Справа № 22ц - 3028/2010               Головуючий  у 1-й інстанції Зінченко О.М.

Доповідач в 2-й інстанції Даценко Л.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Приходька К.П.

суддів Даценко Л.М., Волохова Л.А.

при секретарі Бобку О.В.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 грудня 2008 року у цивільній справі за позовом Козинської селищної ради до ОСОБА_2 про зобов’язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загального користування та повернення її у придатний для використання стан,

встановила:

У жовтні 2010 року Козинська селищна рада Обухівського району звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила зобов’язати відповідачку повернути до земель запасу Козинської селищної ради самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0213 га вул. Солов"яненка та Шевченка смт. Козин між номерами 137-139, привести її у придатний для використання стан та знести капітальний паркан за її рахунок.

Заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19 грудня 2008 року позов задоволено повністю.

        В апеляційній скарзі відповідачка просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, тобто вона не була належним чином повідомлена про день та час розгляду справи, а повідомлення через оголошення в пресі судом було зроблено передчасно і з грубим порушенням вимог ст. 74 ЦПК України, що позбавило її надати докази на спростування позовних вимог.  

          Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню  з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки порушенням прав позивача з боку відповідачки, які полягають в тому, що відповідачка самовільно зайняла прилеглу до її земельної ділянки частину земельної ділянки загального користування між вулицями Солов"яненка та Шевченка, чим повністю перекрила проїзд між вказаними вулицями.  

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. п. а), б), в) та є) ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Закону; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу та здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержання земельного та екологічного законодавства.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об"єкти комунальної власності.

Згідно п. а ч. 3 ст. 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, тощо).

За змістом ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.  

За правилами ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Встановлено, що ОСОБА_2 є власницею земельної ділянки площею 0,088 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, розташованої по АДРЕСА_1 згідно договору дарування земельної ділянки від 15.07.2005 року (а. с. 28-29).

Встановлено, що відповідачка самовільно зайняла прилеглу до її земельної ділянки частину проїзду площею 0,0213 га між вулицями Солов"яненка та Шевченка в смт Козин Обухівського району, огородивши її парканом та встановивши металеву будку, тим самим повністю перекрила проїзд між вказаними вулицями, порушивши цим права територіальної громади та інших власників на безперешкодне користування землею загального користування, тобто проїздом.  

Зазначені обставини підтверджуються рішеннями виконкому Козинської селищної ради № 12 від 26 липня 2001 року, яким відмінено рішення виконкому № 35/135 від 29.03.2001 року та залишено вільним проїзд між вулицями Солов"яненка 140 та Шевченка 137 в смт Козин в районі проживання громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4, № 10/12 від 27 вересня 2007 року, яким відновлено проїзд до його попередніх меж між вулицями Солов"яненка 140 та Шевченка 137 в смт Козин в районі проживання громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4, кадастровим планом та іншими матеріалами справи (а. с. 6-9, 12, 27).                                        

      З урахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позову.  

      Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не надав суду першої інстанції рішення Козинської селищної ради № 9-1 від 12 квітня 2002 року, яким скасовано рішення  виконкому Козинської селищної ради № 12 від 26 липня 2001 року та закрито спірний проїзд, є безпідставними, оскільки рішенням від 12.04.2002 року відповідачці не надано право користування зазначеним проїздом.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду про задоволення позову.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не вбачає підстав, передбачених ст. 309 ЦПК України, для його скасування.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 грудня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

 Головуючий

Судді