Справа №22ц-5312/2010 Головуючий в суді 1 інстанції Яковенко В.С.
Доповідач в суді 2 інстанції Даценко Л.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Приходька К.П.,
суддів Даценко Л.М., Волохова Л.А.,
при секретарі Бобку О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Іванківського районного суду Київської області від 15 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Іванівської центральної районної лікарні про стягнення індексації заробітної плати, -
встановила:
У березні 2010 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому посилалася на те, що з 10 червня 1992 року по 7 липня 2003 року (до виходу на пенсію) вона працювала в Розважівській лікарні клінічним лаборантом і відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 3.07.1991 року мала право на щомісячну індексацію своєї заробітної плати. За період з 1992 року величина споживчих цін перевищувала поріг інфляції 105%, а саме: червень-грудень 1992 року та жовтень 1998 року, за січень-березень 2003 року величина споживчих цін перевищувала поріг інфляції 101%. Однак, всупереч вимогам закону індексація її заробітної плати не проводилась, внаслідок чого їй виплачувалась заробітна плата не в повному обсязі, а також пенсія була нарахована і виплачується в меншому розмірі до цього часу.
Просила визнати неправомірними дії відповідача у відмові виплатити індексацію заробітної плати та зобов’язати відповідача проіндексувати заробітну плату з червня 1992 року по червень 2003 року відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" і виплатити їй недоплачену суму коштів за цей період та стягнути з відповідача судові витрати.
Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 15 квітня 2010 року в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що в частині позовних вимог про стягнення індексації за 1992 рік та жовтень 1998 року позивачка пропустила строки звернення до суду, передбачені ст. 233 КЗпП України, яка діяла до 11.07.2001 року, а в частині позовних вимог про стягнення індексації за січень-березень 2003 року величина індексу споживчих цін не перевищувала поріг індексації.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов’язки громадянина.
Згідно ч. 1 ст. 233 КЗпП України, яка діяла до 11.07.2001 року, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного (міського) народного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Згідно ст. 33 Закону України „Про оплату праці” від 24.03.1995 року, яка введена в дію з 1 липня 1996 року постановою Верховної Ради України № 49/96-ВР від 20.02.1996 року, в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
Згідно преамбули Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" в редакції Закону від 06.02.2003 року цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Згідно ст. 1 зазначеного Закону для цілей цього Закону терміни вживаються в такому значенні: індексація грошових доходів населення – встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін – показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації – величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Згідно ст. 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" в редакції Закону від 06.02.2003 року індексація грошових доходів населення провадиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсоток.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв’язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Згідно роз’яснень п.п.1 пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" № 13 від 24.12.1999 року у справах, пов’язаних із вирішенням спорів про індексацію заробітної плати або компенсацію працівникам втрати її частини у зв’язку із затримкою її виплати, суди мають враховувати, що індексація заробітної плати провадиться згідно зі ст. 33 Закону в період між переглядами Верховною Радою України розміру мінімальної заробітної плати і здійснюється відповідно до Закону "Про індексацію грошових доходів населення" і тих положень Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 1998 року № 663 (із внесеними змінами та доповненнями), котрі йому відповідають, підприємством, установою чи організацією, які виплачують заробітну плату, при її нарахуванні починаючи з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, який перевищив 105 відсотків (величину порога індексації).
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачка працювала в Розважівській районній лікарні клінічним лаборантом з 10 червня 1992 року по 7 липня 2003 року (а. с. 79) та отримувала заробітну плату, яка у відповідні періоди підлягала індексації відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 3.07.1991 року, але така індексація не проводилась. Проте позивачка своєчасно не звернулась з вимогами про індексацію її заробітної плати до роботодавця, а звернулась до Іванківської центральної районної лікарні лише в листопаді 2009 року, а з позовом до суду звернулася у березні 2010 року.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що відповідно до вимог ст. 233 КЗпП України, яка діяла до 11 липня 2001 року, позивачкою пропущено тримісячний строк звернення до суду з дня, коли вона повинна була дізнатися про порушення свого права, в частині позовних вимог за період червень-грудень 1992 року та за жовтень 1998 року.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позовні вимоги в частині стягнення індексації заробітної плати за січень-березень 2003 року також не підлягають до задоволення, оскільки за цей період заробітна плата індексації не підлягала, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 року підвищення грошових доходів громадян у зв’язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держкомстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року – місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року № 491-ІV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
З урахуванням наведеного, судом вірно встановлено, що березень 2003 року є місяцем, відповідно до якого і визначається рівень зростання споживчих цін та відповідно рівень інфляції понад 101% та індексації доходів, зокрема заробітної плати, населення. До вказаного періоду поріг індексації становив 105%, а за січень-березень 2003 року індекс інфляції фактично був менше цього рівня і становив: січень -101,5%, лютий-березень -101,1%. Тому в період за січень-березень 2003 року заробітна плата індексації не підлягала, оскільки індекс споживчих цін не перевищив поріг індексації.
Доводи апеляційної скарги про те, що індексація входить до розміру заробітної плати є безпідставними, оскільки відповідно до ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення – встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Іванківського районного суду Київської області від 15 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді