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008  від 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п. 41  розділу 11 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих  актів України»   

Таким чином, у відповідності зі ст. 152 Конституції України  з 22 травня 2008 року втратили чинність у зв’язку з неконституційністю положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 28 грудня 2007 року. На підставі цього була відновлена дія положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в попередній редакції, що передбачає підвищення дітям війни пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.   

Враховуючи викладене, суд вважає, що з 22 травня 2008 року відповідач повинен був здійснювати позивачу нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Доводи відповідача наведені в наданих суду запереченнях про відсутність порядку перерахунку та виплати зазначеного підвищення пенсії та відсутність відповідного фінансування не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки саме на органи Пенсійного фонду України покладено обов’язок перерахування та виплати пенсій з відповідними підвищеннями.

Положення частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо  застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті, тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених з цим Законом, на думку суду, не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком. Тому, суд вважає, що вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсій «дітям війни»  має бути мінімальний розмір пенсії за віком і  яка розраховується  відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та Законів про Державний бюджет України на відповідний рік.

Відповідач   в надісланому до суду запереченні проти позову  вимагає застосувати до вимог позивачки строк позовної давності, передбачений ст. 99 КАС України, та на цій підставі відмовити в їх задоволенні.

Згідно з ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який,  якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Рішення Конституційного Суду України № 6-рп та № 10-рп/2008,  якими визнані неконституційними положення  Законів України про Державний бюджет України на відповідні роки щодо призупинення дії  положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», були прийняті (відповідно) 09 липня 2007 року та 22 травня 2008 року і офіційно опубліковані (відповідно)  27 липня 2007 року та 06 червня 2008 року. Зазначені рішення носять відкритий характер і в установленому порядку були опубліковані в офіційних виданнях.   

Позивач мав можливість і повинен був дізнатися про порушення своїх прав з моменту опублікування рішень Конституційного Суду України. Будь яких доказів про відсутність можливості дізнатися про порушення своїх прав або звернення до суду,  ним не надано.   

Посилання позивача на те, що на ці правовідносини  не поширюються строки позовної давності відповідно до п. 4 ч.1 ст. 268 ЦК України суд вважає безпідставним, так як цей спір вирішується в порядку КАС України та не стосується  права власності позивача.   

Крім того, судом враховуються вимоги  ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», згідно якої саме нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. В даному випадку мають  місце не нараховані  суми, тому суд приходить до висновку, що  повинен застосовуватись, встановлений законом  річний строк звернення до суду та без нарахування компенсації.  

    З огляду на викладене суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог і  вважає, що відповідач припустився протиправної бездіяльності, оскільки не здійснював жодних дій, пов’язаних з перерахуванням та виплатою підвищення до пенсії позивачу як «дитині війни» у відповідності з діючим законодавством за період з 12.10.2008 року по 31.12.2008 року.

    Керуючись ст.ст. 3, 8, 10, 11, 12, 17, 69, 94, 99, 100, 122, 158, 160-163, 167, 170, 186 КАС України,  суд –

ПОСТАНОВИВ:   

Адміністративний позов  ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Дніпропетровська про стягнення щомісячної соціальної допомоги дітям війни - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Кіровському районі у вигляді не донарахування  і не виплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірах, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період   з 12.10.2008 року по 31.12.2008 року.   

Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Кіровському районі здійснити донарахування та виплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії відповідно до положень ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”  за період   з 12.10.2008 року по 31.12.2008 року в  розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, і яка розраховується відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та Законів України про Державний бюджет України на відповідні  роки.

В решті позовних вимог відмовити.   

Апеляційна  скарга  подається  до апеляційного суду через  суд  першої інстанції, який ухвалив  судове  рішення.  Копія  апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.  Апеляційна  скарга  на  постанову  суду  першої  інстанції подається протягом  десяти  днів  з  дня  її проголошення.

Суддя                                     Л.А. Васіна

УКРАЇНА

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49101, місто Дніпропетровськ, проспект Пушкіна, 29

(056)335024

                            ОСОБА_2

                            49055

                            місто Дніпропетровськ,

АДРЕСА_1

Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Дніпропетровська

49000

місто Дніпропетровську,

вулиця набережна імені В.І. Леніна, будинок 17, кабінет 731

    Кіровський районний суд міста Дніпропетровська надсилає Вам копію постанови від 13.08.2010 року ухвалену по адміністративній справі № 2а-120/2010 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Дніпропетровська про стягнення щомісячної соціальної допомоги дітям війни, для відома.

Додаток кожному адресату:     копія постанови.

Суддя

Кіровського районного суду

міста Дніпропетровська Л.А. Васіна